Майстерні майбутнього: зі Львова до Чернівців

АВтор: Святослав Вишинський Фотоколажі: група “Вконтакті” Інші Чернівці

22 серпня в Чернівцях у рамках проекту «Dzestra Talks» презентували «Майстерню міста». Платформа громадського активізму(зі Львову)   є спробою привернути увагу до проблем розвитку міста – і по мірі сил, власного ентузіазму та іноземних інвестицій вирішувати їх в окремо взятому просторі.

Власне, подія – чергова із серії презентацій модного нині напрямку «урбаністика», і мала наштовхнути чернівецьких слухачів наслідувати успішні приклади Львова та европейських міст. Час від часу так і стається, хоча весь цей процес налаштовує радше на філософські роздуми.

Захоплення подібного роду активізмом – насправді, не просто мода, але симптом, який можна охарактеризувати як «втому від історії». Надмірний археологічний інтерес до деталей минулого і бажання зберегти їх у недоторканому вигляді, прагнення консервувати, а не трансформувати, оберігати, а не творити нове – все це явні ознаки виснаження креативних (так само як і продуктивних) сил суспільства.

Невипадково, що більшість урбаністичних проектів тісно прив’язуються до сфери рекреації і туризму, адже туризм – це форма відпочинку, а наполегливе акцентування відпочинку маркує хіба що наростаючу втому суспільства. Втому від буденності, позбутись якої дозволяє щось небуденне. Котре перетворюється на новітній творчий фетиш, а заодно й на небанальний двигун економіки.

Сто років тому про це із роздратуванням писав Кнут Гамсун, убачаючи в розвитку туризму загрозу не лише традиційному укладу, але й здатності і волі творити нове. Навряд чи норвезький консерватор, як і його сучасник – італійський футурист Габріеле Д’Аннунціо, що закликав бомбардувати минуле в музеях Флоренції – могли передбачити масштаб постмодерністського повороту нашого часу. Зручність і комфорт як провідні цінності позначають новий виток суспільства споживання, і ми, «креативний клас» – рухаємось у його авангарді.

Формули покоління «хіпстерів» зразка 2014 р.: творчість, економія, відпочинок. Є, безперечно, своєрідний відбиток богемності в тому, як просте і затерте до нудьги «потребление» плавно переходить в активний інтелігентський «досуг». Що, однак, не наділяє його розмахом, властивим західній цивілізації попередніх століть. Його стиль – не творення нового, не експансія – але переробка, вдосконалення вже наявного. Маніакальний потяг до збереження найменших деталей. Музеїфікація минулого, оптимізація сучасного, локалізація майбутнього.

Лівацькі активісти постмодерну – всі як один маленькі практичні мрійники, «покращувачі», фанатичні свідки «церкви толерантності», що, залежно від точки прикладення, набуває нових і нових стилів проповіді та форм реалізації. Нас усіх – адже ми всі поволі індоктринуємось цими ідеями – все менше цікавить космос і витоки Нілу, ми байдужі до таємниць матерії та опанування стихій – куди актуальніше звучать таємниці вулиць і опанування міських районів. Малий розмах наших ініціатив указує на передчасне старіння, за яким відразу слідує стареча дитячість.

Зовсім невипадково, що переважна більшість справ нашого часу мають ігровий характер. Гра перетворилась на стиль, розвага стала невід’ємним атрибутом будь-якої публічної діяльності. Вдивляючись у фігури та обличчя активістів, помічаєш інфантильність у міміці, словах, жестах, діях – сучасна креативна молодь і виглядає, і поводиться як діти. Можливо, на наших очах народжуються (вироджуються) перші покоління елоїв, тоді як посеред і навколо нас – поволі обживаються новітні морлоки.

Західна мода, цілі, зразки та гроші – духовними маршрутами з Европи до Львова, розбитими дорогами зі Львова до Чернівців. Не слід плекати ілюзій на рахунок того, що інспірована згори урбаністика – це вільний політ творчої фантазії студентських мас. Вони не життєздатні без зовнішніх натхненників і зовнішніх помічників: «Dzestra Talks» без підтримки польського Фонду міжнародної солідарності (FSM), «Майстерня міста» – без німецького Товариства з міжнародного співробітницва (GIZ).

Розглядаючи грантовий активізм, ми завжди маємо справу з масками планової пост-індустріальної економіки. Культура й екологія в якій – товар і форма, а заодно і фетиш виробнично-споживацької оптимізації суспільних відносин. Гасло «Return your revolt into style» коротко характеризує цілий комплекс соціогуманітарного арт-урбан-еко-фемен-інвалід-мультикультур-ЛГБТ-активізму, що прийшов на зміну системної дії. Не революція, не велика політика, а NGO-ініціативи, принцип реалізації малих справ, які не загрожують пануючому укладу, а лише оптимізують і вдосконалюють його на благо нудьгуючих мас. Чий творчий символ – лежача лавка на пл. Митній – лаконічно описує нову світоглядову парадигму.