Двічі перетравлена “новизна” Ратуші.

Олексій Каспрук

Важко відмовити собі у задоволенні подумати про Олексія Павловича Каспрука та систему його дій. Вже вибачте за легку маніакальність. Під час буремних подій цієї зими, революціонери зі змерзлими ногами та гарячими серцями по всіх кутках кричали, що країні необхідні люстрація і повне перезавантаження влади, як у центрі, так і на місцях. Одним з солістів цього, одурманеного демократією, хору був, звісно, і Олексій Каспрук. І мав чудову нагоду на рівні окремо взятого міста продемонструвати практичне втілення революційних ідей. Адже після усунення Михайлішина, він, спочатку, став негласним мером, а після виборів 25 травня офіційно оформив свій статус умивальників начальника, і мочалок командира. І от, що цікаво. На дворі вже середина липня, а кадрові зміни у Ратуші відбулися суто косметичні. А від призначень зроблених Олексієм Павловичем у романтичних революціонерів мало б волосся стати дибки.

Давайте не будемо забувати, що під час своєї передвиборчої кампанії Каспрук неодноразово наголошував, що на вибори він йде не один, а з командою фахівців, які знають по чому в Одесі рубероїд. Окрім цього переконував, що залучатиме до роботи молодих та перспективних фахівців. Хотів може Олексій Павлович, і, як краще, а вийшло у нього, як завжди: суцільна кулуарщина та федоруківщина у звичному їхньому прояві.

Чому прогресивна громадськість та незалежні ЗМІ вперто не хочуть говорити про те, що на посаді секретаря міськради регіонала з трирічним стажем Михайлішина, змінив регіонал з 15-річним стажем Кушнірик? Ще один регіонал Паскар зберіг посаду заступника. А іншим заступник став Леонтій, який працював з Папієвим. Петро Ротар, який був заступником при Михайлішині, при новій владі очолив Департамент економіки. І хтось хоче сказати, що це нові обличчя та виразники волі Майдану? Де обіцяна люстрація і таке інше??? Деякі з діячів могли працювати ще за часів Павла Каспрука

Ярослав Кушнірик та Олександр Паскар

Аби відволікти увагу від підкилимних ігор та поділу влади на верхівці, революційним масам кинули кістку і попросили з посади начальника міського управління освіти одіозну Василину Малишевську.

Василина Малишевська

Студенти були у захваті. Складалося враження, що тільки заради цього вони й стояли на Майдані Важко сказати скільки тривала їхня радість, та досить швидко наступником Малишевської був призначений її багаторічний підлеглий Георгій Олійник. І хтось вірить, що при такій рокіровці щось кардинально зміниться.

Георгій Олійник

Підтягнулася і стара федоруківська гвардія: радниками, а радше – опікунами мера стали есдек Володимир Пулинець та комсомольський рупор Миколи Трохимовича Ірина Карімова.

Володимир Пулинець

На посаду директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Каспрук не зміг протягнути свого дружка Юрія Ватаманюка, і був змушений призначити ще одного федоруківського апаратника Володимира Бабчука. У середині 2000-х, коли він працював у цьому департаменті, він був замішаний у скандалі. Але Микола Трохимович  знає: старий друг краще нових двох. Навіть директором МіськШЕПу став Михайло Ігнатьєв, який набрид цьому підприємству, коли ще Федорук був мером.

Володимир Бабчук

Всі ці федоруківські скелети у шафі ну аж ніяк не тягнуть на молодих та перспективних.

Ну а призначення Володимира Святошнюка на посаду гендиректора «Калинівського ринку» – це взагалі окрема історія. «Фронтовики» навіть не спромоглися придумати пристойну легенду появи на комунальному підприємстві цієї креатури Олексія Бурбака.

Володимр Святошнюк

І це лише початок кадрової «революції» у Ратуші. Що буде далі? Навіть нудно собі уявити. Скільки ще любителів федоруківських анекдотів та бабухівських тостів  на лавиці запасних Ратуші. До речі, виникає логічне питання – а де ж команда Каспрука?

Звісно, Куспрак знову заспіває затверджений куплет про те, що колишні регіонали та вірні федоруківці – це професіонали, якими не варто розкидатися. Але в такому випадку Олексій Павлович, фактично, розписується у своїй лідерській   неспроможності, адже за роки своєї бурхливої політичної діяльності так і не зміг сформувати команду однодумців, яка б нині взяла відповідальність за стан справ у місті. Тому й доводиться спиратися на регіонально-федоруківський гібрид. До речі, Микола Трохимович, як старий слухач університетів марксизму-ленінізму знає вислів товариша Сталіна напам’ять, що кадри вирішують усе.

З іншого боку, у тому, що відбувається,  немає нічого дивного. Каспрук ніколи не був лідером та самостійною політичною фігурою. На нього зробили ставку. Золота фішка головного чернівецького казино виграла. Однак, життя є життя. Є святкова  метушня, а є буденна реальність.   Каспрук опинився у глухому куті, і залежним від тих домовленостей, в результаті яких він і став мером. Хоча, навіть при цій політичній конфігурації він міг би призначити на певні посади людей зі своєї команди. Але кого призначати, коли, повторюся, ні команди, ні людей…

В цілому кадровий набір нагадує щось таке двічі перетравлене. У кожного, як кажуть, свій смак…

Захар ПОДКИДИШЕВ

На фото: почесні кадри радянського минулого у Чернівцях. може ми знайдемо там імена нових призначень Олексія Павловича ????