Червоно-чорноармійська вулиця

Чернівецьке інтернет-видання “Місто “Ч”  стріляє не так часто, як хотілося б, але влучно і дотепно.

Червоно-чорноармійська вулиця
Автор: Олексій Хоменко

Одна із заповідей бюрократів, і не лише радянських – «при будь-якій загрозі міняй назву». Причому міняти можна назву країни, установи, посади – лише б не мілів корупційний грошовий потік. У Чернівцях на минулому тижні вирішили поміняти назви трьох вулиць, а під шумок – роздерибанити трохи землі.

Звісно, найгучнішим виявилася зміна назви вулиці Червоноармійської, яку чернівецькі націоналісти вже неодноразово вимагали перейменувати то на Січових Стрільців, то на Степана Бандери. Проте поки містом керував вірний ленінець Микола Федорук, зробити це не вдавалося. Нині Микола Трохимович опинився в стані «професійних бандерівців», але політичний вітер із запахом згарищ у центрі Києва поки що вберіг Чернівці від таблички з відомим прізвищем на «Б». Тим більше, що Чернівці завжди віддавали перевагу мельниківцям, але про це трохи далі.

Отже, напередодні 8 березня депутати Чернівецької міськради зробили подарунок не лише жінкам, а й усім мешканцям однієї з найбільших вулиць Чернівців: мало не з десятого голосування вирішили перейменувати вулицю Червоноармійську. На щастя, під Ратушею не було традиційних під час розгляду таких питань пікетів ветеранів, а лицемірні спічі деяких депутатів на захист «освободітєлєй» викликали мало не свист із зали. І що, запитаєте ви, ця вулиця знову стане Велико-Кучурівською, як вона й називалася понад 100 років поспіль, і за Австрії, і за Румунії? Адже спочатку вона просто була дорогою, яка вела із центру Чернівців власне до Великого Кучурова, і саме так виникали назви вулиць у всіх європейських містах…

Мушу розчарувати: незважаючи на те, що багато депутатів міськради живуть саме поблизу Великого Кучурова, у «Царському селі» на місці колишніх садів, назва «Героїв Майдану» сподобалася їм більше. Причому дехто справді вважав, що таке увічнення пам’яті загиблих у Києві є правильним, на декого «натисли», а хтось проголосував «по-приколу» – адже від Соборної площі ця вулиця веде прямо до… торгового центру «Майдан»! Тому цілком можна спрогнозувати, що вже за кілька років у масовій свідомості відбудеться трансформація, яку пережила вулиця імені космонавта Комарова: для більшості чернівчан – це вулиця Комарова, яка проходить між ставком і мочаром, де влітку багато комарів…

Проте якщо ви думаєте, що депутати Чернівецької міськради зневажають історію міста лише частково, ви дуже помиляєтеся. Під час одного з нескінченних голосувань на минулій сесії міськради 21 обранець натиснув кнопки за те, щоб перейменувати Центральну площу на… «Площу Героїв Майдану»! Це викликало сміх навіть у представників студентів, які вимагали вшанувати пам’ять загиблих, – адже така назва дослівно означала б «площа героїв площі». На жаль, аргументів про історичну спадщину міста не прозвучало ні від кого – лише політична риторика різного ґатунку…

Тюркське слово «майдан» справді означає «площа», – але первісно це була площа, утворена поставленими в коло юртами. Те, що так називається центральна площа Києва, дуже символічно: коли це місто взяли воїни хана Батия, юрти там стояли повсюди. Та й сьогодні на Майдані Незалежності стоїть не одна юрта, споруджена вмілими західноукраїнськими будівельниками. Але до чого тут Чернівці, історичний центр яких споруджений в цілком європейській традиції і загалом зберіг її? Можливо, справа у тому, що депутати та й влада міста загалом відчувають себе у Чернівцях кочівниками, які лише збирають тут данину та «пасуть худобу»? Адже і в минулого, і в теперішнього, і в потенційного керівництва міста сім’ї живуть далеко за кордоном…

До речі, про закордон. Наймасовіше за часів незалежної України перейменування вулиць Чернівців відбулося у 1992-94 роках, коли цим займався віце-мер, голова Товариства «Український народний дім» Володимир Старик. Друг Володимир не приховує, що він – високопоставлений функціонер Організації Українських Націоналістів (мельниківців). Саме завдяки йому на мапі Чернівців з’явилися імена Ольги Гузар, Мирона Кардуби та інших членів ОУН – причому ця діяльність тоді щедро оплачувалася діаспорою. Але на засіданні топонімічної комісії, що передувала сесії міськради, пан Старик різко виступив проти перейменування вулиці Івана Стасюка, якого в радянські часи титулували «діячем комуністичного руху». Чи було це так насправді, чи пан Стасюк просто імітував на Буковині підтримку «братів зі Сходу» за золоті червінці, як за 50 років до нього робили місцеві москвофіли, – зараз сказати важко. Але поважним членом Товариства «Український народний дім у Чернівцях» Іван Стасюк був точно, і вулицю його імені нинішній голова організації захищав до останнього, і я впевнений – безкоштовно. Проте нематеріальна «Небесна Сотня» виявилася вартіснішою за всю його бездоганну історичну аргументацію.

А вже на сесії міськради Небесною Сотнею, іменем одного з неї (Олександра Щербанюка) та Героями Майдану загалом прикрили «шкурні» питання – кандидатури членів виконкому та безкоштовну роздачу землі. І на обговорення цих питань пішло значно менше часу, хоча вони набагато важливіші для міста, ніж перейменування вулиць. Чесно кажучи, не маю бажання переглядати нескінченні додатки до проектів рішень міськради і з’ясовувати, чи є серед виділених земельних ділянок адреси у згаданому вище Царському селі, в кінці колишньої Велико-Кучурівської вулиці. Земля і кров всюди мають однаковий колір – саме це й символізують кольори поширеного у світі червоно-чорного прапора, чомусь відомого в Україні як «бандерівський». А оскільки в Чернівецькій міськраді тепер всі мало не бандерівці, може просто перейменувати Червоноармійську в Червоно-чорноармійську?..
Олексій Хоменко