У Чернівцях видали “Кобзар” казахською та російською мовами

06.03.2015

Коментарі

  • Отаке-то було лихо
    По всій Україні,
    Гірше пекла, а за віщо,
    За що люди гинуть?
    Того ж батька, такі ж діти.
    Жить би та брататься.
    Ні, не вміли, не хотіли,
    Треба роз’єднаться,
    Треба крові брата, крові,
    Бо заздро, що в брата
    Є в коморі і на дворі
    І весело в хаті.
    Уб’єм брата, спалим хату —
    Сказали і сталось.
    Все б, здається… ні, на кару
    Сироти остались;
    В сльозах росли, та й виросли,
    Замучені руки
    Розв’язались; і кров за кров,
    І муки за муки.
    Болить серце, як згадаєш —
    Старих слав’ян діти
    Впились кров’ю, а хто винен?

    Відповісти

  • Потрясающе актуально. Спасибо тебе, ТАРАС, за
    гениальность.
    Чёрт, а как льётся стих, музыка, шедевр.

    Відповісти

  • Ще як були ми козаками,
    А унії не чуть було,
    Отам-то весело жилось!
    Братались з вольними ляхами,
    Пишались вольними степами,
    В садах кохалися, цвіли,
    Неначе лілії, дівчата.
    Пишалася синами мати,
    Синами вольними… Росли,
    Росли сини і веселили
    Старії скорбнії літа…
    Аж поки іменем Христа
    Прийшли ксьондзи і запалили
    Наш тихий рай. І розлили
    Широке море сльоз і крові,
    А сирот іменем Христовим
    Замордували, розп’яли.
    Поникли голови козачі,
    Неначе стоптана трава.
    Украйна плаче, стогне-плаче!
    За головою голова
    Додолу пада. Кат лютує,
    А ксьондз скаженим язиком
    Кричить: “Te deum! алілуя!..”

    Отак-то, ляше, друже, брате!
    Неситії ксьондзи, магнати
    Нас порізнили, розвели,
    А ми б і досі так жили.
    Подай же руку козакові
    І серце чистеє подай!
    І знову іменем Христовим
    Ми оновим наш тихий рай.

    Відповісти

    • Залишити відповідь до Юрий Скасувати відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як вигадують кримінальні справи

    Останні новини