Чернівецькі виборчі тренди: сезон «весна-літо»

20.05.2014

 

 

Автор: Святослав ВИШИНСЬКИЙ

 

Виборча кампанія 2014 р. дещо несхожа на всі попередні мерські перегони – напевно, цього разу ми, як ніколи раніше, є свідками нехай і поверхової та короткочасної, але боротьби ідей. А не облич, як це найчастіше було в минулому. Наближаючись до фінішу, сьогодні вже можна підводити і підсумки стосовно стилю і змістовного наповнення, які далеко не завжди можна було спрогнозувати наперед.

 

Можливо, найцікавіша риса кампанії Віталія Михайлішина – її підкреслена публічність. Кандидат демонструє готовність до відкритих дебатів, звітує перед виборцями і проводить масові зустрічі на площах міста. Помітно, що Віталій Михайлішин набрався досвіду і відчуває свої переваги над конкурентами – шлейф зроблених справ грає на його користь, що дозволяє йому мінімізувати видатки на зовнішню рекламу. Вкупі зі вдало розіграними картами захисту соціально незахищених верств населення, основний стрижень кампанії Віталія Михайловича – це «мобілізація пам’яті». Штаб уміло нагадує про минулі досягнення та наново актуалізує ключові теми – благо, опоненти, як у випадку з відміною соціальних пільг у транспорті, часто цьому підігрують самі. Відсутність якої-небудь роботи в Інтернеті – ознака того, що Віталій Михайлішин робить ставку на «польову роботу» і старші верстви електорату.

 

Головна риса протилежного табору – дивовижна і малозрозуміла непублічність Олексія Каспрука. Відкритість до дискусій і спілкування завжди були сильними сторонами т.зв. «демократичних сил», але цього разу, схоже, гравці обмінялись ролями. Про кампанію Олексія Каспрука неможливо сказати нічого конкретного: відносно нечасті зустрічі з виборцями, велика кількість рекламної продукції, помноженої на важелі адмінресурсу, порожній веб-сайт, на якому немає ніякої інформації, окрім фотографії кандидата. Спроба замінити реальний контакт віртуальним, а самого кандидата – подати як alter ego Павла Каспрука чи Миколи Федорука може зіграти з Олексієм Павловичем злий жарт – з роками виборці сприймають таких кандидатів дедалі критичніше. Якщо при такому розкладі сил кандидат упевнений у своїй перемозі, то це означає тільки те, що його стратегічна ставка – робота з виборчими комісіями (адмінресурс).

 

Основна риса кампанії Віталія Ткачука – удар на рекламу, що часто виглядає доволі креативно по частині формату, але доволі бездарно по контенту. В порівнянні з 2012 р. якість виборчої кампанії Віталія Ткачука на порядок нижча – складається враження, що кандидат сподівається виграти перегони самими бордами, агітаційними газетами і скупкою реклами в місцевих ЗМІ. Колись творчі підходи до агітації змінились «напівсовковою» рутиною – або в нього змінились політтехнологи, або у штабі «Нам тут жити!» почалась криза жанру. Не зріс і потенціал самого Віталія Ткачука – навіть у власних промо-роликах він виглядає трагікомічно.

 

Приємно здивував Руслан Цаплюк – не зважаючи на пізній і не надто переконливий старт, кандидат веде доволі грамотну роботу: представлена така-сяка програма, мобілізовано бренд громадської організації, оригінально розіграна візуальна частина – від кольорової гами буклетів і роботи фотографів до структури веб-сайту. Втім, головне в кампанії Руслана Цаплюка – систематичні зустрічі з людьми і трудовими колективами, що є одним із ключів до успіху у виборчих перегонах. Навіть якщо кандидат не має шансів перемогти цього року, то вже сьогодні ударними темпами нарощує впізнаваність і прямий контакт з виборцями – до певного часу не потрапляючи в поле зору конкурентів.

 

Не менш цікава кампанія Петра Олексюка, що вирізняється активною роботою в соціальних медіа, оригінальними ініціативами і мінімальною кількістю реклами. Головний акцент команда «громадського кандидата» робить на програмних положеннях та перспективних ідеях розвитку міста – в цьому дещо випереджаючи виборчі та електоральні реалії Чернівців. Не маючи шансів перемогти сьогодні, Петро Олексюк, однак, закладає грунт на майбутнє – за умови активної публічної роботи протягом наступного року його рейтинг і впізнаваність будуть зростати.

 

Доволі слабку кампанію веде Віталій Мельничук: хоча в місті присутня і його агітація, і в якості кандидата він проводить зустрічі з людьми, бере участь у публічних заходах – і його образ, і програма для більшості виборців залишаються чимось туманним. Віталій Мельничук не зміг виокремити центральної ідеї, а з тим і проявити якихось новацій у виборчій роботі. Те ж саме можна сказати і про Олексія Коломійця, який, схоже, сподівається обійтись «макулатурою» і біл-бордами з обличчям Віталія Кличка. Помилка, якої допускаються всі партійні діячі, намагаючись підсилити свій «егрегор» політичним ореолом фігур першого ешелону – а на ділі заповнити ними лакуни власного образу.

