Директор ринку “Нива”Руслан Берладін про подробиці історії з шаленим хабарем (ексклюзивне інтерв’ю для “Чернівці Таймс”)

Коли йдеться не про 100 доларів, а про 100 тисяч доларів, то відповідно і методи досить вагомі. 

Про майбутню реконструкцію ринку «Нива» і, зрозуміло,про хабар для заступника голови райради, спілкуємося з директором ринку Русланом Берладіним.

– Деякі підприємці ринку «Нива» неодноразово стверджували про своє незадоволення майбутньою реконструкцією. Кажуть, що після покращення умов на ринку, їм ніде буде працювати. Що можете сказати про нинішню ситуацію на «Ниві»?

– Перш за все, хочу сказати, що  невідомо, чи це буде реконструкція, чи будівельні роботи, чи ремонтні роботи. Але незалежно від того, що буде відбуватися, воно планується з метою покращення умов торгівлі. Мова йде про відновлення ринку і приведення його у відповідність до існуючих норм всіх інстанцій. Ми хочемо створити належні умови для торгівлі і додаткові місця. Зрозуміло, що підприємці хвилюються. Але найбільша їхня проблема – сумніви. Хоча й тут зрозуміло – люди зневірені десятиліттями. Хочеться заспокоїти підприємців. Але знову ж таки все залежить від людини, настільки вона усвідомлює ту інформацію, яку ми можемо надати.  Крім того,  говорять про підприємців, які виступають проти, але є ж і підприємці, які виступають – за реконструкцію. І для рівноваги їх  варто було б вислухати. Вже не кажу, захищати ідею реконструкції – але хоча б вислухати.

– Врешті решт, третього не дано. Позиції буде дві: «за» і «проти». За яким принципом відбуватиметься узгодження

– Всім не догодиш. Але я хочу нагадати про те, що ринок є приватним і ми аналізуємо доцільність проведення цих робіт. До того ж міська влада вже не перший день від нас вимагає оновлення цього ринку. Оскільки він вже не вписується в загальний архітектурний комплекс Чернівців. Як кажуть музиканти, ріже слух, а тут – муляє око. Але ми не можемо тільки поставити туалет, чи паркан. Це капля в морі. Треба підходити комплексно. Ми враховуємо той факт, що люди б не хотіли припиняти торгівлю на період реконструкції. Тому мусимо забезпечити їх торговими місцями. Така можливість є – на 10-30 метрів вліво, чи вправо від теперішнього торгового місця. Як можна відновити приміром перший ряд, якщо нікого нікуди не посувати? От навіть, щоб протерти пилюку на столі, треба прибрати, а потім все поставити у відповідному порядку. Речі елементарні і мені дуже прикро, що багато людей просто спекулюють на цій ситуації, перекрикують один одного і відводять увагу від дійсно технічних моментів.  Не треба згущати фарби. Не треба розкачувати човен, бо ми всі разом у ньому пливемо. Не треба шукати політичного підгрунття. Треба взятися і зробити це. Це не буде роками. Це робиться декілька місяців. До півроку.  Поступово. За рахунок більш компактного раціонального розташування  і використання землі торгівельних місць можна зробити значно більше. Адже наразі земля простоює. 

– Розкажіть про історію, яка, мабуть, цікавить усе місто?

– Наразі стосовно цієї справи триває слідство. Історія з вимаганням призупинила наші плани щодо реконструкції на дуже довгий час. Цей тиск тривав близько півроку. Ми були залежні. Не змогли ступити ні кроку, як би ми не хотіли. Півроку просто билися об стіну намагалися порозумітися з деякими представниками. Я не хочу поки що називати їх. Не хочу щоб падала тінь на всіх тих, хто при владі, хто в міській раді. Абсолютно – ні. Тому що виходить по принципу: «Одна погана вівця все стадо псує». Це теж не правильно. Бо є   мої опоненти, до яких я ставлюся з повагою. Вони мені імпонують, як фахівці. Можу сказати: да, вони на своїх місцях. Навіщо очорняти всіх.

Коли йдеться не про 100 доларів, а про 100 тисяч доларів, то відповідно і методи досить вагомі і непорядні.  Це дійсно кримінал. Тому ми були трохи сковані із-за цієї ситуації. Ми відстоювали інтереси громади і свої, як могли.  Який може не всі оцінять.

Був  шкурний інтерес, і не однієї людини, а цілого кола людей. Багато з яких при владі, при кабінеті, при портфелі, при певних важелях. І не так то просто було подолати цю ситуацію. Я радий, що відповідні служби дуже грамотно й чітко спрацювали, допомогли і, сподіваюся, що зараз буде набагато легше. І ми в процесі підготовки до цього відновлення ми наверстаємо втрачений час.

У них була одна ціль – « поімєть» 

– Чи намагаються зараз тиснути на вас?

– Ще відчувається.   

– В чому проявляється тиск? Вам погрожують?

– І це також.

– Тобто є погрози?

– Були.

– Чого вони стосувалися?

