Кілька слів про Струма, або хто у Чернівцях виписує індульгенції?

Поява на  сайті « Чернівці Таймс» персонажу, псевдонім якого Андрій Струм, наробило чомусь чимало галасу. І багато припущень) Навіть колеги мені почали писати листи з вимогою зізнатися, хто ж цей Струм. А штабісти – коментарі. Демократична громадськість стурбована. І, як редактор,  я стурбувався разом із нею. По-перше, вирішив визначити для себе, а що саме турбує? Ніби просте запитання. Але на те і журналісти, щоб задавати прості запитання. 

Анонімність? В цьому проблема? Але чому так мало людей турбує, хто такий , до прикладу, Ан Тонеску, Охрім Навуходоносор, Андрій Подільський. На зелених  полях   видання  «Коментарі» ситно пасеться примарний буковинський аналітик Володимир Немирич, у Фейсбуці  проживає невидимий Олексій Хоменко,  якщо вже щось зовсім просте і наївне, хто цей напівпрозорий  Петро Каліта? 

 Себто, подумав я, даремно кивають, що анонімність хвилює. Це так їм здається. А насправді, вони ж не кажуть вголос, що їх турбує… Чому не кажуть? Це вже друге просте запитання. Яке мають задавати собі.

Підсумуємо, є ряд фактів анонімності, але анонімність Струма турбує, а, до прикладу, Охріма – менше, незрівнянно менше.  Але роблять вигляд, що турбує анонімність. Цікава річ.  

 Зрозуміло, турбує політичне спрямування того, що пише анонімний Струм. Будь-який закид у бік влади (підтвердився чи ні, адекватний чи безглуздий, не має значення) сприймається як благо. Будь-який закид у бік опозиції, як шкідництво. Приблизно так, дещо в тоталітарний спосіб, дещо збочено(чесно кажучи) чернівецька  громадськість любить опозицію. Так ось мені хотілося б захистити Андрія Струма , тому що… 

Він критикує владу, а не опозицію. Він теж демократичний.  Хіба Федорук. Фищук – це не багаторічна влада?  Хіба Ніконов – це не провладний депутат? Хіба його бізнес не розквітнув, коли він перебував на трьохтисячній зарплаті у департаменті? І кого зацікавило це з демократичної громадськості та опозиційних ЗМІ, які кинулися  захищати чесне ім’я директора. Власне, хіба всі разом ці ( і не ці )депутати, чиновники – це не люди, які влаштували такий порядок, що «оборзєвший» від безкарності директор ринку бере на «на коня»(подобається мені цей вираз) чверть мільйона. І громадський активіст Харабара нарешті виконує свій громадський обов’язок) У прокуратурі подейкують, що доказова база бездоганна.   І ми ж знаємо, насправді, що це крихітний, маленький вершечок айсбергу. А на невидній стороні квартали нерухомості, ювелирні фірми та інший мотлох, який із собою не забереш.  Хіба це не ті люди? Хіба це не потенційна майбутня влада ж? До якої нам би особливо придивитися. До якої повинні мати особливі вимоги. Якщо логічними бути.

Я не говоритиме конкретно про якісь персоналії, про конкретних осіб. Але  верхівка, влада крала у українців не тільки гроші, а віру в нормальний порядок, вона вкрала долю у мільйонів людей, які хотіли не красти, а працювати. Долю вкрала. Тому що зробила їх вигнанцями. Але, дивно, ця верхівка,  все ще знаходять не тільки проплачених, але й безкоштовних фанатів. Можновладцям, які тільки прагнуть корита, але ще не  у нього, видані індульгенції. Хто їх видає. Який  Папа?

 Хіба демократичну громадськість має цікавити політична орієнтація? Папієв побудував школу – аплодуємо побудові школи. Опозиціонер пише дешеві заяви у дусі «Камеді клаб» – ганьбимо його за те, що він тримає нас за тупих дурнів, які сміються, поки  крадуть їхнє майбутнє. Громадськість має цікавити адекватність зробленого. Вона мала б пильнувати і владу, і опозицію.  Тому що і ті,  і ті – влада. Але для того громадськість сама має бути адекватною. А з цим проблеми…

Я відстежував відвідуваність статей і на “Букньюс”(колись)) і на “Чернівці Таймс”, і знаю, що адекватних менше, аніж хотілося б. І добротна стаття про проблеми пенсіонерів набере в 3 -4 рази менше переглядів, аніж смішна байка зверхника, який знає, як розмовляти із бидлом(це не моє, це деяких зверхників визначення. Журналіст поважає читачів, інакше б зайнявся чимось іншим) 

Ми говоримо про демократичну громадськість. Але насправді її, окремої від влади, майже немає. Хто хоче викривати ніконових? Мені пригадується,  раз звернув увагу, що лавиці у нас перед ратушею коштують 15 тисяч доларів. Але демократична громадськість не зацікавилася. Навпаки “склепала” репортаж, про те, що лавиці нині піднялися у ціні. Хто хоче обговорювати, чому так сталося із Ринжуком, чому скромний посадовець Малишевська так нескромно живе, чому…  Кому це потрібно? В таких умовах і з’являється Струм. І починає, нехай  вибірково, але говорити те, що не скаже… та сама громадськість…Тому що громадськість загіпнотизована  чаром народолюбців, борців проти влади. Чи за владу? )))

Однак. Їхній чар зіпсувався, щось не так діє. НЕ Струм, а факти  натякають, що продовження  бенкету неможливе. Або він буде дуже коротким. А, мені здається, у багатьох опозиціонерів, саме настрій побенкетувати. Та й деякі «громадяни»  усім видом показують – вони готові аплодувати чужим бенкетам. Однак, видається, даремно чекають повернення старого. Правила доведеться змінювати. І те, що відбувається із нами зараз,  –  етап перезавантаження, тому що так, як раніше, – навряд чи можливо. Якщо не уривається терпець у людей, він уривається у життя ( люди   можуть продовжувати безкінечно). І, як зауважив один кіноперсонаж, кари без провини не буває. 

Це одкровення для української провінції.  З’явилася жорстка політична конкуренція. Своїх більше немає. Рука більше не миє руку. Але хіба ми цього не чекали? Порядок «толерантності» дехто хоче повернути. Кажуть, так краще.  Спокійніше. Але хіба ми не втомилися від кругової поруки?  Так що, ті, що не у штабах – Струма час хвалити.  

Наостанок. До речі, якщо Струм, раптом, і таке буває,  почне відверто брехати, то, гадаю, він просто закінчиться. Надто великий Опір буде) Природне явище

 Сергій Воронцов