Георгій Галиць: буковинці погано себе зарекомендували, і ще дещо про бруд політики і корисність вирощування квітів (ексклюзивне інтерв’ю частина 3)

Ви починали свою кар’єру у Народному Русі, а зараз є членом Партії регіонів. Ці політичні сили, вважається, не мають точок дотику. Чому зробили такий вибір?

Це неантагоністичні політичні сили, насправді.. Хоча б тому, що того народного Руху вже немає. І політична ситуація кардинально змінилася. Інші завдання стоять. Скажу, що моя політична позиція, тим не менш, залишається однаковою.

Образ чиновництва у нас зараз демонізований, а щодо Вас у пресі дуже багато негативних висловів, чому на Ваш погляд відбувається така демонізація?.

Щодо моєї демонізації, вона, в однаковій мірі ініційована, як ворогами, так і «друзями» в лапках. Це відбувається через те, що в своїх діях я ніколи не дбав за свій політичний імідж. Не збирався робити політичну кар’єру, брати участь в виборах, щоб посісти якісь виборчі посади. І я називаю речі своїми іменами. Завжди казав, що злодій повинен сидіти в тюрмі, і всіляко закликав до очищення влади. В будь-які періоди. За теперішньої влади, і за попередньої. Ясна річ, що це не подобається Я казав з трибуни обласної ради, що 99 відсотків людей приходять сюди голодранцями, а йдуть мільйонерами. Цілком можливо, що буду першим прикладом, коли прийшов сюди небідною людиною, а піду без нічого. Такі умови. Але це дає величезну свободу називати речі своїми іменами, мені нескладно сказати негіднику в обличчя, що він негідник. Звичайно, ці негідники об’єднуються, незалежно від того працюють вони у владному форматі чи опозиційному. Складають свої ресурси, проводять ці кампанії, розробляють їх, щоб мене було некомфортно жити в такій ситуації, але це їхні проблеми, я знаю, що те, що роблю – оцінює Господь Бог.

Якщо я роблю правильно – він захистить мене від негідників і дасть можливість реалізувати те, що вважаю необхідним. А що хто з цього приводу казатиме, мене, чесно кажучи, не хвилює. Нехай вони формують громадську думку, я, чесно кажучи, не турбуюся про своє позитивне політичне сприйняття.

Посадовці взагалі-то мали б реагувати на подібні ситуації, проводити роз’яснення позиції тощо.

Знаєте, собака лає — караван йде. Не вважаю за потрібне. Немає на це часу.

Про Вас у 2010 році можна було сказати, що ви – київська людина. Ви пропрацювали у столиці тривалий час. Як ставитеся до Буковини, якими буковинці бачаться із Києва?

У мене було кілька чернівецьких, київських періодів. Закінчив середню школу в  Турятці, а потім поїхав вчитися в Київський університет і трохи попрацював у столиці. Потім приїхав у Чернівці. П’ятнадцять років жив і працював тут, потім десять років жив і працював в Києві. І зараз четвертий рік живу і працюю тут. Досить складне ставлення до Буковини у київського істеблішменту. Пов’язане з тим, що ділові, політичні стосунки буковинців, скажімо так, не завжди виявляли наших буковинських партнерів порядними. І це створило достатньо негативний імідж області. Мені довелося прикласти зусиль, щоб люди, з якими працював у Києві, сприймали мене, не як буковинця, у негативному розумінні цього слова, а як просто мене.

На що нарікали буковинцям?

На непорядність в стосунках. І це вже вкладається в якісь конкретні речі. В бізнесі – кидають, в політиці – дурять. Працюють якісь подвійні і потрійні варіанти….

Потеплішали у стосунках із земляками, чи, навпаки, впевнилися в київських оцінках?

В принципі нічого не змінилося.

Якісь професійні або особисті мрії є?

Мені вже сорок сім років і мріяти… Не мрію, а реалістично можу побачити ближчу перспективу, середню, дальню. Амбіцій, бажання кар’єрних досягнень немає. Я двічі працював в уряді, працював у таких серйозних політичних структурах, як РНБО( також двічі), був багато разів депутатом. В плані професійних посад — не цікаво мріяти. А в особистому плані. Щоб батьки були здорові, щоб діти були здорові.

У Фейсбуку цікавляться: що Ви читаєте?