– Діяльності підприємства. Це був і професійний тиск і особистий. В таких питаннях вони межують.

– Що власне потрібно було цим людям? Які в них мотиви?

– Чесно кажучи це вже суд розбереться, які були мотиви. Чи це були спроби реалізувати свої першочергові ідеї, чи це помста, чи агонія тих, хто програв? Тут можна тільки припускати.

 – Які в них були цілі?

–  Які тут можуть бути цілі? У них була ціль: поімєть. Вони хотіли 100 тисяч доларів, кілька магазинів. По суті, це грубо кажучи захоплення ситуації такими завуальованими ходами. Вони хотіли при живому власнику і тій адміністрації що є, бути господарями, сірими кардиналами. Ці люди хотіли тут керувати. Відповідно гроші і відповідно побудуй за свій рахунок їм магазини і надай можливість орендувати цю землю ледь не на 10,20,30 років. А вони потім будуть кричати: «А ми не будемо платити! Ви собі платіть за землю, а ми за послуги не будемо платити».

– Чим ці люди відрізняються від інших підприємців?

– Просто своїм «Я не хочу!». Що саме парадоксальне в цій ситуації, законних підстав для їхніх вимог нема. Це теж саме, що я б прийшов до когось додому, чи будь-яку приватну власність і сказав, що хочу там керувати, тому що там пожив якийсь час. І кажу: побудуйте мені тут кімнату, чи знесіть стіну.  

 – Ви когось знаєте в обличчя з тих, хто на Вас тиснув?

– Декого знаю. У них є свої кур’єри. Не важко повідомити людині, грубо кажучи, що: «Тобі гаплик». Це можна надіслати електронною поштою, подзвонити, надіслати смс, кур’єра тощо.

– Вони ж мають відношення до влади?

В тій чи іншій мірі. Я скажу про це невдовзі. Тоді, коли буде можливість. Я відкритий до спілкування. Повірте за півроку є що розказати.

 –Якщо б заплатили хабар, то щоб на Вашу думку було?

 Знаєте, якщо людина непорядна, людина йде на кримінал, то що від неї треба чекати?. Тільки те, що вона використає тебе, і викине, як ганчірку непотрібну. Ось і все. Закон має бути однаковий для всіх. А що робити якомусь селянинові, який вирощує овочі і хоче торгувати, але у нього немає знайомих у Першотравневій раді?  А інший, для прикладу, зайняв чи не півринку і не хоче ніяких конкурентів. Але, вибачте, це ринок. Тут мають бути рівні права. Є поняття здорової конкуренції, яка вітається в усьому світі.

 Тож ви незабаром розповісте про те, що відбувалося на ринку, яка реконструкція його чекає і т.д?

Із величезним задоволенням, я вже частину цієї скелі із себе скинув, але ще треба, щоб цього вже позбутися. Мені дзвонять і натякають, що якщо ти не хочеш проблем, хочеш, щоб ми дали можливість ринку — підійди, треба домовлятися. Мені ці домовленості надоїли. Навіщо треба витрачати свій час, щось відстоювати, вислуховувати. Я намагався на всіх етапах цієї історії, по-доброму, по-своєму відстояти цей ринок, ці плани. Але, ще раз повторюю, якщо людина апріорі – мерзотник. І жодних гарантій. І чхати йому на все… На тих людей, на ті місця, на торгівельні спроможності, на додаткові надходження у міській бюджет. Ми ж сумлінно сплачуємо. І, відповідно, чим більше підприємців, тим більше надходження. І вони ж по долгу служби мали б дбати…

– І зрозуміло,що деякі з цих людей володіють торговими місцями.

Були випадки, коли вони володіли певним бізнесом і займали певні посади. Було прийнято законне рішення про звільнення їх з посад. Але так, як ті вовки з однієї зграї, бізнес переписувався на брата, кума, свата і знову продовжували лобіювати ті ж інтереси, тільки під іншими прізвищами. Один – посадовець, другий, третій. І вони думають, чому б нам тут не керувати? Це ж можна утворити монополію, і керувати цінами. А як створити монополію? Це ж треба захопити важелі…

Коли мені пропонували дольові участі і «відкати» у вирішенні таких питань я однозначно не погодився.. Тоді питання ставилося, якщо ти такий не підкупний, тоді ми поставимо такі умови, які або приймай, або втікай. І пропонували занадто розкішний «пакет бонусів». Це і «відкат» і дуже серйозний. А  ще плюс деякі питання впливу в майбутньому. Занадто шикарно.  Втім, не буду іронізувати, це не та історія, щоб іронізувати….

Мені це не потрібно. Закон повинен бути один для всіх. Моя ж мета максимально врахувати інтереси підприємців та інтереси роботодавця, який створив робочі місця.

Ще раз наголошую я повідомлю всі подробиці цієї справи. Це буде найближчими днями. 

Розмовляла Альона ЧОРНА

Ч.Т. До речі, шановні відвідувачі сайту.  Правила коментування максимально спрощені. Електрону адресу вказувати необов’язково 🙂