Олег Панчук: Мені хочеться вірити, що в гіршому випадку ми втратимо Крим. Ну що ж… обійдемося.

Розмовляла Альона Чорна

Інтерв’ю записано 04.03.14.

  Про ситуацію, що склалася в Україні та Криму спілкуюся з відомим українським вченим, доктором хімічних наук, професором, громадським діячем, внуком О. Кобилянської – Олегом Панчуком. Який ще задовго до нинішніх подій прогнозував активність імперських амібцій Росії.

Аналізуючи імперські амбіції Росії, чи могли Ви припустити настільки це все може обернутися для України?

Про зухвальство, імперський зуд Росії відомо вже сотні років. Нам це добре відомо з подій ХХ ст.. Але, що до такого нахабства дійде, до такої бандитської  вихідки, я теж цього не чекав. Особливо в тій стороні, яка стосується не тільки Криму. Адже тепер вони вже зазіхають на Східні і Південні області.

Про агонію Росії

Загалом, якщо дивитися зовсім згори, то я розцінюю оці події, ось цей напад Московської орди на Україну, як просто початок явної агонії Московської імперії. Я сказав, початок явної агонії. Тому що агонія уже почалася. Не всі знають, що насправді є глибинні причини, які невидимі звичайним громадянам і які приведуть, не можу назвати точну дату, але максимум це 5-10 років, до зникнення цієї держави взагалі на Земній кулі. Я звернув увагу на деякі прогнози, щодо розвитку ситуації з енергоносіями у світі. Адже ви знаєте, що в США приблизно до 2012 року було заборонено використовувати власну нафту і газ. З того часу дозволено. Щодо нафти, то економічні прогнози кажуть, що приблизно за 3-4 роки США будуть самодостатні. Що з цього випливає? Досі вони купували 90% своєї нафти в Арабських еміратах, решта в Канаді, Венесуелі… Тепер самі себе забезпечуватимуть.  Що будуть робити араби? Вони ж взагалі тільки з цього й живуть, так само як і Росія.

Доведеться ціни знижувати. А якщо нинішня ціна різко знизиться це означає крах Росії. Вони не будуть мати чим підгодовувати свій народ, відповідно будуть масові бунти, незадоволення. Теж саме стосується газу. Що стане з цінами на газ, коли Америка перестане купувати цей газ? Емірати убудуть знижувати ціну і Росія залишиться при своїх інтересах. Звичайно, якщо проаналізувати, то Росія має можливість продавати газ і на Схід, в Китай. Для цього вони побудували спеціальний трубопровід. Але в Китаї сказали, що більше ніж 120 доларів за тисячу кубометрів, не  можуть платити. Враховуємо, що Європа платить в двічі, втричі більше. І це знову удар по російському бюджету.

Це тільки економічні причини, того як іде деградація Росії. Вона практично неминуча. Я вже не говорю про протиріччя між околицями Росії і Москви, яка всі прибутки качає на центр. Я вже не говорю про національні суперечності, ріст національної самосвідомості тих же татар, чеченців і тих же росіян.

Агонія вже почалася. Ви знаєте, поранений звір дуже небезпечний. Він так може й лежить, але коли він поранений, скочить обов’язково. І от тут наскочить.  Тому що Україна своїм прикладом дала би ще один поштовх для розпаду Росії, приклад розвитку цівілізованого (сподіваємося цивілізованого) суспільства, введення економічної свободи для людей, в якісь мірі – обмеження прав олігархів. Це все смертельно для Росії, де панує безправ’я – юридичне, економічне, судове… Тому приклад України абсолютно Путіна не надихає, так само як і його партнера – Лукашенка. І це була би ще одна нагода, як вони думають – поставити на місце Україну.

План мінімум і план максимум. Судячи з повідомлень декількох днів, був план мінімум і план максимум. План мінімум, обмежується Кримом – налякати добре Україну. План максимум – підняти, за допомогою привезених з Росії агітаторів, російськомовне населення Східних і Південних областей. Аж до самої Одеси. А там зовсім близько бригада російських військ Придністров’я, яку можна було б використати в разі чого. І от таким чином позбавити Україну моря, позбавити доступу до транспортних комунікацій і економічно її задушити.

Все що відбуваєтся зараз, є агонією Путіна. І він потягне за собою всю Московську імперію. Це питання часу. Він звісно швидше піде. Інше – питання часу. Соціальні конфлікти важко передбачити, але ви знаєте, що було в 1917 році. Мовчали, йшли на фронт, але потім коли прорвало, то вони змели все.

