Костянтин Бондаренко: якщо у суспільстві є попит на хунвейбинів, знайдеться і пропозиція

Колись студент Чернівецького національного університету, а тепер відомий політолог висловився, щодо доволі вузької теми, яка, насправді, ширше, аніж здається. Текст Костянтина Бондаренко із його Фейсбук-сторінки:

“Після Майдану в Україні з’явилася нова школа політології (після революції 1917 року в Росії теж з’являлися нова література, нові школи в історичній науці, нова філософія, науковий комунізм тощо). Головні принципи цієї школи:
– світовий досвід та історичний наратив – ніщо, істинним є лише те, що відповідає потребі сьогоднішнього дня і може служити справі державної пропаганди;
– в політичному процесі є шкідливі явища, терміни і дефініції, вживання яких недопустиме – рівно як і наукова дискусія щодо цих явищ. До таких належать, зокрема: а) питання федеративного устрою; б) сумніви в доцільності євроінтеграції; в) сумніви в доцільності позаблокового статусу країни; г) сумніви в доцільності Майдану; д) дискусії щодо ролі і місця Януковича в українській історії тощо. Ці теми перебувають поза дискурсом і не бажані для обговорення;
– принцип Тертуліана “Вірую, бо абсурдно”. Чим абсурднішою є версія, тим у неї легше повірять;
– намагання вилучити з наукового обігу цілі пласти політичних знань – зокрема, пов’язаних з марксизмом як течією, марксизмом як сукупністю політичних практик тощо (засудження їх апріорі);
– максимально часте вживання термінів “реформи”, “Революція Гідності”, “європейська перспектива”, “децентралізація”, “зрада”, “люстрація” у якості замінників професійної термінології;
– відмова від моделювання кількох варіантів розвитку ситуації, вивчення причинно-наслідкових факторів – на користь імперативній конструкції за принципом “тільки так і не інакше”.
– домінування “революційої доцільності” над здоровим глуздом та формальною логікою;
– намагання пояснити усі незрозумілі процеси у світі “рукою Кремля” або “впливами Путіна” (приклад – останні трагічні події у Парижі).
Як правило, кожен виступ представників цієї школи супроводжується пророцтвом “Росія розвалиться, Україна отримає безвізовий режим” (якщо опонент сумнівається у першому чи в другому постулаті, або просить навести аргументи – він автоматично “ватник” і “зрадник”).
Як правило, представники цієї школи полюбляють “малі форми” (коментар на ТБ, пост в ФБ) і рідко вдаються до написання статей або – тим більше – книг.
Пропоную – за китайською аналогією – назвати цю течію “політологічним хунвейбінством” і сприймати як данність. Якщо в суспільстві є попит на хунвейбінів – знайдеться і пропозиція. Тим більше, здається, “ринок пономарів” в Україні процвітає)
А мені особисто ближчими є старі школи і старі методологічні підходи))”

кінець цитати