Хто обиратиме мера? Федорук чи громада?

Де вони, до речі? Скарби скромного харизматичного комсомольського Полуботка?  Чи то в Австрії, чи на туманному Альбіоні? Але це питання для цікавих… А у місті їх не так вже багато.

Автор: Захар Подкидишев

Микола Федорук повертає собі контроль над містом, яким керував майже 17 років. Після свого вигнання з Ратуші, він за, майже, три роки жодного разу не зʼявився у сесійній залі. Навіть тоді, коли став народним депутатом саме по Чернівецькому округу.  За останні три тижні Федорук встиг відвідати дві сесії міськради, які сталися з моменту приходу нової влади. Особисто проконтролював призначення потрібного секретаря та складу виконкому.  І головний фінансовий приз  – Калинівський ринок, за великим рахунком вже у вмілих руках.

Що тут скажеш? Гідна помста і беззаперечна перемога. Але для того, щоб її остаточно формалізувати необхідно перемогти на виборах міського голови.  Якби сам Федорук зголосився вкотре увійти у ту ж саму річку, то виходити з ним на дистанцію виборчих перегонів іншим кандидатам не було б жодного сенсу. Але це ризик. І зараз, і у майбутньому. Осбливо, коли в кишені співає синиця депутатства. Набагато легше перебувати десь у тіні, раз на місяць, перевіряючи, чи поступила данина на рахунки. Але ймовірність особистого походу Федорука у мери є.   Сивина в бороду, біс у ребро, як там кажуть. Сивина є у наявності. Чи побачимо біса?  Першим кандидатом, якого б обрав Федорук, безумовно був би  сам Федорук. І все б нічого, тільки в країні такий бардак, що, очевидно, влади ще будуть мінятися. А людям із середньою зарплатою в 250-300 доларів все одно кого тягати за краватку. Їм сам процес приємний, а не результат.  А Микола Трохимович надто ніжно себе несе для таких життєвих пригод.  Краватки у нього не для того. А там, дивись, і люстратори у камуфляжі прийдуть і почнуть загинати пальці і нудити гуняво до Трохимовича: ти зробив те, ти зробив се. Там аукціони, там тендери, там ще щось. Кому треба перед пенсією?

Депутат на пенсії – кращий варіант у психологічному сенсі, якщо відчути звичний хід думок екс-мера. Щаслива доля: від головного комсомольця до головного опозиціонера краю. Пройти крізь краплини – суто чернівецька доля. У американців є своя мрія, а у чернівчан своя – поміж крапельки і вийти сухим. А М.Т. хоч з Волині, але свою прихильність певним чернівецьким принципам довів. І мрія його точно із чернівецьким смаком.

Другий варіант на мера – Каспрук Олексій Павлович. Одне прізвище чого варто.   Ніби то альтер его Трохимовича.  І, крім того, Каспрук -депутат від ВО Батьківщина, а це ще з місяців шість буде актуальним. Потім, гадаємо, наступить епоха тотального розчарувамса. Втім, буде пізно.  У корита вже буде не проштовхнутися. Поки що під брендом ВО «Батьківщина» висуваємо хоч чорта лисого і можна більше не напружуватися.   Але є одна вада. Каспрук досить амбітна людина, насправді, і стати мером в амплуа танцівника під чужу дудку? Не для того стільки пережито. Не для того солідний Олексій із якимсь студентами по сходах ратуші бігав, як матрос у Зимньому. Життя попереду. І відчути себе господарем захочеться, і по столу грюкнути також,  обовязково. А Микола Трохимович звик за 17 років, що за його командою всі у Ратуші копають від паркану і до обіду.

Крім того є ж ще улюблені екс-опозиції (за сумісництвом – теперішня влада)на виборах мера свого кандидата висуватиме УДАР (про це заявляв Олексій Коломієць), «Свобода» може позмагатися не стільки за перемогу, скільки за бонуси. Однозначно, що зʼявляться, як очікувані, так і не зовсім, кандидати з числа «героїв» Майдану. У  Олексія Павловича все добре. Але надто у нього  буржуазний вигляд, навіть тимчасова революційна неголеність подекуди не рятувала.  А де впалі щоки, де палаючий погляд аскета і фанатика? До того ж Каспрук, як з’ясувалося, “на олівці” у Пятого сектору, а це, до речі, неприємна обставина у теперішніх умовах. Питають хлопці, чому фонтан не співає?

Цікаво, до речі, довибори до обласної ради у тому році,  висуванець«Батьківщини» Марія Філіпчук з тріском програла  навіть не всесильній Партії Регіонів (кандидат – Тарас Бойчук), а   кандидату від «Рідного міста» Андрію Білогорці.

Був би і третій варіант.  Зважаючи на риторику Миколи Трохимовича, його б влаштував нейтральний кандидат від умовної «Партії двірників та сантехніків». Таким міг би стати старий новий друг Федорука Ярослав Кушнірик. О, це ідеальна кандидатура, в міру спритний, і в той же час – несамостійний.  Але Кушнірик вже публічно відмовився від участі у мерських перегонах. Регіональне минуле – це дурна спадковість. Краще б він капелюхи з людей збивав останні десять років. Це б ще могли вибачити.. А так, шансів майже нема.

Інші ж «любі друзі» Миколи Трохимовича, або занадто одіозні, або маловідомі широкому загалу чернівчан. Отже три варіанти, коли обирає Федорук. І громада? А ось це вже велике питання. Ми любимо нашу історію, але не настільки ж, щоб плескатися у ній вічно. І Брєжнєва зараз згадують із ностальгією, але хто б за нього сьогодні голосував би?

Крім того Федоруку не варто забувати, що міська рада, попри зовнішню монолітність у вигляді нової більшості, все ще залишається нестабільною. І ніхто не виключає, що нового мера може спіткати доля колишнього.
Яким же має бути новий мер? Для громади і для Федорука.  Для громади – треба поміркувати. А для Федорука, очевидно такий, що виконувати усі вказівки Федорука та всіляко сприяти примноженню його статків. Де вони, до речі? Скарби скромного харизматичного комсомольського Полуботка?  Чи то в Австрії,чи на туманному Альбіоні? Але це питання для цікавих… А у місті їх не так вже багато. Може їх підтримати?