Про Чернівці почали мріяти кияни. Точніше про Стару Жучку))

11.09.2013

87687-178x122Не всі кияни мріють, звісно. А ті, у кого добрий естетичний смак. Київська відома поетеса Світлана Поваляєва ще не встигла повернутися після фестивалю у димну столицю, і вже пролила ностальгійні сльози на своїй сторінці ФБ

Svitlana Povalyaeva : В старості я переїду до Чернівців й оселюся в районі Стара Жучка (старість бо вимагає чесності й не терпить двозначностей). В цьому акварельному розслабленому просторі, в цьому місті, де стільки неба і такий особливий брук, в цьому одеському Парижі (чи паризькому Бердичеві), я розмовлятиму зі знайомими через дорогу, ховатимусь від раптових дощів у букіністичному магазинчику на Головній 31 і ні про що не згадуватиму, бо Чернівці стало тримають спогади, традиції і дрібні побутові звички – місто зробить це все за мене. А поки що спогади тримає фб. Фестиваль Meridian Czernowitz відбувся в мені – як особисте щохвилинне свято. Події (Божко Bożena Gorodnicka , ти про це просила сказати кілька слів) фестивалю, що дійсно вразили – читання в потязі та плацкарті, “Поезія спальних районів”, Відеопоезія, вистава Юрія Андруховича й вистава Неллі Закс (надто її голос та міміка)) Поза ж програмою описати все це солодке божевілля і невагоме щастя неможливо в одному пості чи навіть в одній статті – стільки було кумедних дрібних пригод, стільки сміху (в мене досі крепатура від цієї цілодобової ржачки, ніби я прес качала), стільки тепла і радості від спілкування з Ен Коттен, Катею Бабкіною, Жаданом, Танею Давиденко, Ірою Славінською, Віталіком Лямічевим, Мариною Львівною (Лібановою – напишу я напровсяк, хоча уявити собі людину, котра не зрозуміє, хто така Марина Львівна, просто нереально)), Даринкою Важинською, Тарасом Прохаськом, Наталочкою Бельченко, Остапом Сливинським….. йоооой – ну хіба всіх отак назвеш (тегати не буду аби не засмічувати вам стіни, друзі, бо нас одне в одного цими днями й без того було через край)) Я би ще – дісно, щиро! – хотіла окремо подякувати Святославу Померанцеву за чуйне і галантне ставлення до всіх нас, за ці направду “тепличні умови” для наших творчих душ!)) На вокзалі нас проводжав фантастичний оркестр і ми танцювали мало не до серцевого нападу! ДЯКУЮ! (фото Тані Давиденко та Віталія Лямічева)

Коментарі
  • Сколько эмоций , просто ощущаешь этот праздник поэзии, собрались талантливые люди,
    это запоминается и жизнь становится интересней.
    Действительно, город наш классный.

  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Затягнути пояси і ходити пішки

    Останні новини