Читаю одразу кілька книжок. У мене в спальні на тумбочці до десятка книжок одночасно. Зараз Умберто Еко «Маятник Фуко». Книга Далай-лами Чотирнадцятого «Шлях істинного лідера». Він коментує західну філософію успіху з точки зору буддистського світогляду. Дуже цікаві речі. І якщо все ж говорити про цілі в житті, то далай-лама говорить, що універсальна ціль для будь-кого в наш час – бути щасливими, а поняття щастя ти вже закладаєш – як ти його бачиш. Бачиш ти щастя в кар’єрному зростанні, чи в благополучній родині, чи в дітях і так далі. Читаю американців книга Кріса Кроулі та Генрі Лоджа “Younger next year”,  книга пов’язана з фізичним та психічно-емоційним вдосконаленням. Люблю читати книги засновані на східній філософії і на західній християнсько-орієнтованій філософії. І робити це одночасно. Зараз, читаю, наприклад, «48 законов власти» та «Искусство обольщения» Роберта Гріна і разом з тим — «36 китайських стратегем». Цікаве обґрунтування тих чи інших поглядів на світ, який ми начебто знаємо, який нам начебто зрозумілий. Але кожен погляд, надає якийсь свій зріз, і відкриваються якісь нові особливості. Прочитав цикл книжок американця Роберта Кійосакі, які навчають економічній, фінансовій та й просто житейській грамотності.

Ви читаєте для практичних цілей?

Це має і практичне значення, але це і відпочинок хороший.

У чиновників досить часто специфічне ставлення до політики. Іноді виникає відчуття, що звичайні громадяни більше цікавляться нею, аніж посадовці. Щоб порадили людям, які захоплюються політикою?

Знайти якісь інші зацікавлення. Сучасна політика нічого не дає людині, ані для розвитку, ані для душі і серця. З жахом зрідка дивлюся на ці ток-шоу, які йдуть у нас по телебаченню. Крім жалю за витрачений час нічого не відчуваю. Життя перетворили на це шоу, хто і з якою метою – не буду про це говорити. Але, скажімо, люди, які витрачають час на вирощування нових сортів квітів, чи на пізнання законів ландшафтів, інтер’єрів тощо, це приклад просто, — вони набагато більше здобувають, аніж обговорення цієї жуйки, хто що сказав, хто де щось проголосив. Там, насправді, нічого не змінюється. Воно все однаково гидке, брудне і погано пахне. Це одна й та сама колода карт, чи, краще, — банка тарганів.

Ви відокремлюєте людину влади та людину політики?

Я намагаюся не втягуватися в це. У мене конкретні функції скромного провінційного чиновника: зростання виробництва, надзвичайні ситуації, юридичні питання, статистика тощо. Пройшли дощі, нема жертв, нема руйнувань, слава Богу. Торік у нас були проблеми з промисловим виробництвом, цього року йдемо нормально, слава Богу. Вирішую конкретні локальні завдання.

Наскільки часто відчуваєте, що закиди з боку громадськості, опозиції є справедливими?

Слухаю ці закиди і вони настільки поверхневі і несерйозні, що сам я можу критично оцінити роботу влади набагато гостріше, аніж це роблять вони. Але від того, що я буду кричати, що щось не так, чи додасть нам це кошти в бюджет?Не додасть. А потім, має ж бути логіка – якщо тебе щось не влаштовує – пиши заяву. І втілюй, що хотів.

Повернемося до діалогу влади і громади. Є багато негативу і агресії по відношенню до влади, чому це відбувається, на Вашу думку?

Тут завжди так було. Це щодо настроїв буковинської громади. Гадаю, якби Господь Бог безпосередньо керував цим регіоном – все одно були б претензії. Завжди так було. Наша громада за століття окупації звикла до такого стилю, вона засвідчує свої респект та повагу правлячому режимові, а робить, що їй заманеться. І навіть зараз, коли ми маємо свою державу, свою адміністрацію вони продовжує в тому ж дусі.Це незалежно від прізвищ, кольорів, політичної орієнтації. Це вже так історично склалося.

Є тут, певно, наші недопрацювання. Можливо, наш піар-підрозділ працює недостатньо ефективно. Але думаю, сьогодні таке ставлення скрізь: і в Галиції, і на Донбасі, і в Польщі, в Греції, і в Туреччині. Наш губернатор наводить приклад, якщо б сьогодні виникла ситуація 41-го року, чи змогли б евакуювати промисловість в центр країни, чи змогли б зорганізувати за місяць так логістику і так далі. Не змогли б. Тому що дух підірваний. Люди не хочуть працювати, вони хочуть все і задарма. Але оскільки не отримують цього, то виникає незадоволення, є претензії до влади. І для цього, безперечно, є підстави. Я часто також незадоволений. Але є варіант – просто критикувати, а є ще один — спробувати щось зробити.