Чим відрізняється революційний джин від Хотабича?

Автор цієї публікації підписався, але оскільки толерантність і бажання почути іншу думку сягнула у країні небачених меж,  то вирішили не давати підпис. Все ж таки він не літає у повітрі. Красивий псевдонім йому придумали))) А сайту, як тому пролетарію розумової праці нема чого втрачати, окрім останніх інтелектуальних ланцюгів)

Автор: Бріжіт Бардо 

Все ж таки, перш ніж влаштовувати масові заворушення та захоплювати владу, треба заглядати до підручників історії. А історія свідчить, що абсолютна більшість революцій не завершувалися одномоментно, тобто досягненням якоїсь однієї мети. Революції завжди розвиваються по висхідній та нисхідній. А так, як склад учасників цих процесів неоднорідний, то конфлікти між ними неминучі.

Нинішні масові заворушення починалися, як протести проти не підписання угоди про асоціацію з ЄС. Досить швидко про євроінтеграцію  всі забули, а протести переросли у боротьбу з Януковичем.

Чим більше людей було на майданах Києва та інших міст, тим вигідніше було лідерам опозиції., бо давали їм карт-бланш для тиску на владу. Яценюк, Тягнибок, Кличко та інші повірили у свої мантри про мирний протест, злочинний «Беркут», який бʼє людей та провокаторів, який кидають бруківку та коктейлі Молотова. І саме через це прошляпили момент, коли процес став неконтрольованим.

Саме їхні мантри стали чудовим прикриттям для появи «мирних» Самооборони та Правого сектору з вогнепальною зброєю у руках.

Так, Януковича звалили, оголосили у розшук, а опозиція почала ділити портфелі. Та навряд чи такий фінал влаштовує радикалів. Бо за час хаосу та бездіяльності правоохоронців, вони відчули солодкий смак абсолютної революційної влади. І що найстрашніше у них досить швидко вкорінилося відчуття власної безкарності неконтрольованості та зверхності над іншими. Ще б пак. Ще вчора вони у далеких селах крутили хвости коровам, і раділи, що батьки їх запхали хоча б до ПТУ. А сьогодні вони у масках та зі зброєю. Вони ставлять на коліна губернаторів та приковують їх до стовпів. Вони захоплюють приміщення і нищать майно. Вони патрулюють дороги та конфісковують вантажі. І так далі.

Вони творять беззаконня, а їм аплодують.

Якщо всього цього безладу не зупинити, то навіть страшно подумати, що буде далі.  

Полювання на відьом вже почалося, а люди в масках відчули «запах крові». Ма за крок від того, що у країні над законом та здоровим глуздом остаточно переможе революційна доцільність. Умовно кажучи, можна зґвалтувати неповнолітню дівчинку, але тебе виправдають, бо ти учасник Майдану.

Що з цим буде робити опозиція це її проблеми. Тим більше це вже не опозиція, а влада.

Можна закликати їх формувати народну міліцію. Але якщо ці радикали вдягнуть форму і отримають реальні повноваження, то розгін «Беркутом» студентів 30 листопада здаватиметься дитячими іграми у пісочниці.

Можна від них дистанціюватися. Але у такому випадку Яценюк, Тягнибок, Кличко, Турчинов, Тимошенко та інші ризикують що багнети, якими він скинув Януковича, поверне проти них.

Тож, напрошується один висновок. Перш ніж випускати джина з пляшки все ж таки варто було б погортати підручники з історії. Принаймні розділи про Французьку буржуазну та Жовтневу революцію у Росії.

 А чим відрізняється революційний джин від Хотабича? Да, він просто клав на того, хто його випустив.