Люди почали прокидатися. Ті хто сидить перед телевізором, ті байдужі люди, яких це все стосується, чекають, що за них підуть і покладуть голови. Як Небесна сотня. Але люди активізуються і мені хочеться вірити, що в гіршому випадку ми втратимо Крим. Ну що ж… обійдемося. Хай вони тоді розбираються там, з татарами. Хай вони знають, що Туреччина своїх татар у біді не залишить. Не будуть воювати звісно, але певну воєнну підтримку вони можуть надати своїм людям. Татари згуртовані. Зрозуміло, що серед слов’янського населення там домінують росіяни. Ми знаємо, чому це робилося після 1944-го року, після звільнення від німців і виселення татар, цей півострів став відстійником для радянської номенклатури. Адже після виходу на пенсію службовці, партійні мали право селитися де хочуть. Але в Криму – тільки вища номенклатура: адмірали, капітани 1-го рангу, діячі КГБ вищого рангу.

Зараз там є люди, які мріють про повернення до радянських часів. Це шизофренія – стовідсоткова. Люди, які хочуть доживати своє життя під Росією, хай спробують як це буде. Хай поживуть! Я знаю тільки одне, що якщо вже справа піде до посягання на українську державу, то їм це так не обійдеться. Будуть жертви з обох сторін. І я думаю, що вони пошкодують. Я вже не кажу про осудження всім світом. Вони не чекали цього. У них фактично нема союзників. Хіба Лукашенко… Але й той притримує зараз язик. Не втручається.

Всюди говорять про те, що Росія така миролюбна держава. Але коли люди вийшли на мітинг, коли тримають табличку «Проти війни» їх затримують, хапають в автозак. От суть влади Путіна, яка добралася би до нас, під крилом Януковича. В Росії також починають задумуватися над суттю їхньої влади. Я слідкую за інформаційним простором, тож бачу, що люди вже вагаються, чи варто було в це в’язуватися. Навіть заради одного Криму.

Моє бачення, що вони від планів захоплення Східних, Південних областей України відмовляться. Не посміють реалізувати. Дуже потужна політична і економічна буде відповідь із Заходу. Може вони трохи протверезіють. Побачимо. Тут все може бути.

Такої брехні ще не бачив

Нещодавно на форумі читав думки різних людей. Один пише: «Я довге життя прожив. Половину радянської ери. Брехні там було повно. Але такої брехні як зараз по всіх російських телевізійних каналах я ще не бачив. Я також вмикаю деякі російські канали: все тільки єврохохли, бандерівські головорізи, всі наступають на Крим і т.д. Розумієте, це імперське мислення подібне до божевілля.

В Росії є більш менш незалежні канали, але й ті замовкли фактично. Або нічого не говорять, або говорять офіційну пропаганду.

«Необычное государство» Пригадую таку заяву (1830 чи 1840-й рік): «Российское государство – это необычное государство. Это государство военное, которое постоянно расширяеться и будет расширяться впредь тоже». Це мені нагадує один до одного, поведінку монгольської орди. Військова сила їх була кіннота, піших не було взагалі. А кіннота вимагає – паші. Так вони рухалися на Захід і, вибачте за слово, вижирали ту пашу. Так дійшли до Росії. І 300 років там перебували. Та ментальність передалася теперішнім так званим москалям. Ми ж знаємо, що це суміш угро-фінів з монголами. Слов’янської крові там мало є, хіба в результаті змішування. І от вони так само мислять. Радянська імперія постійно розширювалася. Після війни особливо. Дійшла до свого апогею, а потім здулася. Тепер вони хочуть її відновити. В світлі того, що ми говорили про економічні підвалини це все – божевілля.

 – Ви бачили різні покоління українців. Чи дає нам ця ситуація можливість об’єднатися, створити нову націю?

Вам уже відомі ці слова, що Янукович згуртував українську націю, а Путін створив необхідний захист для держави. Тобто породив державників. Це те, що нам потрібно було. Довгий-довгий час.

Майдан 2004-го року був поштовхом. Ті неосвічені люди, які з страхом дивилися на Майдан, а самі нічого не робили – просто жертви окупації і спотворених мізків. Майдан 2004-го року – був початком. Коли він розпочався, я сказав, що це прекрасна репетиція до того вирішального Майдану, після виборів 2015 року. І дивіться, як активно за десять років зросла кількість тих людей, які протестують проти відсутності свобод, проти економічного тиску, проти корупції, проти  свавілля. Ми не чекали, що їх так багато. Наші очікування були перевершені. Україна в цьому конфлікт нарощує сили. Моральні сили, готовність жертвувати собою, якщо потрібно.

– Що можна порадити людям, які ностальгують за СРСР?

Боюся їх вже не виправити. Це вже хвороба психічна. Це покоління має відмерти. Їм вбили в голову, що Сталін, Ленін – генії людства і все. З цими людьми вже нічого не можна зробити. Але ми ж вистояли, коли нас ламали. Все таки в кінцевому рахунку ми вистояли. Критична маса залишилася. Звичайно, зламали хребет нації. Ми далеко вже не козацька нація, з козацьким духом, але ми вистояли.

– Як вважаєте в наш час є «мовна проблема», якою так вміло маніпулють?

