Соловейко))) Атракціон із Андруховичем

До виступу поета разом із групою ” Вервольф Сутра” у Чернівецькій філармонії(7вересня).

Ну хтось мусить сказати, що у Андруховича банальний, точніше передбачуваний музичний смак. І малослухняний(саме у співі),  голос. Псевдопсиходелічні шуми, які він разом із друзями видобуває, хто з роялю, а хто з власного горла змушують сумніватися, чи розуміє він свою поезію…Але, швидше, просто він не дружить із музикою. Але, на жаль, дуже любить її.

Андрухович говорить музикою зворушливо і незграбно, як глухонімий. Його відчайдушний експерімент, звісно,  хвилює студентську публіку, якій треба дати щось незрозуміле. Це додає молодості відчутття винятковості. Але насправді, спів Юрія Ігоровича нагадує ходіння по канату випадкової людини, яку ніхто не навчав. Це нервове видовище, звісно.  Людина весь час кудись падає і серце йокає. Але було б важко назвати це виставою, швидше – реаліті-шоу, атракціоном. В афіші треба писати саме так. А пишуть складно – “перфоменс”.

Особливо хитрі митці кажуть, що треба судити митця за його законами.  Але чи варто вестися на цю хитрість?

Як стоїть) Соліст