Політичні міфи Рідного міста(ч1)

04.04.2014

  Ця стаття була написана кілька місяців тому, але в силу бурхливих політичних подій залишилася у редакційному портфелі. Є ще  день  до остаточного з’ясування, хто і що нас чекатиме на виборчих перегонах на посаду мера Чернівців. З огляду на це, такий собі огляд політичних сил міста і краю знов актуальний.

Автор: Святослав Вишинський

З легкої руки шеф-редактора газети «Час» Петра Кобевка останній місяць чернівецька громадськість жваво обговорює тему протистояння т.зв. «первинних» та «вторинних регіоналів», а також неясних, але відчутних підкилимних розколів, які пролягли між Ратушою і Будинком із левами. Вдруге за останній рік була піднята тема «смотрящих» і їхніх політичних креатур – і тепер уже в новому амплуа згадали громадську ініціативу «Рідне місто». Попри те, туману в цих питаннях так багато, що сам предмет дедалі більше міфологізується, а плітки і фантазії все важче відрізняти від реальності.

Насправді, що ми знаємо про двозначну структуру під теплою назвою «Рідне місто»? Однойменна громадська ініціатива, заснована у 2011 р. теперішнім радником міського голови Сергієм Осачуком, пізніше виступила в ролі політичного трампліну для тоді ще маловідомого Андрія Білогорки, який на довиборах до Чернівецької обласної ради із майже подвійною перевагою подолав конкурентів як із владного, так і з опозиційного таборів. Варто згадати, що боротьба за депутатський мандат велась на округу, де раніше перемагав Максим Бурбак, цього разу виставивши заміну в особі Марії Філіпчук – тоді як з боку влади балотувався не менш відомий ректор Буковинського медуніверситету Тарас Бойчук.

Округ не з простих – багатоповерхові нові райони на півдні Чернівців. Де перемога завжди дається дорогою ціною. Ситуація виглядала настільки несподіваною, що більшість аналітиків побачили в ній хитрий хід влади, котра, як і на парламентських виборах 2012 р., спробувала провести «свою людину» під маскою позапартійного, політично невизначеного «технічного» кандидата. Що, однак, не завадило тим же аналітикам уже через півроку говорити про Андрія Білогорку та громадську ініціативу «Рідне місто» як про нового опонента влади, рівновіддаленого як від Партії регіонів, та і від Об’єднаної опозиції. Чи не вперше в Чернівцях заговорили про своєрідну «третю силу».

Втім, досі чи не найтуманнішим залишається питання організаційної ідентифікації «Рідного міста», яке в різних ситуаціях фігурує то як політична партія, то як громадська ініціатива. Як і у випадку колишнього «Фронту змін», «Рідне місто» в Чернівцях існує одночасно у двох вимірах – однак, на відміну від структури, створеної Арсенієм Яценюком, воліє тримати своє політичне крило в тіні. Що, однак, аж ніяк не означає того, що неполітичною є однойменна громадська ініціатива – йдеться, швидше, про небажання політичного позиціонування de iure в ситуації політичного існування de facto, що є спробою зав’язати діалог із виборцем у новій, зрозумілішій йому площині.

Власне, політтехнологічна частина «Рідного міста» заслуговує окремого розгляду, однак цього разу цікавіше поглянути на цю громадсько-політичну ініціативу із дещо незвичного для Чернівців ракурсу. Аналізуючи її діяльність, мало хто зважає на те, що, як політична партія, котра формально висувала Андрія Білогорку на виборах 2013 р., «Рідне місто» існує значно давніше – і не менш ефектно «засвітилось» у доволі віддалених від Буковини регіонах. Адже Чернівецька обласна організація Політичної партії «Рідне місто», зареєстрована на Романа Скигаря, чиє ім’я я бачив у статутних документах телеканалу «Чернівецький промінь», є частиною більшої мозаїки.

Початки «Рідного міста» як політичної партії – в далекому і провінційному Житомирі, де і сьогодні зареєстровані її керівні органи. Створена 11 жовтня 2008 р., партія вперше виступила в ролі місцевої ініціативи тодішнього житомирського мера Віри Шелудченко, від якої вона балотувалась на виборах міського голови. У 2006-2010 рр. очолюючи місто в якості «помаранчевого мера» від «Єдиного центру», на наступні вибори Віра Шелудченко йшла вже від імені нікому невідомої сили, позиціонованої як ініціатива, рівновіддалена від політичних полюсів і спрямована на захист інтересів місцевої громади. Щось на зразок багаторічної Федорукової «партії чернівчан», але втіленої організаційно «на засадах місцевого патріотизму» і «дистанційованої від загальнонаціонального протистояння». При цьому ряд громадських ініціатив «Рідне місто» в Житомирі провадило спільно з «Єдиним центром», що дозволяє допускати глибші зв’язки між цими структурами. Мерські вибори 2010 р. Віра Шелудченко, однак, програла кандидату від влади Володимиру Дебою, поступившись 1% голосів – вочевидь, історію непростих взаємин «Рідного міста» і Партії регіонів слід відраховувати саме з цієї точки.

У знаковий для Чернівців 2010 р. партія «Рідне місто» відзначилась і в далеких східноукраїнських Сумах, де від неї на посаду міського голови балотувався Геннадій Мінаєв, який із майже Федоруковим результатом – 61% голосів – переміг кандидата від ВО «Батьківщина» Віктора Волонтирця. Нині фігура Геннадія Мінаєва розглядається експертами в ролі ситуативного союзника влади, але, як і Віра Шелудченко, мер «европейського міста» Суми – також діяч із «помаранчевим» минулим – та «евромайданівським» сучасним. Насьогодні «Рідне місто» представлене в Сумській міській раді фракцією чисельністю 23 депутати. Що характерно, передвиборча програма партії починається доволі дивними, але дуже знаковими для черні… тобто сумчан, словами: «Обличчя рідного міста. Ми починаємо посміхатись!»

Не менш заплутана історія «Рідного міста» на Поділлі – тут бренд представлений уже в якості місцевої громадської організації, заснованої ще 2003 р. і нині очолюваної Віктором Коліщаком, колишнім головою Хмельницької райдержадміністрації. Утім, деякий час під тим же логотипом виступала і Хмельницька обласна організація однойменної політичної сили, яку пізніше знову заступила громадська ініціатива «Рідне місто», тоді як сліди самої партії на Хмельниччині губляться – ймовірно, до наступних виборів.

За такого кентавричного розкладу фігур не дивно, що плутаються пересічні пішки, однак дивно, коли плутанину вдають серйозні гравці. Хоча це також – частина гри. В ефірі програми «Суть речей» 31 жовтня депутат Чернівецької міської ради від Партії регіонів Ростислав Білик, якого деякі ЗМІ вважають близьким до «Рідного міста», на репліку Олексія Каспрука відповів, що «навіть не знав, що це партійна організація, а не громадська». І хоча «зв’язувати якісь моменти» він «поки що не бачить необхідності», ці моменти починають зв’язуватись самі. Невизначеність у позиціонуванні і кадрах, які сам Ростислав Білик обмежує іменами Андрія Білогорки та Сергія Осачука, на даному етапі починають працювати проти самої ініціативи, перетворюючи її на невловимий, але настирливий фантом.

(Кінець 1 частини)

Comments

comments

Коментарі
  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як Чернівці перетворюють на село?

    Останні новини