Що тут говорити? Ви ж бачите, що всі розмовляють вільно. А на Сході тим більше. Чи в Росії, в якомусь державному органі службовці розмовляють з відвідувачами українською мовою, чи якоюсь іншою мовою? А тут, навіть в Чернівцях багато службовців розмовляють між собою російською мовою. На державній службі повинні бути люди, які володіють і використовують державну мову на своєму місці. Вийшов на вулицю, прийшов на роботу на приватне підприємство – розмовляй якою хочеш. Хоч китайською мовою. Але наші міста толерантні. Розумієте, з брехнею світ можна пройти, але назад уже не повернешся. Вони заганяють себе в кут.

Росія не визнала злочини Радянської імперії. Сказати, що це була імперія зла – було б справедливо. Але Путін мав нахабство, на зустрічі з світовими лідерами сказати тільки, що так, це була диктатура: «А разве не было диктатуры в Италии, Германии, Испании, Потругалии?. Была». Він забув тільки додати, що ті всі диктатури осуджені. І в більшості випадків, уряди попросили вибачення в народів.

Наступить такий момент, коли Росія попросять пробачення в України. Я впевнений. Але це вже буде після моєї смерті. Це буде. Бо інакше вибудувати нормальні державні стосунки неможливо, якщо немає довіри. Хоча тоді вже й Росії не буде. Я кажу це все фігурально. Навіть Янукович не довіряв Путіну. Бо прекрасно знав, що в нього імперські амбіції в голові.

– Яким Ви бачите майбутнє В. Януковича?

Вони його заховають у себе в Росії. Це з високих міркувань. Ну й хай живе там. Я думаю, що знайдуться відчайдухи, які спробують встановити, де він живе і доберуться до нього. Звісно він купить собі там маєток, бо ж виїхати кудись треба. Можна було б говорити про зміну зовнішності, але у Януковича така специфічна зовнішність, що її важко буде змінити. До того ж йому за 60-років. В такому віці важко змінити зовнішність. Не знаю, як це все буде. Але це вже вчорашній день. Нехай Бог порахує йому всі його гріхи і все, що він зробив для нас. Але подякувати йому треба. Ми стали нацією. Поки що не сильною, але в нас є міцний корінь і міцне серце. Після 2004-го року ми цього не відчували. Тепер нація дозріла. Вона каже, що нам не керівник потрібен,  нам потрібні принципи життя. Нам потрібна справедливість в державі. І ми це будемо контролювати. Побачимо як то буде.

– Ольга Кобилянська говорила: «Живе як царівна у давніх казках». Яке ваше враження від до того, як жили перші особи нашої держави. Це ж два різні світи: їхніх – казковий і світ звичайних людей.

Звісно, я собі уявляв, що він ні в чому собі не відмовляє. Але щоб дійти до такої розкоші! І що головне – не потрібної. Януковичу необхідна та колекція автомоблів і мотоциклів? Скільки їх там жило? Двоє, чи троє. Виявляється навіть жінку він кинув у тому Донецьку. Я думаю, Людмилі Янукович, пора би було вийти в Донецьку на Майдан. А розкіш… Я не розумію цього. Це як у Путіна – пункт неповноцінності. В мініатюрі це нагадує ту ситуацію, коли за Горбачова відкрили кордони з соцкраїнами. Люди приїжджали і хапали все під ряд. Навіть не дивилися що, брали всього побільше. Не могли насититися.

– Повертаючись до ситуації в Криму. Як Ви вважаєте, ми зможемо встояти разом?

Я думаю, 50% ми можемо втратити Крим. Решту України ми утримаємо. Стовідсотково тут не можна бути впевненим, бо що народиться в голові психічно хворих карликів ніхто не знає. Це навіть лікар-спеціаліст не зможе передбачити. Але, як тільки підуть перші жертви, а може й немало жертв, може Путін одумається.

–  На Вашу думку, нова влада впорається з тими труднощами, що зараз є в Україні?

Це наш останній шанс. Це всі зараз розуміють. Яценюк, при тому всьому, що має певні мінуси, фактично відмовився від президентської гонки. І він сам сказав, що це уряд «камікадзе», який мусить приймати непопулярні рішення. Загалом, є багато професіоналів, які виросли і мають будувати нову країну.

Довідка

Олег Панчук народився 17 липня 1932 року в місті Чернівці у родині службовця.
Навчався у Чернівецькій гімназії №9 (нині це гімназія №5).  1949 року вступив на хімічний факультет Чернівецького державного університету, який закінчив із відзнакою.  У лютому 1958 року захистив кандидатську дисертацію.
1988 року захистив докторську дисертацію.
Наступні сім років (1989-1997) обіймав посаду декана хімічного факультету.
Автор 120 наукових праць і 5 авторських свідоцтв.
Один із засновників Народного Руху на Буковині та борців за незалежність.

Почесний Голова Товариства «Український Народний дім в Чернівцях».

О. Е. Панчук є двоюрідним онуком письменниці Ольги Кобилянської. Його мати – прийомна донька та племінниця О. Кобилянської — Галина-Олена (по чоловікові Панчук). Батько, Ельпідефор Панчук, – перший директор Літературного музею О. Кобилянської.