 

Нарешті, практично нульова активність В’ячеслава Кишлярука і Володимира Дороша, чиї мотиви до балотування за видимістю роботи залишаються незрозумілими. Володимир Дорош, у свою чергу, є чи не найдивніший персонаж усіх чернівецьких виборів – як кандидат на що завгодно він «спливає» в середньому раз на п’ятирічку і після передбачуваного фіаско знову лягає на політичне «дно», ніяк не розвиваючи ситуацію. Цього року його активність зводиться хіба що до скупки всього, що можна купити – друкованої «макулатури», рекламних бордів і участі в телевізійних ефірах.

 

У цілому, можна підсумувати три парадигми виборів чернівецького міського голови зразка 2014 р.: 1) капіталізація партійних брендів та облич (Олексій Каспрук, Олексій Коломієць, Віталій Ткачук, Віталій Мельничук), 2) капіталізація виконаних справ (Віталій Михайлішин) і 3) капіталізація перспективних ідей (Руслан Цаплюк, Петро Олексюк). Найпримітніша риса цих перегонів – значно більша увага кандидатів до програм. Політики поступово починають малювати перед собою і своїми виборцями певні картини міста, озвучувати стратегічні цілі. На відміну від застійної Федорукової епохи, в чернівчан суттєво розширився вибір і зникли ілюзії чиєїсь «незамінності». У свою чергу, відсутність фаворита та поява низки молодих і перспективних кандидатів розширює політичну палітру Чернівців, роблячи її цікавішою, конкурентнішою та менш передбачуваною.

Коментарі
    • Да, будут пытаться.У Каспрука поддержки нет. Молодежь его не поддерживает. Разговоры от людей слышишь – противно даже смотреть , до – марионетка и алкоголик. В университете студентов заставляют голосовать за Каспрука, агитируют нагло обманом

  • НЕ надо бояться, в кабинке вы одни, действуйте
    на своё усмотрение. Не давайте себя запугивать.

  • Ця паперова реклама ні до чого, тільки
    сміття багато. Даєш справи замість сміття!

  • А звідки інформація про нечасті зустрічі з виборцями Каспрука, та систематичні зустрічі Цаплюка ? Мабуть із сайту Цаплюка.
    Маячня якась. Бівльше вірю в те, що Каспрук проводить зустрічі, але без зайвого піару.

  • Не знаю, случайно у автора так получилось или нет, но текст наталкивает “пересічного виборця” на мысль, что голосовать надо за за Цаплюка или Олексюка.
    Поскольку якобы Каспрук, Коломиец, Ткачук, Мельничук “выезжают” за счёт партийных брендов, Михайлишин – за счёт дел (хороших-плохих – кто как сочтёт). На этом фоне дана наиболее выигрышная характеристика Цаплюку и Олексюку – они выставлены как генераторы “перспективних ідей”.

    Возможно, узким специалистам в области пиара интересно рассматривать насколько действенны методы “завлечения” избирателей у разных кандидатов, чтобы использовать их в будущем.

    Но идеально проведённая избирательная кампания не даёт гарантии, что мы получим хорошего главу города. Она лишь говорит о хорошей работе политтехнологов.

    Для начинающего политика участие в выборах – неплохо. Как замечено в этой статье, Олексюк таким образом может подготовить себе почву на будущее.

    В на самом же деле сейчас идёт борьба между двумя группами, стоящими за Каспруком и Михайлишиным.

    Кто победит скоро узнаем.))

    • Автор ведь не оценивает личности или за кого нужно голосвать, а именно сами кампании. У подлецов тоже бывают хорошие кампании, а у порядочных бывают плохие. Цаплюк и Олексюк хорошо обещают, а по делам будем судить потом.

      • “У подлецов тоже бывают хорошие кампании, а у порядочных бывают плохие.” – Так ведь и я о том же!

        “Автор ведь не оценивает личности или за кого нужно голосовать” – не оценивает, но наталкивает на мысль)))))))мне так показалось))))))))

        Теоретически, хотелось бы что бы мэром стал молодой человек с незапятнанной репутацией, который в своей жизни успел организовать работу и поруководить подразделением с какой-то численностью человек. Пусть даже с небольшим опытом, но с чётким видением каким должен быть город и каких людей он будет подключать для воплощения своих планов.

        На практике, думаю, за молодыми, перспективными и незапятнанными кандидатами маячат фигуры тех же “товарищей”, которые стоят и за основными претендентами на мэрское кресло.

        “Молодые и перспективные” могут себя утешить тем, что за полтора года будущий мэр успеет “обос…ться” в руководстве городом, а там глядишь, уже и новые выборы… И тогда “сильные дяденьки” их поднимут со “скамейки запасных” и будут опять продвигать.)))))))

  • Велика перемога – гречка – 10-12 грівен.
    То наша молодь виборала ії. Вони знають життя.

  • Какое отношение имеет стоимость гречки к выборам мэра города? Или для Вас гречка – параметр для оценки мэра. Самый лучший для Вас тот, у кого гречка бесплатно)))))))

  • Автор гарно попрацював на користь Михайлішина, і нікому раніше невідомих Олексюка і Цаплюка. браво!

  • михайлішин, цаплюк і олексюк гарно попрацювали на себе
    якщо інші ліняться – що з них взяти

  • Наш коллектив лицезрел только довирену особу тов.Каспрука, которая невнятно что-то пыталась донести до избирателей((

  • Залишити відповідь до Инна Скасувати відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як вигадують кримінальні справи

    Останні новини