Заступник голови ОДА Георгій Галиць щодо “Букініста”. В ексклюзівному інтерв’ю « Чернівці таймс» (частина 1)

  Мене цікавить, щоб швидше відбувся цей процес

– Питання книгарень постійно обговорюється громадськістю, причому, здебільшого, з негативними інтонаціями. Пропозиція щодо директорства Довганича додало, здається, такого негативу. Як Ви ставитеся до цієї кандидатури?

– Я до цієї кандидатури ставлюся спокійно, як і до будь-яких інших кандидатур. Мені хотілося б щоб цим питанням зайнялися люди, які готові робити що-небудь, щоб дати якість. Той галас, який здійнявся, то саме – галас. За ним немає нічого серйозного. Я не реагував тому, що розумів — це абсолютно штучне. Це шумовиння, яке піднялося і так і спаде. Рішення, які ми прийняли спрямовані абсолютно на плюси книжкової торгівлі. І рано чи пізно це стане зрозумілим за результатами. Тому просто чекаю, поки будуть ці результати. Бо усі ті галаси, що піднімалися опозицією, завершувалися саме нічим.

– Нарікали на відсутність прозорості, діалогу з боку влади…

– Відсутність діалогу демонстрували, коли кілька разів спробували зібрати цю публіку, але це перетворилося на базарний лемент, у мене просто відпало бажання проводити такий діалог.

– Кого збирали?

– Я маю на увазі тодішніх керівників. В такому форматі говорити не буду. Якщо є бажання говорити по суті справи, то можна сідати і говорити, а якщо це політичні звинувачення на камери, щоб виставити в Інтернеті – то цей формат нецікавий. Це непродуктивно.

– Що має змінити новостворена «Буковинська книга», в чому сенс плану? Щодо кандидатури кервника, Довганич є кандидатом на посаду директора саме «Буковинської книги», а не «Букініста»?

– Я не готовий на це питання відповідати, не цікавився ситуацією стосовно того, хто керуватиме. Це має бути той, хто висловить своє бажання, і має концепцію, як це зробити. Як депутат і керівник більшості в обласній раді буду підтримувати таку людину. Мене цікавить, щоб швидше відбувся цей процес.

А чому потрібне об’єднання? Тому що це така ж сама ситуація, як з Чернівецькою областю. Сам по собі кожен магазин немає перспективи. У жодного з них немає достатніх обігових коштів, і немає можливості не те, щоб для розвитку, а навіть утримання на тому ж рівні. Це – перше. Друге – великий тіньовий сегмент, який є в цій галузі. Ну не було б такого галасу, якщо б не було за що воювати. Чому б мадам Лібанова захищала так ревно, ну здавалося б, абсолютно нецікавий з економічної точки зору магазин. Тому що знаю з різної інформації, з інсайдерської, в тому числі, та іншої, там є дуже серйозний тіньовий обіг, який обраховується серйозними сумами. Порядок цифр не буду називати, але під вивіскою «Букініста» там процвітав і чорний ринок торгівлі антикваріатом .

– Чому ж Лібанова стала ризикувати і йти на змагання із владою? Доречною була б зовсім інша тактика. Якщо є що втрачати, чи не краще домовитися?

– Це якщо говорити про логіку людини розумної – «хомо сапієнс». Але логіка багатьох фігурантів наших публічних скандалів не піддається такій мірці.

 Ліси дійсно нещадно вирубуються

– У вівторок була прес-конференція Івана Мунтяна, де він говорив про катастрофічну ситуацію з буковинськими лісами, які нещадно вирубують. І це він пов’язував безпосередньо з роботою облдержадміністрації. Що б Ви йому відповіли?

– Я б відповів, що ліси дійсно нещадно вирубуються. Але пов’язувати це з роботою нашої команди не можу. Навпаки, сьогодні ми говоримо про те, що зараз керівництво адміністрацією дуже предметно зайнялося захистом лісу, наведенням порядку. А Івану Мунтяну хочу нагадати такий приклад, коли недавно були дуже серйозні проблеми із дорогами, ми створили депутатську комісію громадську, щоб все таки спробувати вийти із ситуації. Запросив туди Івана Мунтяна, як недавнього керівника Служби автомобільних доріг, жодного разу він не прийшов. Якщо зараз лісами буде займатися такий орган, запрошую Івана Мунтяна, щоб взяв участь і щось зробив. Є велика проблема із лісами. У наших лісів три власники, і жоден з них немає відношення до ОДА. Частина лісів належить Державному лісовому агентству України, яке безпосередньо призначає керівників лісництв, частину належить міністерству аграрної політики, а частина – міністерству оборони. Зараз, до речі, з ініціативи нашого губернатора Михайла Папієва вийшов указ Президента – №307 від 24 травня, де йдеться про те, щоб поставити під контроль державних адміністрацій так звані територіальні підрозділи центральної виконавчої влади. Щоб не було відомчих власників. Це питання постає при кожній владі. На якийсь час регіональні еліти відвоюють собі право контролю, а потім все повертається знов до центру. Таке перетягування ковдри. В лісах серйозні проблем, але я б і не списував тільки на недосконалу систему управління, недосконалі закони, хоча це є. Найбільша проблема у менталітеті. Якщо аналогію навести, це так, як тут відбувалося після війни. Свої ж здавали, свої ж розкуркулювали, свої ж — забирали майно. Коли я у вихідні іноді відпочиваю у Георгія Березовського за Красноїльськом, на тій його горі. Одні йдуть до церкви у неділю, а зліва й справа дзижчать бензопили… Це ж не приїжджають з Донецьку, чи монголи якісь.. Це свої люди, місцеві браконьєри, вони знаходять якісь зв’язки з екологами, правоохоронцями.

– Ви мали б проявити громадську активність…

– Я проявляю. Зараз у нас буде чергова кампанія щоб навести порядок з тим, що робиться у лісах. І ми будемо апелювати до громадськості, тому що зрозуміло, що без їхньої підтримки ми цього не зробимо. До громадських організації, політичних партій, до ЗМІ.

Продовження

 Фото citizenjournal.info