Виступ депутата Б. у Нью-Васюках

Є підозра, що сьогоднішня прес-конференція депутата Верховної Ради від «Народного фронту» Максима Бурбака планувалася, як його особистий тріумф у нелегкій справі зняття з посади заступника голови Чернівецької обласної ради Валентина Маніліча (з Валентином Михайловичем Максим Юрійович бореться давно, трохи смішно,  і допоки безуспішно (це й смішно). Можливо у передчутті провалу, але, так чи інакше, “поліва” Максима Юрійовича без Маніліча б не відбулася.

Втім, для форми, депутат Бурбак розпочав говорити про очі Михайла Папієва. Якими той має дивитися в очі земляків. Закінчивши наочну лекцію депутат неплавно перейшов на Маніліча.

Маніліч повівся, треба сказати жахливо, у сенсі  точно так, як не хотів Максим Бурбак. Маніліч  запевняв, що піде.  Бурбак думав, що з посади, а Маніліч пішов … зміцнювати здоров’я.  Не зна, для чого. Силу розчарування важко уявити. Як відомо, на сьогоднішній сесії обласної раді питання відставки Маніліча навіть не набрало голосів, аби включити його до порядку денного. Тож тріумф перенесено. Але прес-конференцію не перенесеш.  Певно, сам Валентин Михайлович не очікував від себе такої спритності. І політичної живучості.

Від початку прес-конференції стало зрозуміло, що Бурбак від образу правильного чернівецького хлопця, який ось-ось закартавить відійшов і тепер «косить» щонайменше під в міру вгодованого буковинського Наполеона у повному розквіті сил. З мотором дешевої,(іноді не дуже) риторики.  Перші хвилини розчарованого спічу Максима Юрійовича змусили дивуватися  його просто таки коньячній витримці. Чому він жодного разу не матюкнувся, ніхто не знає. але видно було. що хочеться. «Зграя тушок», «шкурняки», «безсовісний», «якщо він хворий, то чому він сидить на засіданні і посміхається» і т.д. Якби Маніліч переймався словами нардепа, то він мав би негайно лягти у реанімацію і зеленіти обличчям, згадуючи усі «шкурняки» каденції,  контролювати які (припускаємо) і є мрією великого критика Бурбака. Добре, що у нас не практикуть культ вуду. Інакше б лялька Маніліча була б вся затикана шпильками. Втім, замість жерців культу, у нас є журналісти, які роблять приблизно те саме. Особливо цим славний умовно “демократичний” табір.

Після першой частини, як у театрі, Максим Бурбак зробив маленьку паузу у негативі та похвалив депутатів за новий бюджет, але потім знов захоплено віддався критиці і почав макати сільських голів, за те, що сільські  ради не вводять податок на нерухомість та інш. Натякнув на те, що буковинські фермери надто жирно живуть, маючи подекуди удвічі більше гектарів землі, аніж декларують.  Побачив кмітливим досвідченим оком тут корупційну складову.

Далі Максим Юрійович із знанням справи перейшов до питання сільських шинків та акцизів. І пояснив, що відповідальність за податки центр переніс на місця. Тобто багато чого політично непопулярного тепер ласкаво скидується на плечі сільських голів.

Далі пан Бурбак згадав Шкробанця, Реву і Папієва. І знов закликав до чисток. Запевнив, що люстрація ще не почалася. Прозоро натякнувши, що хоче очолити цей процес. Хто потім люструватиме люстраторів, пан Бурбак не замислюється, вочевидь, кайфуючи від передчуття розчищеного від конкурентів поля.

А потім Бурбак знов і знов повертався до Маніліча, як до зубного болю.  Ще одна теза нардепа: час «смотрящіх» минув. Але спостерігаючи за паном народним депутатом можна було зробити висновок, його змінив час «наглядальників». Що в лоб, що по лбу.

Далі депутат заспівав кілька дифірамбів Фищуку. Вийшло непогано, чистим голосом із ясним поглядом

Цікаво, нардеп Бурбак також повідомив, що родина його брата Олексія залишилася у Криму. І подав це як родинну драму. Певно, Петро Кобевко, наприклад, в іншому випадку подав би це як безпрниципність.   

До речі, Бурбак жодного разу не згадав, Маніліча все ж  суд оштрафував за адміністративне правопорушення. Тобто, чи можна назвати це злочином? Та Максим Юрійович, як завжди біжить попереду паротягу. Але не будемо сперечатися.

Представників медіа цікавило, чи є домовленість про те, що у разі призначення Фищука його першим заступником стане Володимир Куліш (з ним Бурбак має теж певні непорозуміння). Максим Юрійович проявив дива дипломатії і сказав, що у такий складний час усі, хто мають бажання працювати повинні об’єднуватися (не підтвердив, але й не спростував).

Журналіст Кобевко поскаржився, що в обласній владі дуже  багато Остапів Бендерів. І це було логічно. Тому що скаржитися на бендерів взагалі-то треба головному Остапу нашого краю.  Тим не менш промова Бурбака все ж була середнього ґатунку, як промова Бендера про Нью-Васюки на якомусь шаховому турніри місцевого значення.  Якщо хтось дивився кіно чи читав книгу, там ще любителі шахової гри  хотіли забити шаховими дошками великого комбінатора, коли зрозуміли, що їх просто розвели, як лохів,  

Захар ПОДКИДИШЕВ, Роман ДАНИЛЬЧУК