«Агент Кремля», або Хто не з нами, той…

Місяць тому я відчувала себе єврейкою, яка іде окупованим німцями містом, а люди з низьким рівнем культури і виховання кидають їй в обличчя і в спину слово на літеру Ж, яке я не можу тут написати, бо мене знову заблокують, а я тільки сьогодні вийшла з бану.

Але до того, як я потрапила в місячний бан, я йшла ФБ, немов окупованим дивними людьми містом, і мені зло кидали: «Донецька!», тому що я написала в пості, що не підтримую Порошенка… Але слово «донецька» було фінальною вишенькою на купі брудних звинувачень. Спочатку мене називали агентом Путіна, запроданкою, яку купила Москва і заслала в Україну, щоб підірвати авторитет окремого кандидата. І звичайно – «всі ви, донецькі, такі, вскрилася, консерва».

Всього, що мені писали деякі прихильники згаданого кандидата (не всі, якийсь особливий батальйон), не пригадати. Оскільки я хамів не люблю, я викинула з друзів всіх, хто плював отрутою і тих, хто ставив під їхніми біснуватими коментарями сердечка, і перейшла на запасний акаунт. І ось через три дні гортаю стрічку іншого акаунту і бачу в коментарях своє прізвище – раз, десять, двадцять… Виявилось, що ті люди, які влаштували шабаш на моїй основній сторінці, були в мене в друзях і на запасному акаунті. І що я бачу! Круглий стіл))) Триденний телеміст Васюки-Баранівка! Я навіть зніяковіла від такої уваги до моєї скромної персони. І все те ж – «запроданка», «куплена», «агент Кремля», «хто не з Порохом, той ворог України». Ну і «донецька – це діагноз».

На тезі «хто не з Порошенко, той за Путіна» хочу зупинись окремо, бо саме вона наплодила інші. Я не маю нічого проти, коли виробники мила чи автівок вдаються до таких гасел – «тільки успішні люди миються нашим милом», «тільки лохи їздять на інших машинах»…

То мило, грець з ним! Але в передвиборчих перегонах цілеспрямовано ділити народ на ворогів і патріотів – якось не комільфо… Звичайно, все було розраховано на те, що середньостатистична більшість не захоче, щоб йому поставили тавро «ворог України» і на всяк випадок приєднається до «не ворогів». І в Росії таке гасло спрацювало! «Кто не с Путиным, тот с НАТО» давно гуляє над теренами сусідів. Але ми не Росія! І я знаю багато людей, яких обурили ці гасла-поділ, і вони змінили свою думку стосовно цього кандидата.

Взагалі, «агресивна агітація», за якою стоїть не агітація за свого кандидата, не аналітика діяльності іншого кандидата-опонента, а саме – деморалізація, залякування, цькування, приниження електорату іншого кандидата, завжди несе нульовий результат з подальшими мінусами. І те, що деякі прихильники діючого президента вважають себе володарями всесвіту і поводять себе на сторінках опонентів як сини головного зоотехніка колгоспу на сільській дискотеці в клубі … І те, якими словами вони характеризують опонентів, наче за кожну брудну образу вони планують отримати додатковий бонус у неба…. Все це створює негативний фон кандидата.

Я жодного разу не прихильниця Тимошенко, але треба віддати належне її електорату – вони активно відстоюють свого кандидата, але ніколи не переходять на особистості і не вішають опонентам ярма на кшталт «ворог народу» тощо.

Реанімація і активне використання сталінського штампу «ворог народу» в чистому вигляді, а також його путінська редакція – «хто не з нами, той…», м’яко кажучи, засмучують. Саме з таких «невинних» фраз починають рости культ і диктатура . Не згодні, подивіться на сучасну Росію і згадайте історію. Але не тільки СРСР. Вислів «ворог народу» придумав не Сталін. Hostis publicus (ворог суспільства) і hostis populi Romani (ворог римського народу) – це термін римського права, за яким стояло оголошення людини поза законом і фізичне знищення. Це вже потім «ворог народу» прижився на хвилях Французької революції і брилах СРСР, а тепер панує в Росії.

Звичайно, можна б було не звертати уваги на людей, які влаштували вакханалію на моїй сторінці, якби «розподіл» на патріотів і ворогів не носив масового характеру. І це під час війни! Але що дивно, ті хто в 2014 році вештався з георгіївською стрічкою і збирав тітушок, досі займають посади і не привертають уваги гостей моєї сторінки. Чому?

Я вже не раз писала, що можливість вибору і власне вибір – то і є демократія, європейський шлях, за який ми стояли на Майдані. А от штампи «ворог народу» і «хто не з нами, той…» як раз і є «русским миром».

Сива Тиса бурхливо тече

І зникає в холоднім тумані…

Я твоє пам’ятаю плече

У спекотний мороз на Майдані.

Бив в обличчя колючий вогонь,

А повітрям котились погрози.

Я твою пам’ятаю долонь,

Що утерла тоді мої сльози.

Хлопець поруч від кулі упав,

Рвала душу і плакала «Кача»…

Я твої пам’ятаю слова,

Що ти вбивцю увік не пробачиш.

Перший потяг іде на Донбас –

Треба броніки, хліба і чаю.

Пам’ятаю наш перший фугас

І твоє: «А не хіло стрічають…»

Пролетіло п’ять років як мить –

Пруться ворони знову у владу…

Нам с тобою до щему болить,

Але в різних, на жаль, «барикадах».

Полетіли камінням слова,

Били в душу, у скроні і серце:

«Ах ти, курво, така і сяка,

Ну воно й зрозуміло – донецька».

Ми вже схожі на зграю собак.

Не бажаємо правди побачить.

… Ну за що ми з Майданом ось так?

Що ж ми зрадили хлопців і «Качу»?

Тетяна Малахова

Поетеса

Джерело: “Обозреватель“