Політичні сальто директора Сідляра в українському Дю Солей

 Останніми днями ми вже бачили багато стрибків із партії в партію. Погляди змінюються блискавично, іноді хвилин за сорок. Незабутнє голосування міських регіоналів за імпічмент Януковича (до речі, процедура імпічменту не прописана у законодавстві України). А через день фракція дала різкий задній хід. Усі ці політичні сальто та раптові каяття псевдодемократична преса називає мужністю визнати свої помилки. Але виникає питання, в чому тоді різниця між мужністю і боягузтвом? В теперішній Україні цієї різниці не бачать.

Керівник найбільшого у Чернівецькій області промислового підприємства «Машзавод» останнім часом, схоже, також остаточно визначився, який політичний табір він активно підтримуватиме. Свого часу Віктор Анатолійович вчасно зорієнтувався, і зробив ставку на Віктора Ющенка. У листопаді-грудні 2004-го він був не просто одним зі спонсорів Помаранчевої революції, а ще й активним її учасником. Принаймні, у Чернівцях. І хоча, у велику політику не пробився, але руку на пульсі тримав завжди. Але часи змінюються, політичні бджоли перестали гудіти і Сідляр почав відходити від політики і заходився повертати собі образ міцного господарника та виробничника. Саме це дозволило йому отримати лояльність від Віктора Януковича та убезпечити підприємство, від можливих рейдерських захоплень.

І так би займався Віктор Анатолійович виробництвом нафтового обладнання для братньої  Білорусії, якби політична ситуація в країні не почала останнім часом загострюватися. Тож, Сідляр невідомо яким органом відчув, що час настав…. Щоправда, сам він не афішує своїх амбіцій. Зате підконтрольний йому телеканал «Чернівці» розпочав тихо змінювати курс. Свого часу цей канал створили Сідляр та Федорук. А на роль виконавця та формального керівника компанії запросили Геннадія Сєргєєва. Коли 2011 року міська рада відправила Федорука на пенсію, заднім числом були скликані збори співзасновників із питанням про збільшення статутного фонду. Міська рада, нібито, відмовилася вносити свою частку, і таким чином перетворилася на весільного генерала, а Сідляр став, де-факто одноосібним власником телеканалу.

До останнього часу ТРК «Чернівці» у своїй редакційній політиці намагався лавірувати між різними групами впливу, та бути максимально об’єктивним. Але раптом відчули, що настав час робити інформаційні капіталовкладення у клан Яценюка-Федорука. Першою ластівкою став ефір директора «Калинівського ринку» Руслана Сербінчука у розпал конфлікту між цим комунальним підприємством та приватним ринком «Добробут» за земельну ділянку, яку «Добробут» колись придбав, як з’ясував суд, придбав незаконно. Коли тривав ефір, складалося враження, що ведуча Лариса Сєргєєва підробляє юристом та бухгалтером «Добробуту» – настільки добре вона володіла фінансовими показниками. Все стало на свої місця, коли до студії «випадково» додзвонився директор «Добробуту» Михайло Прозоровський. Монолог Прозоровського так сподобався Сергєєвій, що  вона навіть якось “вгамувала” Сербічука, який хотів вставити кілька слів, думаючи, що ” Пряма відповідь” цікавилася його позицією.

Остаточно ж крапки над «і» у тому кого підтримують Сідляр та підконтрольний йому телеканал стало зрозуміло 2 грудня. НА третьому пленарному засідання сесії.  Здавалося б, що там могло бути. Ну, передбачуване голосування обережних депутатів на догоду запальним студентам. Видовище не так переможне, як нудне, а в чомусь жалюгідне. Однак, вперше за два з половиною роки телеканал «Чернівці» організував пряму трансляцію сесії Чернівецької міської ради. Зовсім безкоштовно, просто задарма. А, власне, тому що мала відбутися спроба зняти Михайлішина. І Сідляр не міг втратити такого шансу показати, хто з ким і за кого. Не словом, а ділом. ТРК Чернівці – це лакмус позиції Сідляра.

Однак, облич не били, Михайлішина не зняли, тож засланим телевізійникам довелося змотувати вудки та йти ні з чим.  Наступного дня сесія продовжила і завершила свою роботу. Та на ній розглядалися не політичні, а всього лише важливі питання життєдіяльності міста, які не цікаві ні Сідляру, ні його підконтрольним медійникам. Що ж, Віктора Анатолійовича можна зрозуміти.. такі події, такі часи… Та чи не боїться він, що від таких сальто може втратити орієнтацію. Для політичних акробатів – це також небезпечно.

Андрій СТРУМ

Використані фото “Букньюс” та “Букінфо”

Дю Солей – знаменитий цирк