Синдром Палійчук

Текст: Андрій Струм

відео: Альони Чорної

Оксана Палійчук – керівник буковинської освіти, викликала зацікавлення у громадськості із своєю пропозицією про молитви перед уроками. У цей вівторок, незадовго початку навчального року Палійчук дала прес-конференцію. І, звісно, хотіли б почути, які кардинальні зміни чекають на буковинську освіту. Адже громада дала  великий кредит довіри, демократичні партії мають усю повноту владу.(а відтак, і відповідальності). Чекають реальних змін. Але, виявилося, ніхто не збирається змінювати систему, яка породила корупцію, блати, і інші не дуже красиві явища.  Не збирається змінювати соціальне становище вчителя, наприклад. Він, як і раніше буде соціально малозахищеним. Із фактичним катастрофічним зниженням зарплати (через курс долара). Із дуже невеликими соціальними привілеями.  Такий собі ізгой суспільства. І над цим, певно можна було б працювати і на місцевому рівні. Якщо на тому ж рівні займаються навіть такою специфічною проблемою, як забезпечення військових амуніцією.

Сучасне нашого вчителя – досить нужденне і сумнівне. Майбутнє його примарне, якщо не сказати, з огляду як нині живуть вчителі на пенсії, – жалюгідне, і навіть страшне  І це, власне і породжує корупцію, побори, нездорову атмосферу і так далі. І ще багато чого. Є що змінювати. Є над чи працювати.

У першій частині прес-конференції директор Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА звітувала про готовність шкіл до нового навчального року. Всі заклади Буковини готові зустрічати школярів. Зрозуміло, майже всі ремонтні роботи проводилися за кошти батьків та інших спонсорів. Керівник всім подякувала.  Медовим голосом повідомила, що першочерговими завданнями у школі, які не потребують великих витрат це заходи, які спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я дітей. – Тобто дотримання санітарних норм у навчальних закладах. Тому звертається увага на колір стін, які не завжди фарбують згідно норм, на облаштування робочого місця учня, констатувала Оксана Палійчук. І додала, що з часом будуть оновлювати старі комп’ютери. – Адже основне завдання освіти – зберегти і зміцнити здоров’я. Нам діти перш за все мають бути здоровими. Коли вони будуть здорові, тоді ми можемо ставити інші завдання. І звичайно це питання підвищення якості освіти, – здивувала пані Оксана.

Зрозуміло без пояснень, що від кольору стін(пофарбованих за рахунок батьків) і зручних робочих місць здоров’я дітей кардинально не змінюється. Знову ж таки потрібні інші кроки, більш складні А чекати поки всі стануть здорові, означає тільки одне – про дієві і необхідні реформи в найближчі роки можна тільки думати. Але тим часом повним ходом буде йти реформа на духовному рівні, із ідеологічним наповненням, молитвами іт.д. яка не потребує коштів, думок, ідей, реальної робити інтелекту, душі тощо.

Громада мріє про реальні зміни системи, про більш адекватні правила гри, про кращу якість освіти, про більшу її практичність, про її європейськість.Про іншу роль вчителя у суспільстві. А натомість отримує набір патріотичних … заходів???… або ширм??? На жаль, явище це нині неабияк розповсюджене. Явище підміни реалістичних дій, дієвих кроків, на змагання у “красивості” декларацій.  Це всюди. Такий собі своєрідний синдром.

Далі відео коментар щодо рекомендаційного характеру колективних духовних співів.