Тому що стрибучий(історія одного прем’єра)

   Цікаве спостереження. Перед кожними загальноукраїнськими виборами Арсеній Яценюк перефарбовується в інші партійні кольори та стає під інші партійні прапори.

На дострокові парламентські вибори 2007 року він йшов у першій п’ятірці помаранчевого блоку «Наша Україна-Народна Самооборона». За це, навіть, недовго покерував Верховною Радою.

Перед президентськими виборами Яценюк став войовничим «фронтовиком», а надто розумні політтехнологі розмалювали його у колір «хакі». Результат був відповідний: Яценюк потерпів нищівну поразку.

І хоча, під час президентської кампанії, Яценюк неодноразово поливав Тимошенко брудом, у 2012 році спрацював принцип «бє, значить любить». Арсеній Петрович затягнув пісеньку «Юля косу носить», і разом зі своїми поплічниками на парламентські вибори пішов під прапорами ВО «Батьківщина».

Дочасні президентські вибори, зробивши реверанс Юлі, Яценюк проігнорував.

Але недовго музика грала, недовго тримався батьківщинівській стрій, і на парламентські вибори Арсеній Петрович йде від новоствореного «Народного фронту».

І цікава виходить логіка. Якщо на наступні президентські вибори Яценюк піде від якогось блоку партійних та безпартійних(модна фішка часів СРСР), йому ніхто слова кривого не скаже. Тому, що він не просто стрибучий, а послідовно-стрибучий(а послідовність ми поважаємо), бо, практично кожні два роки, і перед кожними важливими для себе виборами, міняє партійні кольори та політичну орієнтацію. Овації від буковинців Вам, Арсенію Петровичу, їм такої стрибучості не досягти, не осягнути