Андрухович пояснив українцям про Дуду. “Останній вікенд у вільній країні”

У наших соцмережах, зокрема і буковинських, дуже раділи з приводу обрання Президентом Польщі Анджея Дуди, замість, як здавалося, нерішучого Броніслава Коморовського. Адже позиція Польщі щодо України багато що важить. При тому, як завжди, ніхто навіть не припускає, що якщо тебе щось не влаштовує і це зникає, то часто виникає варіант, який ще більше тебе не влаштовує. Юрія Андрухович пояснює українським читачам, що Дуда належить до класу політиків, , які замість реальної позитивної політики не погребують викопувати якісь  криваві історичні сюжети, в яких біс ногу ламає і ніхто вже не розбереться.  І в Росії, і у нас таких “політиків” – завались, і Польща заразилася. Про це Юрій Андрухович написав у своїй колонці на “Збруч”. Ось його думка:

“Зрештою, вже з початку 1990-х виразно говорилося про Польщу А (кращу, багатшу, європейську) і Польщу Б (слов’янську, занедбану, біднішу). Президента Анджея Дуду (якесь бразильське виходить прізвище) обрала Польщі Польща Б. Увага: це небезпечно!

Це небезпечно для Польщі, бо виявляється, що й вона нічим від свого Сходу не захищена. У ній також майбутнє країни наголосовують пенсіонери, селяни, селяни-пенсіонери, ностальґуючі католико-комуністи та націонал-патріоти.

Але це ще небезпечніше для України, бо до влади в Польщі приходить політикум, який заради її, влади, збереження буде змушений підсичувати власний «залізний електорат» нагнітанням певних історичних сюжетів. І ви знаєте, які сюжети я маю тут на увазі. Так, саме ті – з косами, вилами та  іншим сільськогосподарським реманентом, застосовуваним зокрема й на Волині. Хитрюга Путін відразу занюшив незлу кон’юнктуру й одним із перших привітав «молодого переможця» польських виборів. Ждемо біди.

Поклавши руку на серце, слід визнати таке. За Дуду йшли голосувати виборці, схильні до словосполучень «злочини УПА», «волинська різанина», «хай українці на колінах просять прощення». За невиразного й, ніби П’єр Безухов, незґрабного Коморовського віддавали свої голоси ті, які радше не мають твердого переконання щодо «геноциду поляків українцями», а подекуди й сумніваються в ньому. Але Коморовський був для нас позитивний ще й тим, що піддавався ручному керуванню з Європи. Куди натомість понесе виразно самозакоханого й недалекого Дуду, заохочуваного з одного боку не надто проукраїнським єпископатом, а з іншого Путіним – боюся вгадати.

Уночі перед другим туром польських виборів я розмовляв з леґендарним музикантом, заодно й засновником та власником ще леґендарнішого клубу Mozg (Мозок). Ми з карбідами щойно відіграли в нього концерт, і він хотів спілкуватися. Я запитав про вибори. Ні, я не питав, чи він піде голосувати за Дуду – це виключалося. Але він сказав, що взагалі не піде. За великим рахунком, казав Мозок, усі вони однакові, а наша їм відплата має полягати в тому, що ми свистали на їхні вибори й нікуди взагалі не підемо.

Ех, подумав я. І ми у 2010-му були такі ж кришталево чисті. Тільки Польщі – повторюся – тепер доведеться пройти той наш досвід і дай їй Боже щоб не увесь. «Останній вік-енд у вільній країні», – жартували мої карбіди після оголошення екзит-полів”.кінець цитати