Костянтин Бондаренко: ми рухаємося до самоізоляції від зовнішнього світу?
Не чужий Чернівцям))) відомий політолог Костянтин Бондаренко продовжує ділитися невеселими думками. Текст Костянтина Бондаренко:Українські політики доволі тихо і кулуарно починають ремствуати щодо позиції Європи і США у конфлікті на Донбасі. “Україну злили”, “Україну зрадили”, “Україну обміняли на Сирію” – основний лейтмотив розмов за кавою з політиками, що входять до коаліції. Дехто вже пише про те, що “коли хтось утомлюється, то або йде в монастир, або вішається” – це про втому Заходу від України. Тобто, ми маємо самі зізнатися, що рухаємося до самоізоляції від зовнішнього світу? З Росією у нас зрозумілий стан речей. З Ізраїлем і Китаєм останнім часом стосунки дещо погіршилися. З арабським світом і не налагоджувалися. Латинську Америку як ринок і партнера, по суті, втратили (“лебединою піснею” став розрив контракту з Бразилією на будівництво космодрому “Алкантра” для спільної космічної програми “Циклон-4). Тепер ми готові обійтися і без Європи та США?
У 1919 році Директорія УНР вже побавилася у “Блискуче відокремлення” (посварившись не лише з провідними країнами, а й навіть із Всевеликим Військом Донським і Кубанською Народною Республікою). Але найбільше нинішня Україна нагадує мені Народну Соціалістичну Республіку Албанію. Албанський комуністичний лідер Енвер Ходжа спершу посварився з СРСР, зробивши ставку на Китай. Спочатку було оголошено про те, що незалежності Албанії загрожують “два гегемони” – великий і малий, СРСР і Югославія. І все це на фоні загрози з боку імперіалістичних держав – США і країн Європи. Потім, після смерті Мао, долучилися зрадники-китайці. Країна до початку 90-х років жила в суцільній ізоляції і зміст життя албанців зводився до постійної готовності до відбиття зовнішньої агресії. Вся країна просто всіяна бетонними бункерами на випадок ядерної війни проти Албанії – кожна родина повинна була побудувати власний бункер.
Не маючи суб’єктності і вірячи, що зовнішні гравці вирішать за нас наші проблеми (а саме на це спрямовано сподівання влади – віра в кредити, в закордонних менеджерів, в іноземних радників, у те, що США дадуть нам зброю, а Європа задушить Путіна санкціями, впевненість, що араби заради України опустять ціну на нафту до рівня нижче собівартості видобутку, а нам потрібно буде лише вчасно збирати дивіденди з роботи, зробленої за нас), ми повинні не нарікати на “несправедливий світ”, що “об’єднався проти нас” і “продався Москві”. Україна готова була до ролі маріонеткового утворення в Центрі Європи? Не заперечуйте – була готова! І мріяла про цю роль. То тепер мусить бути готовою і до того, що “кукол снимут с нитки длинной и, засыпав нафталином, в виде тряпок сложат в сундуках”.
А щодо Албанії… Нашу внутрішню Албанію у нас ніхто не відніме. Ми впевнено йдемо по шляху, який вказав колишній прем’єр НСРА, товариш Мехмет Шеху: “Хто не згідний з нашою політикою, той отримає плювок в обличчя, удар в щелепу, а коли буде потрібно, то й кулю в голову!”
Тим більше, що у великих американських політичних іграх час від часу виникає потреба в Албанії. Згадайте, для прикладу, геніальний фільм Баррі Левінсона “Хвіст махає собакою”.










Коментарі
Кость, Чернівці можуть гордитися тобою. Ти все
правильно зрозумів. Боляче за державу.
За нас наші проблеми ніхто не вирішить.
Костя, всем насрать. Всем насрать. Никто ничего не понимает. Албаноевропа. Да тут Магадскароафрика скоро будет, если так пойдет
Кость шарить, що говорить. За Яценюка стино, а от Костею можна гордитися