Помер Йосип Ельгісер. Грав для мертвих і живих.

Помер старий чернівчанин , музикант, володар золотої медалі ЮНЕСКО Йосип Мойсейович Ельгісер. Останні місяці життя він не міг вільно пересуватися і був назвичайно схвильований подіями в країні.  Він грав вдома для загиблих твори великих композиторів, оскільки був впевнений, що мертві чують музику навіть краще, аніж живі. Хто не знає, музика врятувала маленькому Йосипу життя у воєнні роки.. Коли німці обирали, кого треба ліквідувати, як “нездатних жити”, а кого залишити, то лікар-офіцер був зворушенийтим, що маленький хлопчик притискав до грудей книгу німецькою про Баха і збірники нот.  Через це, він не зарахував Йосипа Ельгісера у команду “смертників”.

Народився в передмісті Чернівців Нова Жучка (тепер – частина міста) у родині ремісника–столяра. З п’ятирічного віку навчався грі на фортепіано.
До 1940 р. успішно закінчив 5 класів місцевої румунської школи.
Під час окупації Буковини німецько-фашистськими загарбниками (1943) потрапив з сім’єю до концтабору (с.Мар’янівка, Вінницької обл.), перебував у гетто в м.Копайгороді, Вижив завдяки умінню малювати ікони для місцевого населення. Звільнений в березні 1944 р. радянськими військами, повернувся в Чернівці.
Закінчивши з відзнакою Садгірську середню школу Йосип навчався в Чернівецькому медінституті (1948–1955). Паралельно закінчив фортепіанний відділ Чернівецького музичного училища (1950–1952).
З 1955 по 1961 рр. працював лікарем–хірургом Грозинської дільничної лікарні (Хотинський район Чернівецької області).
З 1960 по 1965 р. навчався в Київській консерваторії їм. П.Чайковського.
На 2-му курсі консерваторії став викладачем Чернівецького музичного училища (нині училище мистецтв ім.С.Воробкевича), в якому пізніше почав працювати і працює вже майже 50 років. Читав музично-теоретичні предмети, викладав методику гри на фортепіано.
Ним написано ряд підручників, складено російсько-український музичний словник. За цей час він виховав плеяду талановитих піаністів.
Нагороджений знаком “Відмінник освіти України” (1999).
Виконавською практикою займався з дитинства. Виступав як піаніст у Чернівцях, Києві, Москві, Румунії та Болгарії, як соліст (піаніст) з симфонічним оркестром Чернівецької філармонії та Київської консерваторії.
Акомпанував відомим виконавцям Д.Гнатюку, М.Стеф’юк, З.Долухановій, І.Ойстраху, А.Солов’яненку, М. Ростроповичу, О. Крисі, П. Кармалюку та багатьом іншим.
Найвизначнішою роботою останніх літ стало виконання 27 історичних концертів, присвячених фортепіанній музиці – від Баха до Скрябіна. Впродовж двох років маестро зіграв 443 твори відомих композиторів.
Вів велику дослідницьку роботу.
Автор статей ло «Українського музичного словника“.
Захопленням став пошук імен несправедливо забутих буковинських митців: звідусіль привозив невідомі або забуті твори великих композиторів. Його колекція налічує чималу кількість рідкісних партитур, серед яких багато раритетних.
З 1952 року Ельгісер був членом обласного об’єднання композиторів.
В 1998 р. став членом Національної Всеукраїнської музичної спілки, з 2002 р. Бльгісер член Спілки композиторів України.
У 2004 році став Заслуженим діячем мистецтв України та заслуженим діячем європейської культри України, Відмінником освіти України, почесним членом правління товариства ім. Ф. Шопена та товариства ім. Ф.Ліста.

Ельгісер Й.М.(в центрі) з донькою Вікторією (справа) і квартетом ім. М.Глінки (м.Москва, 2003)

У 2000 р. ім’я Йосипа Ельгісера занесено на “Алею зірок” в м.Чернівці.

Творчість

• Автор 70 пісень, романсів і хорових творів, понад 200 інструментальних та оркестрових творів.

Багато творів опубліковані в музичних збірниках “Буковина в піснях”, “Буковинський розмай”, “Буковинські самоцвіти”, “На оновленній землі”, “Грай трембіто”, “Буковинські віночки”, “Від Дністра до Черемошу”, “Буковинська естрада” та ін.

• За 2000-2003 рр. вийшли з друку 7 томів творів Йосипа Ельгісера. Це пісні для хору і сольного виконання, романси, фортепіанні твори, твори для струнних, духових і народних інструментів, камерні ансамблі (всього біля 250).
• В 2002 р. у Австрії вийшов компакт-диск “Музика з Буковини” (виконання і редакція И.Ельгіссра).