Мистецтво агітації. Конспірологія кіно

15.01.2014


.

 

Автор:Святослав Вишинський

 Бойтесь данайцев, дары приносящих

10 січня в «LiteraturCafe» Культурно-мистецького центру «Українська книга» відбулась зустріч з виконавчою директоркою мистецької формації «Wiz-Art» Ольгою Райтер. «Wiz-Art» – однойменний львівський фестиваль короткометражних фільмів і, за сумісництвом, об’єднання людей, що «займаються поширенням любові до кіно». Зустріч доволі знакова, адже стала прекрасною ілюстрацією політичних технологій soft power («м’якої сили») – у, на перший погляд, неполітичній сфері кіно-мистецтва. 

Найперше, що ріже слух – коли митці та організатори мистецького процесу заявляють про власну політичну незаангажованість. Це майже завжди означає протилежне. І навіть не тому, що на сторінці культурного проекту висить банер на підтримку евроінтеграції України. Ольга Райтер запевнила, що проекти зразка «Wiz-Art» не підтримують і не агітують за жодні політичні сили. Наївно вдаючи – а, може, направду й віруючи в те, що електоральні симпатії є єдиним виміром політичного. Однак перелік партнерів і спонсорів «Wiz-Art» – зокрема, по частині підпроекту QueerEye Film Festival, зосередженого на популяризації гей-, бі-, лесбі- і транссексуального кінематографу – виявив участь Фонду Гайнріха Бьолля, заснованого німецькою Партією зелених для міжнародної пропаганди лівих ідей. Серед цілей якого, серед іншого, «творення спільної европейської зовнішньої політики». 

В Російській Федерації подібна структура давно би підпала під дію Закону про некомерційні організації, в частині доповнення про виконання функцій «іноземного агента». В українських колах з нашим традиційним скепсисом до конспірології реагувати на подібні речі не прийнято. Досвід Помаранчевої революції показує, що даремно. Адже пропаганда та підтримка політичних і громадянських прав тих чи ін. прошарків населення закордоном є непрямою формою втручання у внутрішні справи держави (у випадку Фонду Гайнріха Бьолля – це також «рівні права культурних та етнічних меншостей» та «громадянська і політична (sic) активність іммігрантів»). У чутливих до цієї теми Чернівцях це би мало викликати осторогу. Але не викликало. Адже мова, зрештою, йшла не про політику. А про добрий смак, любов, природу, «хороше кіно». 

А також про рівність, яка є наріжною «красивою темою» формації «Wiz-Art». На переконання організаторів культурного процесу, «всі» люди рівні, відтак і кінематограф виправданий служити високій меті захисту прав дискримінованих. Яке це має відношення до мистецтва і прекрасного (яке, за Іммануелєм Кантом, визначається тим, що не є предметом особистого або колективного практичного інтересу) – тема для естетичної дискусії. Яке це має відношення до соціальної інженерії – тема для дискусії політичної. Позаяк у поширенні через кіно – зокрема, «під дахом» чернівецьких кіноклубів «Картон» або «Компот» – доволі ангажованих уявлень про «добро» і «зло», а відтак і про межі «нерівності» та її подолання, є щось напрочуд прозелітичне. Якщо не сказати: «політичне». 

За німецьким теоретиком права Карлом Шміттом, суть політичного – первинне розрізнення «друга» і «ворога». Відтак ідея «рівності» суперечить ідеї «цінності», нівелюючи принцип конструктивного розрізнення, «дис-кримінації» між тим, як «правильно» – і тим, як «неправильно». Так само, як і право на власні цінності та оцінки – та їхнє ствердження в якості універсальних, наслідком чого є природня – і «нетолерантна» – боротьба ідей. Послідовне впровадження тези «рівності» веде або до ціннісного нігілізму та саморуйнації суспільства, або ж до появи нових форм дискримінації. Що на рівні «обмовок по Фройду» засвідчила і гостя «LiteraturCafe», час від часу усміхнено озвучуючи оригінальні расистські випади – то проти «гопників» і «консерваторів», то проти «фашистів» і «фундаменталістів», ба навіть проти людей з поганим кінематографічним смаком. Підтверджуючи давній здогад, що «рівні» направду ніколи не означають «різні». А захоплення «прогресивною ідеєю» чимось разюче нагадує марксистський романтизм початку минулого століття. Гуманітарні наслідки якого добре відомі.

