Відвести душу. Зустріч з Богданом Ластівкою(вечірній Таймс)

Спілкувалася: Альона Чорна

“Чернівці Таймс” започатковує нову рубрику “Відвести душу”. Переважно це буде “Відвести душу з Альоною Чорною”)).Кожного тижня ми будемо запрошувати прогулятися чернівецькими вулицями цікаву особистість. Спілкуватимемося на різні життєві теми: спогади, успіх, гроші і не тільки).

Сьогодні запрошуємо до розмови відомого чернівчанина, автора та виконавця власних пісень, шоумена,ведучого радіостанції “Буковинська хвиля 100.0 FM”, Богдана Ластівку

•  Ким ви хотіли бути в 20 років? Що планували тоді?

Я вчився у Чернівецькому музичному училищі по класу ударних інструментів і не бачив себе іншою людиною. Я грав на барабанах не тільки в естрадних колективах, а і симфонічному оркестрі, тому що вчився у спеціальному музичному закладі. Мені музика взагалі подобалася з дитинства. І в 20 років метою №1 для мене було потрапити в якийсь естрадний, гастролюючий колектив.

• Що для вас успіх?

Це звершення запланованого. Якщо я поставив якусь мету і я її досягнув . Поставив крапку: так це зроблено. Це уже є крок. І кожен такий крок для мене це успіх.

• Що для вас гроші?

Гроші для мене – це інструмент. Особливо гостро я це відчув під час організації фестивалю «LASTIVKA DANCE FEST». Там було дуже багато різних фінансових розрахунків. Для мене гроші – інструмент, як дриль, щоб просвердлити якусь дірку в стіні. Точно так і гроші – інструмент. Вважаю, що людині багато грошей не потрібно. Я не маю на увазі гроші на харчування, комунальні послуги, життя, дружині, дочці на кофточку, чи джинси. Одна справа – людина повинна отримувати заробітну плату – таку, яка дає їй можливість спокійно жити, без якихось божевільних шиків, без Балі. Великі гроші потрібні тільки для того, коли ти знаєш для чого вони тобі потрібні. Коли в тебе є якась мета. Так, мені потрібні гроші, я хочу побудувати концертний зал, наприклад. Чи мені потрібні гроші, щоб провести якийсь захід. Тому що це дорого. Як в драматичному театрі – по 3 тисячі гривень за годину. І за захід, який ми провели – 12 тисяч. Ці гроші треба десь брати. Хтось дає. І це вже завдання продюсера знайти ці гроші.

• Який найважчий період у вашому житті?

Найважчий період – коли пішли з життя батьки. Ти втрачаєш рідних і це є трагедія. Коли їх втрачаєш, починаєш розуміти, що вони для тебе означали. Відчуває, що тобі ніхто не порадить так, як порадив би батько,чи мати. Саме цей період був найважчий, а все решта не є якоюсь трагедією. Це є життя і це перебіг подій.

• А найщасливіший період?

Найщасливіший – це коли я написав якийсь влучний, цікавий текст, а потім вийшла гарна пісня. Така наприклад, як колись пісня «Маленький Париж». Я не очікував, що вона розкрутиться в той час. І взагалі, коли в мене в творчому плані щось вдається, і це кажуть мені оточуючі, я від цього отримую задоволення.

• В яких магазинах ви одягаєтеся?

Одягаюся в чернівецьких магазинах. Конкретних якихось немає. Можу йти вулицею і спонтанно зайти в магазин. Я не зловживаю шопінгом, як це роблять деякі жінки. Але жінкам потрібно, а чоловікам треба мати два-три піджака, декілька пар брюк, взуття і т.д. Сьогодні настільки багато речей різного ґатунку і дорогих і не дуже, що людина, яка має смак, вона може знайти достатньо недорогі речі. Необов’язково, щоб це були брендові речі.

Чим старше я стаю, тим консервативніше я відношуся до себе, в плані одягу і стилю. Людині не потрібно 150 піджаків і 20 пар чобіт. І шопінг може негативно впливати на людей. Це як зараза. Людина може купувати-купувати-купувати, а потім не знає куди дівати речі. Тобто це марне вкладання грошей, якщо це занадто. Все має бути в міру.

• Де ви зазвичай обідаєте?

