Сто днів, не – сорок. Веселіше треба. (сто днів Каспрука)

Автор: Захар Подкидишев

По-страшному непомітно промайнули 100 днів з того моменту, як Олексій Каспрук отримав з рук самого Миколи Федорука мерський ланц. По-страшному, тому що ці ілюзії, які плекали чернівчани, здається не втілилися і на кілька відсотків. Найвірніші чернівецькі ЗМІ тактично пропустили цю дату, тому що оцінювати по-справжньому в позитивному сенсі нема що… Це ж цікаво, коли є нагода похвалити вибір чернівчан, а мовчать найвірніші. Дата минула, а наші зазвичай балакучі газети, немов риби на фішпляц, кожен мовчить про своє.   А, між нішим, це далеко не 100 днів, адже з березня влада фактично у людей, які і висунули Каспрука. З березня.  Що зроблено у такий екстремальний момент? Цікаво, нещодавно у «Лівий берег» була публікація, що у воєнному Донецьку несподівано відкрили вєлодоріжки, прямо під час війни. Тому що мерія, ще одне дивацтво нашого часу,  існує автономно від ДНР. І якби по інерції продовжувала втілювати заплановане за часів мирної України.

  Отже, сто днів Каспрука, якого обрали з результатом 56% .Не сказати, щоб це було несподіванкою. Яценюк та Федорук на мітингах у Чернівцях призначали його мером ще задовго до того, як Віктор Федорович відбув в екзиль, і залишив нам у спадок золотий батон. 

На перших порах з мера суворо не питали. Воно й зрозуміло – людина вперше так високо взібралася, навіщо ж її штурхати, аби з грюкотом впала. 

І це при тому, що передвиборчих обіцянок Каспрук роздав стільки, що вистачить на цілий гуманітарний вантаж КамАЗів з пряниками.

Розпочав Олексій Павлович досить жваво. На своїй сторінці у фейсбуці він розгорнув жваву дискусію про майбутнє кінотеатру Миклайчука та заборону продажу алкоголю після 22-ої години. І активно долучав до цього процесу усіх небайдужих. Звісно, що його заклики знайшли відгук у людей, які тішать себе ілюзіями, що від них хоч щось залежить.

Такий маневр мера, без сумніву, мав успіх. Та суворі реалії життя почали доводити, що лише на сторінках соцмереж свій рейтинг не втримаєш. Хто згадує нині про кінотеатр, про алкоголь.  Заглухло.

 Час минав, а жодних натяків на світле майбутнє нового міста з новим мером не було. Зявилися , однак, очевидні докази безсилля. Ремонт стратегічної вулиці Богдана Хмельницького практично заморожено. Соціальний проїзний скасовано, а проїзд у громадському транспорті підвищать наступного тижня. Борги комунальних підприємств зростають з кожним днем.  .

Цікавинкою стала «піонерська» кадрова політика мера, зокрема призначення без конкурсу директором «Калинівського ринку» маловідомого Володимира Святошнюка( читайте роман “Знайдений у Фейсбуці”). Щоправда, міський голова додав собі вістів зміщенням з посади одіозної начальниці управління освіти Валентини Малишевської. Однак, кількість федоруківських кадрів у команді Каспрука не залишило сумнівів, хто господар у нашому улюбленому шапіто.  

Зявилася нова піар-тактика. Коли аргументів у своє виправдання не вистачало, Олексій Павлович, за усталеною традицією Миколи Федорука, вмивав руки, а добрі для себе новини зривав на сусідній грядці. Так, коли меру дорікнули закупівлею неякісних бронежилетів, він сказав, що до того ніякого відношення не має. А на противагу цьому розповів, що у нас відпочивали діти зі зруйнованого Краматорську, а діти чернівецьких вояків АТО відпочивали у Польщі. 

І спробуйте тут дорікнути Олексію Павловичу. У бронежилетах, навіть завдяки Бешлею, далеко не всі розбираються.(на фото той самий бронежилет, який за влучним зауваженням прес-служби міської ради має таку ваду, що не захищає пах) А діти – це діти. Завжди свята і безпрограшна ціна.

Вибачте трохи затягнутий вступ. До фактів. .

 Руссо турісто – обліко моралє

Однією з фішек Олексія Каспрука на посаді міського голови стали його закордонні вояжі. За 100 днів свого мерства він встиг побувати в Австрії, Румунії, Болгарії та Латвії.

Окрім цього, за цей час він встиг три рази побувати у Києві та по одному разу у Тернополі, Івано-Франківську та Львові.

Згідно офіційної відповіді міської ради на наш інформаційний запит, відрядження мера у межах України в цілому обійшлися міському бюджету у скромні 6372 гривні.

 А от за бугром, виявляється нашого мера знають 100 років, люблять, цінують і хочуть бачити ледь не щодня. Бо, якщо, вірити міській раді, усі закордонні вояжі Каспрука оплачували сумлінні платники податків Австрії, Румунії, Болгарії та Латвії. У багатіїв свої дивацтва.   Олексій Павлович  не втрачає жодної нагоди і світ подивитися і себе показати (цими днями він колесить автобанами Німеччини). А між тим, чернівчани, вчора наприклад, навіть не могли колісити розбитими стежинами, які у нас чомусь називають вулицями. Вчора у час пік, коли люди поверталися з роботи, тролейбуси  №2, №4 не змогли проїхати кілька годин, як кажуть, через черговий асфальтовий подвиг наших славних комунальників.

Коли поручика Ржевського спитали, чи любить він дітей, він повідомив, що радше сам процес. Схоже, Олексія Павловича, як і анекдотного гусара цікавить не результат, а сам процес. Бо, чомусь видається, що жодної користі від його поїздок Чернівці досі не отримали.

Якщо до гастрольних турів Каспрука додати вихідні дні, то виходить, що з 100 днів на робочому місці він був трохи більше половини на робочому місці.. І це при тому, що треба вирішувати питання боргів комунальних підприємств, готувати місто до зими, і вирішувати ще чимало нагальних проблем.

Та якби від прогул(янок)ів Каспрука був хоча б якійсь зиск, то їх би можна було пробачити.  Але зиск від своїх гастролей, отримує хіба що Олексій Павлович. Сподіваємося, його кругозір розширюється, вдячність виборцям зростає, покращується стан нервової системи?

Щодо інших наслідків, приміром перед поїздкою до Австрії анонсувалося, що Каспрук їде туди домовлятися про постачання військової амуніції. Після повернення, про це ні пари з вуст – головний акцент на тому, що Олексій Павлович людина культурна, бо взяв участь у заходах «MeridianChernovitz».

Навіщо треба було їхати до болгарського Бургасу(на фото) домовлятися про авіасполучення з Чернівцями, якщо ремонт смуги аеропорту зайшов у глухий кут через відсутність фінансування, невідомо. По всіх інших візитах, здається, результати видають, що люблять саме процес. Лише загальні фрази про «дружбу народів», співробітництво, широкі перспективи, і таке інше.

З іншого боку, зрозуміло чому Олексія Павловича тягне за залізну завісу. Ту розбиті дороги, дірява каналізація, злі пенсіонери. А там  жодного головного болю, і набридливих чернівчан.

(далі буде)