Бронеобрази Ратуші

Сесія Чернівецької міської ради, як правило, стартує з найгарячіших проблем.   Ця сесія розпочалася із проблем військових. Виступив заступник  обласного військового комісару(обласний комісар у відрядженні). Після цього виступив начальник УБОЗ УМВС Микола Нємцов іІ, звісно, відбулося обговорення все тієї ж проблеми закуплених 65 бронежилетів. Вже можна сказати, що майже усі місцеві ЗМІ це гаряче обговорення, яке тривало хвилин сорок оминули увагою.  А, дарма…

По-перше, з’ясувалося, що міська рада у нас приймає рішення, але не цікавиться тим, щоб їх виконували. Принаймні, так сталося із рішенням, щодо повернення злощасних бронежилетів із зони АТО. Вони досі там, і зрозуміло, що ніхто і не почухався, щоб щось змінити. Закупити нові замість тих, що відправили і т.д. Так ніби й не було ніяких засідань. Так ніби життя цих солдат не є для всієї громади чимсь дорогим. Ну ходять і ходять собі в чому рада послала, а там як Бог дасть.

Цікаво, що заява підприємця, між іншим, полковника у відставці, викладача(!) ЧНУ, Демчучина, який заявив, що залагодить ситуацію,  і до речі, запевняв з трибуни, що “має честь”  – виявилися пшиком.

Виступили депутат Володимир Жаровський, виступали Валерій Чинуш, Ігор Урсулян, Дмитро Сірман(майже уся політична палітра) і всі вони не мали сумнівів, що ситуація з бронежилетами потребує негайного вирішення.  І що те, що відбулося дуже серйозно, прикро, соромно. А ще півтори місяці тому загальне ставлення було дещо іншим(та що там… дрібні недопрацювання..не будемо роздмухувати..) тут роздмухали , а віз і нині там.

З цього приводу все ж хочеться повторити думку Сірмана, що скандал “проштовхнув”, зробив так, щоб міри були прийняті, щоб про нього дізналися неприємний Володимир Бешлей. Щодо якого навіюється думка, що Бешлей –  неправий – синоніми. Насправді, це не так. У нас нині усі так миролюбно, лояльно, благоразумно налаштовані, що неприємний Бешлей, чи не єдиний, хто говорить достатньо правильні речі. А те, що він інтонує неприємно, ну так це вже його право на тлі загального благоразумного мовчання. Інших-то немає, хто б те ж саме говорив. Нехай інші це говорять у приємних словах і ввічливо… Але ж вони мовчать. Вперто.

Виходить, по суті нічого не змінилося. І все – політика, нічого громадянського. Ніяких зрушень. І  питання бронежилетів,  власне людей, які ходять у неформатних бронежилетах більше місяця, там де  і п’яти хвилин може вистачити, щоб призвести до непоправного – тихо і благоразумно оминається. І питання соціальних пільг тихо оминається, і ще багато чого тихо оминається. Тому що неприємні люди їх піднімають, неправильні політичні сили. Чим це відрізняється від того, що було колись? Майже нічим. Хіба що небезпечною одноголосністю.