 

На моє запитання в чому ж різниця між мистецтвом та агітацією, Ольга Райтер відповіла, що ці сфери не суперечать одна одній. Але «Wiz-Art» при цьому, «звісно», поза політикою. Адже пропаганда ідей і цінностей сьогодні називається «підтримкою соціальних проектів та ініціатив». У фільмах, демонстрованих «Wiz-Art», справді немає закликів голосувати за конкретні політичні партії. Як не було їх у більшості німецьких фільмів доби націонал-соціалізму – чи радянських соцреалістичних епопеях, котрі, однак, нині справедливо визнаються зразками грубої ідеологічної пропаганди. Адже політика – це не тільки і не стільки політичні партії, скільки – політичні ідеї та цінності. Відтак не дивно, що тематичні американські бойовики про «хороших» і «поганих хлопців» виходять якраз під чергові імперіалістичні кампанії. 

Насправді механізми і логіка поширення на перший погляд невинних тем найчастіше є частиною продуманих – і, відповідно, системно фінансованих – стратегій. У яких є замовники (політики і мета-політики), оператори (медіа-культура), реціпієнти («мовчазна більшість»), образи «жертв» і «ворогів». Нині вже хрестоматійна боротьба за соціальні права пригноблених соціальних верств у XIX ст., жінок і мігрантів у XX ст., гомосексуалістів і транссексуалів у XXI ст. – частини великих політичних процесів, інспірованих у т.ч. інтересами великого капіталу, потребами ринку праці та поточними задачами соціальної інженерії та глобального економічного планування. Що під обгорткою гуманізму – за своїми наслідками не має нічого спільного з гуманізмом. 

Те, з якою легкістю ідеї і смаки упроваджуються в масах при посередництві громадських активістів, інтелігенції і лідерів думок, показують чимало гуманітарних програм з підтримки як соціальних, культурних, так і освітніх та інформаційних «ініціатив», більшість із яких ідуть не «знизу», а творяться назустріч західним (або східним) грантам, програмам підтримки та ін. інструментам модифікації суспільних настроїв в окремо взятій країні. У довгостроковій перспективі даючи належний політичний ефект. Серед успішних проектів – теми «Русского мира», евроінтеграція, мультикультуралізм, «толерантність», «права людини», гендерна та міграційна проблематика, ліберальна урбаністика, «stopracism». Не дивно, що одним зі стрижнів останньої інформаційної війни стала і «невинна» тема гомосексуалізму, на якій у контексті европейських прагнень України активно спекулювали як прихильники західного, так і східного зовнішньополітичних курсів. 

Інсталяція у суспільній свідомості нових цінностей, реплікація «мемів», «перепрошивка» стереотипів і зміна політичного словника, організація мережевих структур на базі глобальних інформаційних сервісів – складові мета-політики, основним завданням якої є не маніпуляція фігурами на шаховій дошці, а зміна самих правил гри. Побіжними наслідками чого стають і зміни електоральних симпатій, і новітні «кольорові» революції. Чий зв’язок із різного роду провінційними кіноклубами «в нашем, доселе ничем не отличавшемся городе», далеко не примарний – а всього лиш елемент логічного алгоритму. Нерозуміння таких процесів виказує хіба лиш деградацію українських інтелектуальних еліт, з їхнім не менш провінційним скепсисом до гегелівської діалектики. Займатись якою нині давно не в моді – а інтелектуальна мода, як відомо, знає своїх «інтелектуальних модельєрів». Що, напевно, так і не зрозуміла Ольга Райтер. І старалась, аби не зрозуміли й ми.

Comments

comments

Коментарі
  • Скучный, трудночитабельный текст. “Неасилила”, надоело в словесной эквилибристике выискивать и вникать в суть того, что хотел сказать Святослав.
    Перефразируя известное выражение, у таланта автора явно нет сестры)))))

  • Хорошо, что ваш трудночитабельный комментарий со
    словесной эквилибристикой состоит из 3 строчек.
    Перефразируя вас можно сказать, читайте что- нибудь
    попроще.

  • А почему тексты должны быть только простыми и разжеванными. Это не эквилибристика, это осмысленный текст с оформленной мыслью(мыслями). Почему не попробовать “взять” его? А наблюдение про тонкий “расизм” прекрасно:
    “час від часу усміхнено озвучуючи оригінальні расистські випади – то проти «гопників» і «консерваторів», то проти «фашистів» і «фундаменталістів», ба навіть проти людей з поганим кінематографічним смаком. Підтверджуючи давній здогад, що «рівні» направду ніколи не означають «різні». А захоплення «прогресивною ідеєю» чимось разюче нагадує марксистський романтизм початку минулого століття. Гуманітарні наслідки якого добре відомі”.

