Агаларов загнав журналістів у глухий кут?

Автор: Захар Подкидишев

 Медійники не можуть довго жити без скандалів. І, подекуди, стають у центрі цих скандалів.  Причиною нинішнього конфлікту стала гучна кримінальна справа про вбивство у відпочинковому комплексі «Графська садиба» на Цецино.

Нагадаємо, що першого квітня 2012 року там вбили спортсмена Олександра Савку. За підозрою у вчинені цього злочину був затриманий підприємець Рустам Агаларов, який ніби то був винен гроші чернівчанці Олені Доманіній, яка й взяла Савку та його кума Романа Кийовського на цю зустріч. Агаларов покликав на підмогу батька і брата. Виникла суперечка, і сталося те, що сталося. 

Злочин був резонансний, тим більше сюди примішалися і міжнаціональні стосунки. Тому, не дивно, що деякі журналісти дозволили собі досить емоційні публікації на підставі слів представників потерпілого. Особливо після того, як справу з навмисного вбивства перекваліфікували  на хуліганство, і дати п’ять років з випробувальним терміном.

Власне ця емоційність журналістів призвела до того, що вони  нарвалися на судові позови від Агаларова.

Вчора, аби прояснити свою позицію запальний кавказець скликав  прес-конференцію. З ним прийшли його адвокати Ібрагім Татієв та Сергій Катишев, і, навіть приїхав редактор всеукраїнської газети Юрій Шеляженко. За словами самого Агаларова після статей проти нього, він звертався до редакцій та журналістів з пропозиціями розмістити і його точку зору. Та йому, нібито, відмовили. Це підтвердив і юрист Сергій Катишев, який сказав, що проти газет «Буковина», «Час» та «Версії» були подані судові позови з щодо спростування недостовірної інформації, і про жодні фінансові санкції до цих видань не йшлося.

Першою суд програла «Буковина». Однак спростування не розмістила за що і отримала 20 тисяч гривень штрафних санкцій за невиконання рішення суду. З «Часом», нібито, домовилися про мирову угоду. Однак на вирішальне засідання суду представники газети не прийшли, і знову був програш. З «Версіями» судовий процес триває.

З точки зору корпоративної етики, не  хочеться давати оцінку роботі колег, і тим, більше вчити їх життю, як це намагався робити редактор маловідомого на теренах Буковини бойового листка правдошукачів Юрій Шеляженко. Але й їх зрозуміти можна. Вони теж люди. А далеко не всі буковинці зрозуміли цей поворот, коли судили за вбивство, а засудили за хуліганство, ще й відпустили. Зрозуміло, що в такій ситуації майстри пера почали шукати підводні камені (яких у цій справі, на мою думку, є вдосталь).

У мене склалося враження, що прес-конференцію проводили не стільки для того, щоб висвітлити судові розбірки Агаларова з трьома поважними місцевими виданнями, а для того, щоб нагадати всім, що суд вирішив, що Агаларов вбивства не вчиняв.

Для цього навіть продемонстрували 15-хвилинне відео з камер спостереження у «Графській садибі», яке, виходячи зі слів Ібрагіма Татієва має доводити, що Рустам Агалаєв вбивства не вчиняв.  Однак, з того, що побачив, зробив висновок – відео доводить лише те, що мала місце конфліктна ситуація між групами людей.  На мою думку, жодних прямих доказів невинуватості Агалаєва там не має. Щоправда, як і доказів його провини. І, взагалі для того, щоб оцінити усі нюанси справи прес-конференції явно не вистачить.   

Чи є позови Руслана Агалаєва пошуком справедливості, чи замахом на свободу слова, нехай відповідь дають суди, професійні спілки та, власне, просто читачі можуть зробити для себе висновки. Так само  правоохоронні та судові органи мають дати відповідь чому той, хто вбив Олександра Савку досі не за гратами.

Захар ПОДКИДИШЕВ