Як міністр Бурбак “допомагає” аеропорту “Бориспіль” стати хабом

Про деякі аспекти роботи нашого земляка Максима Бурбака на посаді міністра інфраструктури ми дізнались з матеріалу журналістів Богдана Долінце, Андрія Ткаченко та Дмитра Мельника на порталі “Крылья”. Оскільки портал профільно пов`язаний з усім, що має відношення до української авіації, автори матеріалу розcлідували, що “доброго” вже зробив Бурбак для покращення інфрастуктури України на прикладі міжнародного аеропорту “Бориспіль”. Повний текст статті на сайті http://www.wing.com.ua/

Кадри вирішують все

Арсеній Яценюк, Максим та Олексій Бурбаки

У необізнаної людини призначення М.Бурбака на настільки високий і відповідальний пост не може не викликати щире здивування . Обізнані ж знають, що він з дитинства є другом нинішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, і його старший брат Олексій – однокласник і друг дитинства голови Кабміну. Таким чином, в особі Бурбака маємо поєднання принципів “партійна квота” і “любi друзi”.
До речі, освіта Бурбака (юридичний факультет Чернівецького національного університету, спеціальність “Правознавство”) також не дозволяє говорити, що він досконально розбирається хоч в одній з підгалузей транспортної галузі, не кажучи вже про інфраструктуру в цілому (до неї крім іншого, відносяться вся транспортна інфраструктура , туризм, діяльність курортів, дорожнє господарство, забезпечення безпеки руху та інше).

За таким же принципом призначені і заступники М.Бурбака

Візьмемо, наприклад, першого заступника  міністра інфраструктури Олександра Маліна. У його трудовій біографії значаться настільки престижні організації, як мале підприємство “Ромб”, колективне підприємство “Мотор-Сервіс”, ТОВ “Техніон”, ринок “Північний”, ТОВ “Люкс”, ТОВ “Філадельфія” (усі – Одеса), і нарешті три місяці роботи в «Укравтодорі». Мабуть, спонукальним мотивом призначення на посаду заступника міністра стала робота в КП з транспортною назвою “Мотор-Сервіс”. Оскільки сам факт керівництва “Укравтодором” є обов’язковим приводом для довічної люстрації, запитайте у будь-якого власника автомобіля! Як і членство в Партії Регіонів, яке А.Малін змінив з часом на «Фронт змiн».

Не менше здивування викликає персона заступника міністра інфраструктури Андрія Бондаренко. Вражає географічний розкид його трудового творчості – від Дніпропетровської облдержадміністрації, де він трудився в ролі “чиновника з фінансів” до помічника голови Львівської облради, а потім заступник завідувача секретаріату фракції “Свобода”. Судячи з усього типовий “квотний” призначенець. Говорити про практичний або хоча б теоретичний досвід О.Бондаренко в сфері транспорту не доводиться взагалі.

Стосовно ще одного заступника міністра і за сумісництвом представника “Фронту змін” Петра Пінкаса, зауважимо, що тут зіграв роль принцип земляцтва. Він, як і Бурбак, як і прем’єр-міністр Яценюк, виходець зі славного міста Чернівці. На початку трудової діяльності служив в податковій міліції. Мабуть там і напрацював навички, які знадобилися йому під час організації силової зміни менеджменту в “Украерорусі”.

Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

Сергій Гомболевський

У березні отримав нового керівника і аеропорт “Бориспіль”, новим генеральним директором якого став Сергій Гомболевський. На цій посаді він замінив Олексія Кочанова, який згідно інформації, що спливла, входив до близького оточення екс-Президента Віктора Януковича і допомагав вивозити через аеропорт цінності, що належали так званій “родині “.

Олексій Кочанов

Цікаво інше: у той час, коли О.Кочанов очолював аеропорт “Одеса”, виконавчим директором скандально відомого ТОВ “Одеса аеропорт девелопмент”, яке фактично контролювало повітряні ворота Південної Пальміри, був саме С.Гомболевський. У липні 2013 року вони разом прийшли в “Бориспіль”: перший – гендиректором, другий – його заступником з виробництва та аеродромно-технічного обслуговування.

Звідси виникає цілком резонне питання – це так нинішня влада проводить неодноразово обіцяну люстрацію держчиновників? Важко уявити, що якщо А.Кочанов дійсно був винен у небезпідставно приписуваних йому гріхах, то його заступник і багаторічний соратник С.Гомболевскій абсолютно нічого не знав і навіть не підозрював про “гріхи” свого шефа.

