Квартиру Загайського журналісти “МБ” відпрацьовують 13 років (плюс документ)

Для тих, хто в темі вже давно не секрет чому газета “Молодий Буковинець” вірою та правдою служить корпорації “Федорук і Ко”.

А тих чернівчан, які досі сліпо вірили, що “МБ” – це найоб’єктивніше та найчесніше видання “маленького Відня” має спіткати гірке розчарування.  Справді, багаторічну прихильність газети до Федорука та його клану важко пояснити тільки особистою відданістю багаторічного (з радянських часів) незмінного редактора “Молодого Буковинця” Богдана Загайського.  Яка не була б нічим не підкріплена із боку Федорука. А вона, як виявляється, була дуже добре  підкріплена.

03.12.2002 року підконтрольний тодішньому меру Федоруку виконком міської ради прийняв рішення передати “Загайському Богдану Володимировичу, черговику виконкому Ленінської районної ради з 1999 року за №4375, склад сім’ї чотири особи, нежитлове приміщення загальною площею 165,0кв.м. по вул.Головній,41”.

165 квадратів, Карл!!! По 41-му квадрату на одного члена сім’ї. Для 4374 чернівецьких родин епохи розвиненого соціалізму, які стояли у черзі перед Загайським, квартира площею 41 квадратний метр була недосяжною мрією. А Богдан Володимирович всього лише три роки побув на квартирному обліку і отримав квартиру не де небудь, а у самісінькому центрі міста. І за дивним збігом обставин прямо над самою редакцією “Молодого Буковинця” (хто був в редакції, може собі уявити розміри квартири). І це при тому, що на той момент Загайський вже мешкав на Бульварі Героїв Сталінграду.

Деякі колишні співробітники “МБ” стверджують, що Загайській обіцяв їм зробити з цього приміщення гуртожиток для працівників редакції, які не є корінними чернівчанами (а таких у “МБ” і тоді і зараз досить багато). Однак обіцянка вона на то і є, що цяцянка. А шикарна квартира у центрі Чернівців ближче до тіла. Тим більше, що і на роботу далеко не треба ходити.  Справді, чому не гуртожиток?

Зрештою, чому тоді у 2002 році працівники “МБ” дозволили так себе нагнути – це питання до них. Цікаво інше. 13 років пройшло. І вже нинішні журналісти “МБ” (ті, хто далекого 2002 року давили юнацькі прищики на обличчі) все одно піддаються масовому психозу, видаючи себе за активних борців за демократію, і при цьому не розуміють, що вони усього лише маріонетки у вправних руках Головреда-Барабаса.

За пентхаус свого патрона уся редакційна армія дерев’яних борзописців “МБ” спершу возносила Федорука, лояльно ставилася до Ринжука і того, що відбувалося на Калинівському, потім дружньо ненавиділа Михайлішина. А тепер розбиває лобами стіну, молячись на Каспрука.

Хоча, насправді, і це не страшно. Страшно те, що нікого з нинішніх крикунів “МБ” (з невисокими зарплатами на зйомних квартирах) цей когнітивний дисонанс абсолютно не бентежить. Бо вони тішать себе солодкими ілюзіями, що вони за ідею…

А Загайський тішить себе квартирою…

Андрій Тисовський