Ані Лорак: коли в Афганістані загинув мій брат, моє серце розривалося на частини, я не розуміла «за що?»

 На своїй Фейсбук-сторінці Ані Лорак надрукувала відкритого листа. Воно логічне. І цим вже  відрізняється від  писань багатьох інтелектуалів. До речі, стаття на “ЧТ” про те, що не варто шельмувати співчаку викликала свого часу велике і не зрозуміле збурення.  А ми всього лише зауважили, що якщо навіть бездоганно нейтральна політична позиція (точніше аполітична) викликає таку ненависть, то як жити у мирі в країні, якщо знати, що більшість виборців  Одеси підтримують, наприклад, регіонала Труханова. Ну так вони думають.  Взагалі що робити із тим зараз, що у багатьох  плани на позицію іншої людини.Плани, що маэ думати тьотя Дуся, дядя Ваня і Ані Лорак.  А у Лорак, наприклад,немає планів на те, що робити тим же журналістам, політологам тощо.  У них на неї  – є, у неї на них – немає.  Це страшно, коли у когось  на тебе і твої думки –  є плани. Причому ці “планувальники”, як правило, не розумні(розумні таких планів не складають).І коли ти не відповідаєш цим планам, то починається кампанія шельмування. Щира. Істерична.  До чого призведе подібне ставлення(справа, звісно, не у Лорак, це лише лакмус)?  До взаємної любові у країні і припинення війни, чи подальшого розбрату і продовження конфлікту – подивимося.  Текст Ані Лорак:

Я пишу цей лист від щирого серця. Я довго мовчала, і, напевно, це було помилкою, оскільки це мовчання використовувалося проти мене. Тепер я хочу розставити всі крапки над «і», висловити те, що я насправді відчуваю.

Останнім часом моє ім’я цинічно використовується для різноманітних політичних та медійних маніпуляцій. При цьому, моя громадянська позиція є і залишається незмінною: я люблю Україну, і любов до Батьківщини ввібрала з самого дитинства. Я народилася у мальовничому буковинському краї і вважаю, що патріотизм людини визначається не словами, а вчинками. Протягом 20-ти років моєї творчої діяльності, я прославляю Україну по всьому світу, на різних музичних конкурсах та фестивалях, отримуючи нагороди і формуючи позитивний образ України. Моя місія, як артиста, нести музику, дарувати людям радість.

Я не політик, і ніколи не відчувала амбіцій з цього приводу. Впевнена, що не можна змішувати ці два поняття: артист і політика. Але сьогодні саме політики використовують моє ім’я з метою своїх брудних ігор.

Того дня, коли, виконуючи інтернаціональний обов’язок, в Афганістані загинув мій брат, моє серце розривалося на частини, я не розуміла «за що?» Привезли цинкову труну, яку навіть не дозволили відкрити. Мій вибір був між ненавистю і любов’ю. Як з цим жити? Я вибрала – любов. Влада і гроші, чиїсь політичні ігри… І до цього дня я не знайшла відповіді, за що і заради чого він загинув …

Я зробила свій вибір – нести любов людям через музику. Це завжди було і буде моїм вибором: служити людям своєю творчістю. Коли я на сцені, мене з глядачами об’єднує музика і любов. Коли я співаю, я співаю для всіх і не поділяю свого глядача за національністю та релігією, кольором шкіри або сексуальною орієнтацією. Для мене це не чорний або білий, це просто люди, які люблять мою музику, а я співаю для них.

Ніхто не має права диктувати мені, яким чином мені любити і підтримувати свою країну. Свій вклад у справу миру, злагоди та підтримки українських громадян я роблю не під телекамери, а так, як вважаю за потрібне і гідним. Я не прошу всіх погоджуватися зі мною, але я прошу поважати мою думку. Тому що демократія – це повага до думки інших. Це цивілізований шлях будь-якої демократичної держави, для якої головною цінністю вважаються людське життя, сім’я, мир та процвітання.

Тому ні «ДНР», ні «ЛНР», ні «Правий сектор», ні «Свобода», не мають морального права торкатися мого імені. Вони не мають ніякого відношення до мене!

Я за мир! І прошу цього миру для всіх нас! Я вірю, що хороших людей набагато більше, ніж поганих. І добро рано чи пізно перемагає зло!