Сєхов, «Беркут» і Каспрук. Люди, які відмовляються від себе.

Олексій Каспрук висуванням Сєхова вкотре довів, що революційна риторика, заради якої людей зрекли на бідність та поневіряння, а декого на загибель – для нього лише ширма, порожній звук. І це мало б бути цікавим споживачам цієї риторики.  На початку 2014 року Каспрук і  Ко, як відомо, висували у секретарі Ярослава Кушнірика, колись регіонала, який, втім, блискавично змінив орієнтацію, коли відчув куди дують політичні вітри. Тоді  для вибору Кушнірика секретарем знайшлося купа пояснень. Купа пояснень, чому не знайшлося іншого. Але які пояснення можуть бути зараз?

Дуже дивно, але наступна кандидатура від Каспрука ще «крутіша» у тому ж сенсі, що й Кушнірик.   У попередньому матеріалі на «Чернівці Таймс» торкнулися того, що представник партії Порошенка Володимир Сєхов постив пости, які точно вказували, що Сєхов вважає Порошенка злочинцем.  Надалі, як відомо, Сєхов став не тільки висуванцем від БПП, але й тепер претендує на другу посаду в Ратуші.  Людина завжди має право на позицію, вона може не сприймати, критично оцінювати, навіть ненавидіти діяльність будь кого. І Президента також. Єдине, незрозуміло, чого ж ти тоді їдеш в політику від партії Президента? Чого? Здаєш свої погляди на догоду кому? Позиція завжди гідна поваги. А відсутність позиції?

 Роки Сєхов постив, що він не сприймає Майдан:

 Ось якими дописами ділиться кандидат на посаду секретаря міської ради під час революції:

“У нас в СМИ всё фабрикуют и несут полную ложь… выставляют всё так будто мы тут просто убиваем мирное население и калечим демонстрантов. И никто не показывает как нас взрывали и жгли… никто не показывал, как под кабмином играли немецкие наступательные марши и
развивались флаги со свастиками… ни один чиновник не даёт приказ их там перебить…Была бы эта х…а в сша этих оппозиционеров объявили террористами …” І є ще жорсткіше… Просто не хочемо загострювати. Бо нервове у нас супсільство, нервове.

Знов таки. У людей в країні дуже різна позиція стосовно Майдану і того, що там відбулося. І кожен має на неї право, якщо вона щира. І мабуть однодумства країні не потрібно.  Сєхов має право на позицію.  І він її тривалий час декларував . І після перемоги Революції Володимир Сєхов продовжив гнути свою лінію: “Правый сектор как аномалия в современной Украине”, “Николай Азаров Первое интервью через год после Майдана”. І так далі

І ТОДІ ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ – єдине. Чому мер Каспрук, який демонструє прихильність ідеалам революції обирає для кандидатури секретаря саме Сєхова.  І в той же час, сповіщає, наприклад, що  депутат Василь Максимюк, який добровільно пішов в армію і в зону АТО не гідний цієї посади? Для чого ж тоді ці революційні манси мера?  Максимюк голосував проти Федорука. А хіба не Федорук із Ринжуком роками смоктали з підприємців Калинівського  шалені гроші, замість того, щоб розвивати підприємство? Хіба це не привід поставити на політичній карєрі Федорука хрест?

 Якось не те, щоб  дивно виходить. Це просто виглядає абсурдом. Каспрук відмовляється від революційної риторики заради чого? Щоб залишити тих, хто ним маніпулює? А він від них не хотів би звільнитися?  Такий мер..

Нині Сєхов ганебно  підчищає свій Фейсбук. Підчищає, підчищає. Що він відчуває при цьому?   І при тому каже , що він «відкритий». Фактично, ще не ступивши на посаду, починає юлити і відмовлятися від себе.  Чи правильно він робить? Колись, принаймні він був щирою людиною.

 Андрій Тисовський