Напевно, сформована ситуація приносить вигоду і йому …

Примітно також те, що зараз на посаді головного економіста “Борисполя” трудиться дружина С.Гомболевского – Наталя. Подібні суміщення не вітаються Трудовим кодексом України. Не кажучи про моральну складову. Втім, до моралі чи тут, якщо Наталя Гомболевська контролює чи не ключовою ділянку роботи головного аеропорту країни – фінанси. Треба думати, не без певної вигоди. Н.Гомболевская ініціювала призначення на посаду начальника служби паливно-мастильних матеріалів пана Хомякова, який раніше, як і С.Гомболевскій з А.Кочановим, працював в аеропорту “Одеса”, де провертав масштабні маніпуляції з ПММ. Примітно, що Кочанов і Хомяков є кумами. При цьому кума самої Н.Гомболевской працює на посаді головного бухгалтера аеропорту “Бориспіль”. На посади начальника ревізійного відділу аеропорту працює Світлана Нестеренко, давня подруга Н.Гомболевской. Це дуже зручно, оскільки дозволяє замовчувати або зовсім приховувати сліди численних фінансових порушень цього угруповання, яка «керує» головним українським аеропортом. Настільки тісне переплетення сімейно-кумівських уз і дружніх зв’язків мало насторожити міністра інфраструктури М.Бурбак. Але чомусь не насторожило. Напевно, сформована ситуація приносить вигоду і йому …

Кому віддали магазини безмитної торгівлі в “Борисполі”

Підтвердженням цього служить недавній скандал з конкурсом на право укладення договорів оренди нерухомого майна та отримання прав на управління магазинами безмитної торгівлі в “Борисполі”. Мова йде про 12-ти об’єктах, розташованих на 3-му і 4-му поверхах терміналу D. Серед подали заяву на участь у конкурсі була Група “Дюфрена” (Dufry International Ltd.) – Глобальна компанія, що є визнаним світовим лідером у сфері роздрібної торгівлі, що здійснює свою діяльність в 48-ми країнах і керуюча більше 1350-у магазинами безмитної торгівлі, розташованими в аеропортах, круїзних лайнерах, морських портах та інших туристичних місцях. Тим не менше, її “залишили за бортом”, оскільки серед умов конкурсу були вказані кваліфікаційні умови – досвід роботи в Україні. Це “найважливіше” вимога переважило і багаторічний успішний досвід роботи по всьому світу, і популярність в поєднанні з авторитетом, і готовність Групи “Дюфрена” заплатити справедливу ринкову ціну за оренду. Переможцями ж стали компанії “Київріанта” і “БФ енд ГБ Тревел Рітейл”, які належать Леоніду Юрушкевичу(Докладніше про політичну складову в нашому наступному дослідженні).
Тобто був розіграний захоплюючий міжсобойчик, в результаті якого у двох переможців конкурсу один господар. Мимоволі вразишся результатами такого конкурсу!

На кричуще порушення прав інвесторів звернуло увагу Держкомпідприємництва України, представники якого з повною на те підставою стверджують, що продовжується практика лобіювання інтересів окремих суб’єктів. У Держкомітеті заявили: «Нам стало відомо, що компанії, для яких прописувалися конкурсні вимоги, пов’язані з Леонідом Юрушевим. Це однозначно призведе до втрат для і так невисокого інвестиційного іміджу України, може вплинути на позицію Світового банку та Міжнародного валютного фонду при вирішенні питання про виділення наступного траншу ».

Можна як завгодно довго і красиво розповідати про “вибір України європейського шляху”, про “побудову принципово нової країни”, про “максимально відкритому залученні інвестицій”, про “рівних правах для всіх суб’єктів бізнесу” та інше. Але один такий цілком конкретний приклад для потенційних іноземних інвесторів набагато наочніше демонструє той факт, що, по суті, ніяких змін у нашій країні не відбулося, і практика лобіювання держчиновниками інтересів окремих бізнесменів триває.

Справжнє одкровення зі знаком “мінус”

Втім, справжнім одкровенням зі знаком “мінус” стало ініційоване міністром М.Бурбаком призначення на посаду заступника гендиректора “Борисполя” громадянина Росії Бориса Шахсуварова, який свого часу трудився на посту гендиректора “Борисполя”. В 2010 році йому інкремінувалося розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. Врятувало його тоді втручання в процес Адміністрації тодішнього Президента.

