Чи причетний Майборос до вбивства Костакова?

Наше видання продовжує цікавитись попередньою роботою переведеного на Буковину поліцейського Володимира Майбороса. Нагадаємо раніше ми вже публікували відео де  керівник Волноваського райвідділу міліції Майборос співпрацює з бойовиками ДНР, змінює державний прапор на райвідділі і організовує з терористами спільне патрулювання міста. А також блокує службовим авто міліції, разом з бойовиками ДНР, в’їзд у Волноваху колони українських збройних сил. Сьогодні мова піде про ще одну загадкову історію, яка за дивним збігом часто переплітається з ім’ям Володимира Майбороса.

У справі жорстокого та цинічного вбивства легендарного українського розвідника Сергія Костакова (Маестро) у Волновасі, й досі ніхто не затриманий. Більше того нікому навіть не оголошено про підозру. А тим часом потенційні вбивці розгулюють на свободі, хтось втік за кордон, а хтось навіть змінив посаду і продовжує працювати в поліції.

Сергій Костаков був активістом «Податкового майдану» у 2011 році. Через переслідування був змушений покинути країну, але як тільки почались події на Донбасі він повернувся і став на захист України у складі 72-ї окремої механізованої бригади.

У серпні 2014-го бійці 72-ої бригади увійшли у Волноваху, де перед цим кілька місяців бойовики ДНР спокійно співіснували з місцевою міліцією під керівництвом Володимира Майбороса. Більше того, райвідділ вони контролювали, і навіть спільно патрулювали місто. Був знятий державний прапор з райвідділу, і подейкують, терористи отримали доступ навіть до кімнати зберігання зброї.

Взвод розвідки, де служив Костаков, отримав завдання зайняти будівлю Волноваського райвідділу та вилучити документи, щоб вони не були знищені посібниками терористів. В момент входу 72-ої у місто, всі працівники райвідділу розбіглись залишивши чергового, який зачинився та відмовлявся відчинити двері нашим військовим. Дивна поведінка українського міліціонера, який перед цим дозволяв ополченцям ДНР і по райвідділу вільно гуляти, і зброю з райвідділу брати. Але розвідники все ж вибили двері та проникли в райвідділ. Згодом до райвідділу завітав і його керівник Володимир Майборос, який обурився поведінкою українських військових, які вибили двері і до його службового кабінету. Саме тоді він отримав в обличчя прикладом від Костакова, чого певно Майборос розвіднику не пробачив, адже ДНРівці його не били поки він їм «прислужував», і до такого ставлення до себе міліціонер не звик.

А вже 15 вересня Костаков несподівано опинився за гратами. Операцію по затриманню кривдника очолив сам Володимир Майборос. Приводом стала нібито інформація про угон автомобіля, який Сергій вилучив у волноваського бандита, і яку вони використовували для бойових завдань і пересування по території підконтрольній терористам. Але потім на цій «Тойоті РАВ 4» їздив командир частини.

«Як же я вкрав машину якщо на цій машині командир зустрічав начальника Генштабу та міністра оборони», – обурювався згодом розвідник. Тому зрозуміло, що авто було лише приводом для затримання, адже і власник легковика зізнався, що написати заяву на військового його примусили у місцевій міліції.

Також йому намагались пришити і зґвалтування, але жінка не стала його обмовляти, і, навіть, спробу викрадення та вбивства Майбороса.  А колишні «Беркутівці» з Волноваського райвідділу, які етапували його до Маріупольського СІЗО, відверто заявили, що до суда він не доживе, адже в них є дозвіл від керівництва не довезти його живим.

Та тоді Костакову пощастило, що на його затримання вчасно відреагували і підняли шум. Тож під тиском громадськості 20 вересня його випустили.

Але вийшовши з СІЗО він продовжив викривати зловживання міліції і військового керівництва, тож через неприязні стосунки змушений був переводитись.

21 листопада 2014 року Костаков написав у «Фейсбуці», що переводиться у 81 бригаду і виставив фотографію припису. А наступного дня він пішов на потяг Маріуполь-Київ та зник.

Тіло розвідника знайшли лише через пів року. Руки були зв’язані, вбили його вистріливши впритул в потилицю. Вбили під час війни не вороги, вбили свої…

Слідство й досі опрацьовує різні версії, адже Сергій був як кістка в горлі і для керівника Волноваського райвідділу Володимира Майбороса, і для військових, яких він викривав в причетності до контрабанди. Але поки вбивці українського розвідника на волі, а справа схоже так і залишиться не розкритою. Адже комусь дуже не вигідно, щоб разом з затриманими вбивцями спливла й інша правда, про причетність деяких міліціонерів до співпраці з бойовиками ДНР, про контрабанду та інші речі, які відбуваються в зоні АТО.

Поховали Сергія Костакова 2 жовтня 2015 року в Києві.

Роман Данильчук

В матеріалі використані дані власних джерел та сайту: http://ord-ua.com