Вдома. Я не обідаю в ресторанах, кафе. Хіба тільки в тому разі, якщо в мене якась зустріч за обідом, або я не можу просто не бути там, згідно якоїсь ситуації. Але в ресторанах я не відпочиваю. Тому що для мене, як для людини яка організовує і проводить різні заходи, вхід в ресторан є роботою. А їсти краще, і я це всім кажу, краще вдома. Ти знаєш, як ти готуєш, як ти це зробив і що ти їси.

• Які для вас ідеальні вихідні?

Ідеальні вихідні – це коли з дружиною і донькою йдемо кудись відпочивати. Вихідні – той час, коли можна приділити повністю увагу сім’ї.

• Хто ваші кумири?

Це треба обдумувати. Для мене це ті люди, хто штурмував це життя і досягли справжніх результатів від того, що вони хотіли. І не обов’язкового називати цих людей кумирами.

• Які ваші життєві принципи, яким ви не зрадите?

«Тише едешь – шире морда». Кажуть «Тише едешь – дальше будешь», а мій знайомий переробив це прислів’я. Це дуже влучно. Тому що жити треба поспішати, але не дуже. В міру.

• За чим шкодуєте?

Були в житті такі періоди, коли я марно витрачав час. Не цінував його. Але чим ти стаєш старшим, тим розумієш, що міг опанувати більше чогось і досягнути більшого. В мене був період в житті, коли я не працював певний час, були проблемні ситуації із-того в сім’ї. Бували і депресивні ситуації. Я думав, що це лікується часом, а треба було просто працювати. Тому що робота не дає можливості розслаблятися і думати про щось непотрібне. Алкоголь, наприклад. У мене був час, коли я зловживав алкоголем. Це був нетривалий час. Творчих людей це спіткало не одного. Але я спробував, що таке алкоголь, на собі знаю і я просто не роблю цього уже п’ятий рік.

• Кого ви вважаєте своїм ворогом?

В деякій мірі є конкуренти. Але знову ж таки, конкуренти в моїх справах фактично відсутні. В мене є колеги і є партнери, з якими я намагаюся підтримувати дружні, хороші стосунки. Тому що в кулаці сила.

• Чи відомо вам, хто вас вважає за ворога?

Не знаю. Може хтось і вважає, але він мені про це не скаже і не сказав поки що. Тобто я не можу сказати, що в мене є ворог.

• Як вважаєте, як вороги мають домовлятися?

Якщо вороги домовляються, то це вже не повністю вороги. Тут є вже корупційна якась складова і вони роблять так, як наприклад зараз відбувається на Сході країни. Іде війна, на якій заробляються шалені гроші і вони її не зупиняють тільки тому, що певні люди мають з цього зиск і дуже хороший куш.

• Чи доводилося вам колись красти?

Доводилося. В дитинстві я хотів купити собі літачок-конструктор. Батьки не давали мені гроші на цей літак. Коли тато приніс зарплату, поставив її в сервант – туди, де в нас завжди лежать гроші. А я поцупив звідти 10 карбованців. Вранці тато подивився і каже: «Тут не вистачає 10 карбованців». Питає в мами: «Ти брала?». Вона відповідає: «Ні». Тоді спитали мене: «Значить ти брав». Я зізнався, що хотів купити собі літак і віддав 10 карбованців. На що тато сказав: «Молодець, що зізнався і так більше не роби». В цей же день після обіду, коли я прийшов з школи, мама купила мені омріяний літак. Бо бачила, що я дуже хотів. Так от після цього я більше нічого не крав.

• Які книги мали вплив на вас?

Зараз мало читаю книг, оскільки не вистачає часу. А з тих, що мали вплив – це Артур Конан Дойль з Шерлоком Холмсом та інші книги. Загалом я надаю перевагу прозі, тій літературі, де нема чогось надуманого. Зріз життя, так би мовити. Це мене більш за все вражає. Не так давно сам почав писати спогади з свого життя, з видатними людьми, які пізніше хочу акумулювати у видання.

• Які фільми подобаються?

Люблю цікавий пригодницький фільм, мелодраму.. Тобто будь-який жанр, якщо він кінематографічно зроблений правильно і цікаво, він мені подобається. Плюс, якщо там правильно підібрані актори.

• Розкажіть свій улюблений анекдот

В мене тато знав багато анекдотів і коли він з кимось зустрічався, то завжди розповідав смішну історію. Мені це передалося в генах.

– Товарищ Рабинович, вы любите Родину?
– Конечно, люблю! От всей души.
– А вы готовы отдать за неё жизнь?
– То есть?
– Ну, умереть за неё вы готовы?
– Вы меня, конечно, извините, но кто же тогда будет любить Родину?