Змова по-буковинськи

Розборки на Буковині – традиція стародавня). Друкуємо цікаву  статтю 2002 року Олександра Мостіпаки,  про так би мовити, чернівецькі  політичні витоки. Текст: 

 (…)А керує операцією “Буковина без Бауера” всесильний чернівецький мер Микола Федорук, якого знають в усіх країнах, під псевдонімом “мер маленького Парижу”. Активну участь в планах змовників бере опозиція, яка під час акцій протесту підсилає для переговорів з Теофілом Бауером кримінальних злочинців. Бауер з ними дискутувати не хоче ні за круглим, ні за квадратним столом, а запрошує опозиціонерів вирішувати проблеми регіону за верстатами, більшість яких вже давно вивезли у вигляді металобрухту, на підприємствах, які простоюють, або працюють на чверть потужності, та на полях, 13 тисяч гектарів яких цього року заросли бур’янами.

Опозиціонерами керують не Симоненко, Мороз та Тимошенко, і навіть не Ющенко, аАдміністрація Президента, вірніше партія, керівник якої зараз очолює цю структуру, і яка нібито вимагає відставки Бауера, тобтоСДПУ(О). Есдекам вдалося ввести в оману, навішати локшини на вуха вірному ющенківцю Миколі Томенку, який також приєднався до змовників, зрадив свого патрона і свідомо сприяє своїм ідеологічним противникам.

Рушійною силою, передовим загоном змовників є журналісти Буковини, які для цього перетворилися на липучки, що їх розвішують у Спасівку, для того, щоб до них прилипало велике і зелене.

До їх загону вступили представники центральних телеканалів та друкованих видань, зокрема В’ячеслав Піховшек. Боротьба йде поза межами діючого законодавства, що завдає серйозного удару по авторитетові України на міжнародній арені. Змова в Чернівецькій області є лише частиною загальнодержавної змови і події на Буковині є лише віддзеркаленням таких подій у державі. (…) 

 На Буковині є потужна інформаційна імперія чернівецького мера Миколи Федорука. Останній “не вміє” рахувати гроші територіальної громади, а тому фінансує лише одну газету міської ради “Чернівці”, яка довгий час виходила на 8-ми полосах у чорному кольорі. В газеті також була змова. Колишній заступник мера, а тепер начальник одного з управлінь облдержадміністраці Ігор Васійчук, просунув на посаду редактора Наталю Команяк ( правда, ця порядна і чесна журналістка про покладені на неї таємні зобов’язання навіть не здогадувалася), однак мер одразу вирахував “шпигунку”, тому що з нею не можна була ходити в одну сауну ( виявляється великий змовник Федорук є ще й досить цнотливим).

Її одразу ж замінили журналістом–натуралістом ВасилемБабухом, який для захисту інтересів мера на інформаційному полі залучив… метеликів, божихкорівок, лебедів, жабок і всіх решта агентів природи, окремі з яких навіть занесені доЧервоноїКниги. Чернівчани не встояли під натиском сільської натури – тиражі газети міськради зросли, а його редактора делегували захищати інтереси “міської природи” до обласної ради, не зважаючи на те, що вона міцно контролюється стражами Теофіла Бауера – мармуровими левами. Однак меру було мало метеликів і жабок і він вирішив заручитися підтримкою італійської “мафії”, яка імпортує з Буковини скрипки і співпрацює з киянами чернівецького походження з числа лідерів відомої партії ( примітка для не буковинців – киянами чернівецького походження з числа лідерів відомої партії є віце-спікер Олександр Зінченко, нардеп Ігор Плужніков, міністр соціальної політики і праці Михайло Папієв). 

Ці “мафіозні” структури представлені на Буковині фірмою “Інтервал”, що ухиляється від сплати податків, але цього не може довести навіть сам Бауер. Спільними зусиллями мера, есдеків та “Інтервалу” була створена газета “Доба”, яка мала переконати місцевих мешканців, що вони давно вже не громадяни України і живуть не в Чернівцях, а у благополучному Відні. До того ж її редактор Володимир Стефанець, майже як чарівник Кіо, був здатний легко перевести мера у розряд такого собі янгола, який постає у білих тогах з пухнастими крилами, навіть якщо коментує прорив каналізації.

 При організації змови не зміг мер обійтися і без терориста-смертника. Ним став редактор газети “Час” Петро Кобевко, який за висновком редактора бауерівської газети Сергія Сулими, страждає клаустрофобією та манією величності. Оскільки Петро Кобевко працює в основному там, де є капіталовкладення, то меру довелося замовити в його газеті матеріали проти самого себе.

 До змовників приєдналася колишня газета облради ” Буковинське віче”, яку “бити тата Бауера” вчив ще попередній голова облради Іван Шилепницький, який, як вояк ще старої формації, звик діяти в правовому полі, а тому основним засобом боротьби вибрав написання скарг до Адміністрації Президента. Тато Бауер був значно молодший за віком, сильнішим і такими дрібницями як закон не переймався, він скарги не писав, а відправив Шилепницького у відстій. Газета “Буковинське віче” скарги писати навчилася і на першому етапі змови змогла відвоювати у Бауера собі приміщення та техніку.

 До підпільної, підступної і продажної медіа імперії мера увійшла і газета “Молодий буковинець”, яка є основним імперіалістичним агресором на місцевому інформаційному ринку, адже за гроші клятих імперіалістів демпінгує передплатну ціну, чим підриває економіку інших видань, що живуть за українські гроші. У мера грошей виявилося більше, ніж у імперіалістів. Він подарував редактору “Молодого буковинця” приміщення над редакцією для подальшого проведення диверсійної роботи.

 Економічні можливості чернівецького мера зацікавили навіть таку фінансово могутню партію, як СДПУ(О). Есдеки відрядили на службу Федоруку свій місцевий канал ТВА і всю Адміністрацію Президента, що дало змогу головному змовнику зважитися на відкрите протистояння губернатору Бауеру. За підтримку Адміністрації Президента Федорук, як чесний мафіозі, з СДПУ(О) розрахувався – нежитлові приміщення загальною площею 64,8 , а також 17,7 кв. м. для облаштування квартир отримали оператор та журналіст ТВА.

 Організатори і активні учасники змови взяли заручників – 80% працівників журналістських колективів, залучивши їх до своїх фінансових оборудок на підкоривши своїй політичній волі. Після цього “заручники” стали масово підписувати звернення до Президента з вимогою відставки Бауера.

 Все це не придумано автором цих рядків, який, на щастя не страждає загостренням хвороб пізно-осіннього та ранньо – весняного циклів, а взято з останніх номерів газет облдержадміністрації та обласної ради “Свобода слова” та “Час 2000”, а всі вищезазначені сентенції належать голові облдержадміністрації Теофілу Бауеру та головному редактору газети облдержадміністрації та обласної ради Сергію Сулимі.

 Тим часом, поки змовники виношували та реалізовували свої підступні плани, вірний інтересам Буковини Бауер взявся за вирішення самої нагальної проблеми краю – обладнання власного кабінету. Ексклюзивні меблі обійшлися бюджету у півмільйона гривень. Добре, що трон на Буковині вже є . Його ще для цісаря виготовили і до часу Х він зберігається в краєзнавчому музеї.(…)

Олександр Мостіпака, 2002 р. цілий текст на “Політична Україна”,

 Від редакції: ось так воювали. А коментувати, мабуть, не будемо