Трохи Львова у чернівецьких очах. Сліди людей(фото (нічний Таймс)

У дев’яності Львів вабив залишками незнаного повітря. Ці старі жінки у майже довоєних капелюшках, натхненні політичні фанатики, художники із розгубленими обличчями, парки з туманами, обшарпані вулиці,  затишні забігайловки у мрячному продощованому місті, де для обезсилених завжди знайдеться трохи кави і коньяку. Цей шарм покинутості, краса обшарпаності вабили.

 Але нині ця привабливість набула іншого змісту. Нині ви не впізнаєте Львова дев’яностих, і навіть ще недавнього. Місто стрімко і неймовірно змніюється щороку. І, можливо, більш веселого і легкого міста, аніж сучасний Львів в Україні не відшукати. Європа може з’явитися просто тут, за два-три роки. Ось, те головне, що доводить теперішній Львів. Це не питання економіки, це питання ставлення до життя. Воно головне. Дайте діяти креативним і небайдужим людям, і вуличний простір олюднюється. Ви ходитиме по місту із задовленням. Це нагромадження туристичних атракціонів, вигадок, прикольчиків натякають на те, що у Львові сталося щастя – там потрохи перемагає  гарний смак і здоровий глузд. 

У цьому місті багато формул щастя: джаз, гарні кондитерські, що подекуди важливіше, аніж гарні бібліотеки, зворушливі вуличні артисти, кав’ярні, в багатьох з яких реально хочуть, щоб ви пішли задоволеними, навіть волоцюги ввічливі і бажають тобі щастя так натхненно, що майже віриш за Станіславським.

 Там ставлять пам’ятники, які намагаються торкнутися серця, а не вразити пафосом. Це і є зміна свідомості. Господи, як набрид у нашій державі саме пафос, саме бундючність, обережність і т.д. Пафосу у Львові меншає. А людяності більшає.  Власне  фото ,більше, аніж рядків:

Сергій Воронцов