Борис Шахсуваров

Нинішній міністр інфраструктури не знав цієї історії? Неможливо в це повірити. Якщо ж дійсно М.Бурбак не знайомий з “бойовим минулим” людини, призначення якого він лобіював, це не свідчить на користь високих професійних і моральних якостей пана міністра.
М.Бурбак всіляко лобіював призначення генеральним директором Бориса Шахсуварова. І лише після втручання СБУ, яка категорично заперечувала проти призначення на цей пост громадянина Росії, Бурбаку довелося призначити С.Гомболевского.

Чи варто за таких кадрових рішеннях дивуватися тому, що реалізовані в “Борисполі” ще в часи Януковича корупційні схеми нове керівництво Міністерства інфраструктури ліквідувати не збирається? Візьмемо, наприклад, набилу оскому історію реконструкції терміналу “D”, без якої скільки-небудь помітне нарощування пасажиропотоку в найбільшому аеропорту України не реально.

Чому компанія, яку підозрюють у розкраданні державних коштів при проведенні робіт для Євро-2012, регулярно виграє тендери в аеропорту “Бориспіль”?

27 грудня 2013, тодішнє (воно ж – нинішнє) керівництво “Борисполя” провело тендер на реконструкцію цього терміналу. Тендер мав серйозні ознаки фіктивності – грошову пропозицію переможця тендера, компанії “Альтіс-холдинг”, було лише на 0,03% краще, ніж у другого учасника тендера. Нове керівництво Міністерство інфраструктури за минулі півроку палець об палець не вдарило для того, щоб змінити результати цього виключно підозрілого тендеру. Що особливо примітно, робіт з реконструкції терміналу “D” не ведеться. Замість цього керівництво аеропорту “Бориспіль” і керівництво “Альтіс-холдингу” знайшли дивовижне по своїй цинічності рішення – за їх консолідованої думки, монтаж трьох виходів на посадку і косметичне поліпшення системи обробки багажу дозволять значно наростити пасажиропотік. Свіжо додання, та віриться насилу! 93,6 млн. грн., сплачені з державного бюджету, освоєні, а термінал НЕ реконструюється.
У тому, що керівники аеропорту “Бориспіль” радісно потирають руки, підраховуючи суми відкатів, сумнівів немає. Питання до профільного міністерства – чому нічого не зроблено для скасування відверто корупційного тендера? Ще одне питання – чому саме “Альтіс-холдинг”, яку підозрюють у розкраданні державних коштів при проведенні робіт для Євро-2012, регулярно виграє тендери в аеропорту “Бориспіль”?

У зв’язку з найважливішою подією літа цього року, яким є підписання нашою країною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, ситуація навколо аеропорту “Бориспіль” приймає особливу важливість. Як відомо, “Бориспіль” є своєрідним природним монополістом. З одного боку, через нього проходить близько 60% авіаційного пасажиропотоку в Україні. З іншого боку, тільки “Бориспіль” може приймати широкофюзеляжні літаки. Іноземні урядові та ділові делегації з першого ж кроку по території головного українського аеропорту стикаються з класичними наслідками монополізму, круто замішаного на банальній корупції – високими цінами і низькою якістю послуг. Бадьорі звіти влади про уявні успіхи у боротьбі з корупцією легко спростовуються практикою, коли іноземні чиновники і бізнесмени власні очі бачать її прояви в аеропорту “Бориспіль”. Немає сумнівів у тому, що це буде реально заважати реалізації Угоди про асоціацію з ЄС.

Пора робити висновки

Монополізація ринків більшості послуг (обробка багажу, обслуговування вантажів і пошти, обслуговування літаків на пероні) в українських аеропортах, в першу чергу в “Борисполі”, збереглася. Як і раніше обмежений вибір компаній, що надають бортове харчування та харчування пасажирам в аеропорту, наземне обслуговування (в терміналах і на пероні), комплекс авіаційних і не авіаційних послуг в пасажирських терміналах, енергопостачання, авіаційну безпеку, охорону об’єктів і т.д. Безумовно, важко змінити всі існуючі в галузі негативні аспекти моментально, але чотири місяці – досить великий термін для того, щоб хоча б почати займатися реформами. Проте, навіть перших кроків у цьому напрямку зроблено не було. Явно не про розвиток галузі та інтересах громадян піклується міністр інфраструктури України Максим Бурбак.

Чи не час поставити питання про відповідність керівника міністерства інфраструктури України займаній посаді? Тим більше, що кадрові рішення М.Бурбака все виразніше кидають тінь на його шефа, прем’єр-міністра А.Яценюка, який дуже ретельно стежить за своєю репутацією, але в силу не зрозумілих поки причин не бачить тих проблем, які іміджу керівника створює його “транспортний “протеже.