  • В Святослава є талант помітити важливе з життя,
    узагальнити його і змусити нас напружити своє
    мислення. Прочитала 4 рази. Кожного разу все
    більше і більше відкриваючи для себе.
    Да, кіно- це тонке мистецтво агітації. І під пливом
    його наша молодь переплутала поняття “добра”
    і “зла”. На жаль.

    • к Марте: Признаюсь, мне тоже пришлось пару раз прочесть до полного понимания, поэтому и возмутилась))))

  • Вся медицина говорит, что мы должны напрягать
    свои мозги, чтобы к старости сохранить ясность
    мышления, поэтому я буду читать Святослава, хотя
    это нелегко.

    • Использовать такие тексты как профилактику старческого маразма – это оригинально)))))
      Желаю Святославу удачи , у него ещё всё впереди, а напрягать мозги буду читая литературу в другом формате и хороших авторов.
      Наши местные сайты читаю потому, что интересуюсь жизнью нашего города.

  • Так смешно читать женские перлы 🙂 “Да, кіно- це тонке мистецтво агітації. ” – только женщина способна выдать такое ))))

  • Зачем же так перекручивать? А дело -то в том , что Святослав
    выбирает темы, важные для всех нас. Это-то меня и
    привлекает. А что сложно? так это даже интересно. Впрочем, на вкус на цвет
    товарища нет.

  • якщо автор цієї статейки займається копіпастом з вікіпедії, то як можна йому довіряти? Здається автор заздрить цій самій Райтер бо сам може лише займатися творчістю лише вигадуючі такі історії. Я не знаю хто така ця Райтер але читаючи коментарі хочу вас запитати: Ви, що? Думаєте що проблеми в Україні через цього нібито агента?
    Соромно має бути! Це примітивізм!

  • Візьміть на себе труд доводити свої звинувачення. І більш примітивного прочитання цієї статті, аніж ваше, неможливо вигадати

  • таке враження, що це тупо заказна стаття, та ще й недолуго написана. Все в найгірших традиціях Совка, тільки замість Маркса посилання на Канта )))) і підсвітка синьо-біла замість червоної.. СОРОМ!

  • Оля, кто не с нами, тот против нас, правда? Кто не с нами, тот пишет заказные статьи, и тупой к тому же. Как я вас понимаю. И какая у вас оригинальная позиция

  • Да уж…Женщины,как говорится, жгут. Отчего-то, вспомнился анекдот про обезьянку,что разрывается между умными и красивыми.
    Милые девушки, будьте уж лучше красивыми.

  • Стаття побудована за тим самим алгоритмом який “викривається”, взяті окремі цитати поза котекстом як західних філософів так і пані Рейтер, загального змісту на 2 речення. Віз арт на гроші заходу займається моделюванням нової свідомості ( не освідомлюючи або приховуючи це) підмінюючи поняття добра і зла на Споконвічній Українській Землі – м.Чернівці, увага, всім бути на сторожі! Шаблон статті такий самий як і вся недолуга Російська пропаганда, сценарій той самий – геї-фашисти-помаранчева вакханалія- ми самі знаємо як нам краще-агенти впливу зрадливого заходу- світова змова. Цитати Канта та ін. можна опустити, вони тут тільки для маскування… Втім, буду радий, якщо той хто відповідатиме ( шеф редактор ) представиться 🙂

  • Від статті тхне залізним режимом. Відчинемо кватирку і пустимо трохи свіжого здорового глузду. Сподіваюсь, ще не всі втратили власну позицію, ще не всі простягнули руки, щоб їх закували. Я сподіваюсь, що виконавці чужої недоброї волі згризуть собі руки до ліктів, усвідомивши свої дії, щоб більше не писати такого сміття.

  • Стаття коректно написана. І навряд чи комусь в голову прийде у Чернівцях щось таке замовляти. Тобто, це якраз власна позиція, про яку Ганна мріє. А вам не навіяли ваші погляди тисячі публікацій, телесюжетів? Ви впевнені у тому, що знаєте?

  • Автор, сподіваюсь, вам дуже багато років. В іншому разі шкода вас за ваші ж дуже обмежені погляди. Розвивайтесь і хоч трішки цікавтесь кіно! Наша держава не дуже поспішає підтримувати хороші ініціативи. Добре, що такі люди є хоча б за кордоном. Успіху “чутливим” Чернівцям!

  • Весь сенс статті в епіграфі:Бойтесь данайцев, дары приносящих. Зарубіжні спонсори проштовхують свої ідеї, формуючи симпатії і антипатії молоді.
    У автора гострий молодий розум, відмінна спостережливість.

  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як Чернівці перетворюють на село?

    Останні новини