Політичні міфи Рідного міста(частина2)

Ця стаття була написана кілька місяців  тому, але через бурхливі події в країні залишилася у редакційному портфелі. Втім, це додає читанню ТЕПЕР якоїсь родзинки))) Частину першу можна прочитати тут) 

Автор: Святослав Вишинський

У контексті протистояння всередині Партії регіонів «Рідне місто» починає відігравати дедалі вагомішу роль – і з часом, вірогідно, набуде цілком самостійного статусу. Інцидент навколо мережі «Єврошоп», пов’язаної з близьким до громадської ініціативи Сергія Осачука депутатом Степаном Ленігевичем, засвідчує, що конфлікт інтересів зайшов уже надто далеко, аби зберігати одночасно красу фасаду і міцність політичних рядів. І хоча голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв у скандально відомій відповіді Петру Кобевку відмовився визнати факт внутрішньопартійної боротьби у владному і провладному таборах, усі її ознаки були на лице під час незвичної прес-конференції фракції Партії регіонів у міській раді, що відбулась 30 жовтня.

Під час заходу представникам партії влади доводилось створювати видимість єдності, спростованої фактами, а почасти, як Ігор Урсулян, відмовлятись від власних коментарів, необережно озвучених кілька місяців тому. Прес-конференція, що відбулась із подачі Михайла Папієва, мала продемонструвати згуртованість та підтвердити імідіж «сильної руки» влади і особисто крайового намісника. Однак сам прецедент проведення такої зустрічі з пресою, більше схожої на виправдання, і відсутність Віталія Михайлішина – більш ніж красномовні. Адже конфлікт інтересів у Чернівецькій міській раді очевидний хоча би в частині призначень, голосувань і відставок, де на лице абсолютна нескоординованість дій і рішень в.о. міського голови і фракції Партії регіонів, до якої він належить. І попри непідтвердженість таких чуток, зі сторони навіть у пересічних чернівчан складається враження самостійного «політичного плавання» секретаря міськради – чи тих, кого він нині представляє.

У Будинку з левами усвідомили небезпеку реального розколу, тому взяли тактику активного ігнорування «Рідного міста», занижуючи його бренд до рівня громадської ініціативи – в цьому, правда, несвідомо граючи їй на користь. Дистанціювання від влади, як і від політичних партій, є технологічним «конем», яким ця структура успішно ходить не один рік і не в одному місті. Те, з якою жагою цю тему підхопили місцеві діячі та ЗМІ, вказує на реальні перспективи, а відтак і рельні загрози для політичного status quo у Чернівцях, де такими темпами на противагу двом опозиціям скоро легітимуються і дві влади. Втім, тему цього протистояння деякі журналісти педалюють більше, ніж того хотілось би самому «Рідному місту»: влада переграла, шукаючи винних – опозиція підхопила, нейтралізуючи конкурента через контрольований false start. І хоча силу, яку раніше називали «клоном» Партії регіонів, тепер розглядають як незалежного гравця, її тіньовий характер дозволяє відкрито спекулювати на публічному образі проекту.

Що, у свою чергу, підживлюється невизначеністю кадрової політики. Гадаю, до кінця залишатиметься інтригою, чи стане нарешті Віталій Михайлішин усміхненим обличчям «Рідного міста» – чи громадсько-політична ініціатива зробить ставки на нових, нічим не дискредитованих людей. Так чи інакше, схожий заклик віднаходимо в описі Інтернет-сторінки «Рідного міста»: «Набридли партійно-олігархічні політичні клани?.. Альтернатива є». – Тексті, до слова, доступному лишень у коді веб-сторінки в полі її опису, але не опублікованому в якості офіційної заяви чи гасла. Досвід таких кампаній у партії-організації є, як і досвід співпраці з великими політичними гравцями, однак у чернівецькій ситуації ставка на Віталія Михайлішина, попри величезний ресурс, вкладений у його персональну «розкрутку» у 2012 р., може виявитись не найкращою. Принаймні, в довгостроковій перспективі.

Політичні акції Віталія Михайлішина, через низку помилок парламентської кампанії та невидатні особисті якості кандидата, не виказують тенденції до зростання і загрожують «зависнути»  на рівні 37% довіри, виявлених у ході останнього опитування Громадської організації «Буковинський центр». Цієї бази достатньо для швидкої мобілізації електорату на виборах у 2014 чи 2015 рр., але замало для збереження влади на другий термін – особливо на тлі суперечностей у депутатському корпусі, без порозуміння з яким ефективне управління Чернівцями неможливеapriori. Тож якщо «Рідне місто» планує затриматись на Буковині всерйоз і надовго, йому необхідно формувати публічну команду і нового лідера для 2020 р.

У громадській ініціативі це добре усвідомлюють – і, очевидно, невипадково на всіх публічних подіях у ролі активного фігуранта чи простого спостерігача з’являється поки що єдиний офіційний представник «Рідного міста» Андрія Білогорка, рівень упізнаваності якого менше ніж за рік сягнув відмітки 26%. Формат громадської організації дозволяє йому особисто, як і проекту в цілому, без зайвих запитань долучатись до чисельних неполітичних ініціатив – як то проведення екзит-полів під час виборів у Новодністровську в якості умовно неупередженого спостерігача або співорганізації іміджевих подій на зразок Міжнародного поетичного фестивалю «MeridianCzernowitz» (одним із спонсорів якого є Фонд Степана Ленігевича).

Втім, для успішного нарощування потенціалу, як показала каналізація на вул. Комарова і дорога на пров. Ентузіастів, необхідне активне включення в соціальне життя міста, мешканці якого байдужі і до перейменування шкіл, і до спадку Пауля Целана, і до історико-літературного минулого Czernowitz. Однією з таких спроб став виступ Андрія Білогорки на сесії Чернівецької міської ради 30 травня, де в конфлікті навколо горемичного ринку «Добробут» представник «Рідного міста» зайняв позицію територіальної громади – а заодно і чинної міської влади в особі депутатської більшості. Подальша ж публікація його звернення до чернівчан у блоговій мережі «ВКурсі» викликала настільки бурхливу реакцію опозиції, що в більшості читачів не залишилось сумнівів: маловідомий діяч із першого разу зачепив якщо не «золоту жилу», то точно «золотий нерв» політики бідного міста.