Хворі діти у Чернівцях залишаються без допомоги

(ПРЕС_ОГЛЯД)
Про це пише журналіст Оксана Танащик у газеті “Буковина”. Журналіст відвідала матір, яка має двох дітей хворих на ДЦП. Одному з них нещодавно зробили операцію )вартість 10 000 гривень) . матір отримала допомогу від влади – 300 гривень. Цитата:

“ПАНІ НАТАЛіЯ прийшла до нашої редакції з глибоким відчаєм. жінка самотужки виховує двох синів. Обом при народженні лікарі поставили невтішний діагноз –  «Дитячий церебральний параліч»… народивши старшого – тепер уже 17-річного Андрюшу, отримала  від кондитерської фабрики, де трудилася, однокімнатну малосімейку на останньому, п’ятому  поверсі. Ліфта в будинку немає.

Піднімаюсь до оселі Стринюків напівтемним під’їздом і не можу второпати, як воно – щодня долати всі ці сходи із хворим сином на руках? Ма- буть, несолодко… Згадується міф про Сізіфа, який котив камінь вгору, виконуючи  покарання Богів. Але за що ж так важко розплачується ця жінка? Або ще інакше: у чому винні її діти?..

Із-за дверей мене розглядають дві пари зацікавлених очей. Вони цілий день чекали, коли ж прийде «тьотя з газети». (….)

– НЕЩОДАВНО ВОВЧИКОВІ ЗРОБИЛИ ОПЕРАЦІЮ, на яку нам довелося позичити десять тисяч гривень. А як повертати ці гроші, навіть не уявляю. Я не можу працювати, бо сини вимагають постійного догляду. Ми щодня їздимо в реабілітаційний центр на масажі, їх треба робити двадцять днів підряд, потім десять днів перерви і знову. Окрім цього, їм постійно треба приймати ліки, аби хвороба не прогресувала.  (….) Андрій трохи ходить, нерідко падає, бо не може переступати бордюри, важко піднімається по сходах… Покажи, Андрюшо, як ти ходиш.

Андрюша підводиться і починає рухатися. Шлях від дивана до вікна вздовж кімнати дається йому дуже важ- ко, і міг закінчитися падінням, якби не підвіконня – юнак встиг вхопитися за нього… Він вчиться на кухні – вчителі приходять із НВК «Любисток», що неподалік їхнього дому. Ходити в школу, як і інші діти, – складно для нього.  (….).

У РАЙОННОМУ СОЦЗАБЕЗі допомогти спромоглися лише один раз – виділили аж …триста гривень. Зверталась якось Наталя Степанівна і до заступника міського голови Олександра Паскаря, втім, він навіть такої помочі виділити з міської скарбниці не зміг. Мовляв, грошей у бюджеті на подібні потреби зовсім немає.