Юлія Тимошенко на форумі «Нова соціальна доктрина: Нові можливості для кожного» обговорювала проблеми освіти, науки і культури з чернівецьким вчителем

Учитель Чернівецького ліцею №1 Пауль Пшенічка став одним із спікерів дискусійної платформи «Питання освіти, науки та культури» на форумі  «Нова соціальна доктрина: Нові можливості для кожного», ініційованому Юлією Тимошенко.

Учитель фізики та астрономії вищої кваліфікаційної категорії Чернівецького міського ліцею №1 математичного та економічного профілів, учитель-методист, відмінник освіти України, Заслужений вчитель України, переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine, Почесний член Лондонського інституту фізики, найкращий вчитель фізики світу за версією Intel 2004 року, Президент Чернівецького молодіжного наукового товариства «Квазар» і один з засновників методу проектно-орієнтованого навчання у школах говорив з лідеркою «Батьківщини» про основні проблеми української школи, про те, що таке «хороша школа» і що треба зробити, щоби таких стало більше, і про нові моделі викладання.

 «Дякую Вам, Юліє Володимирівно, за такі цікаві запитання. Дякую Вам за надихаючу промову. Практично по всіх пунктах Ви висловили свою думку, її можна тільки підтримувати», – сказав Пауль Пшенічка у своєму виступі. Далі він продовжив, звертаючись до всіх учасників форуму:

«Доброго і гарного всім дня. Абсолютно правильно, що сьогодні розум людський важливіший за нафту, важливіший за газ. Це найбільша цінність у світі і це починають розуміти всі. І не просто починають, а вже давно зрозуміли. Наведу простий приклад. Найбільшу премію для вчителів заснував шейх Дубаї. Це фундація Санні Варкі – дуже знаменитої і цікавої людини в галузі освіти. Тобто заснували люди, у яких фонтаном б’є нафта, фонтанує газ. Я хочу сказати, що наша країна, наші скважини фонтанують талантами. Що ми робимо? Ми їх просто не помічаємо. Тому що, думаю, основна наша проблема – у нас не виробилася культура платити гідну зарплату за гідну роботу. Але у нас є надія. Наше суспільство прокидається не тільки сьогодні, а вже вчора! У нас в Україні була заснована минулого року подібна до Дубайської премія, яка за українськими масштабами надзвичайно велика. Це громадська організація «Освіторія», яка привела оцей конкурс міжнародний Global Teacher Prize в Україну. Це найбільша надія на те, що в нас з освітою буде все добре. Ми маємо – успадкували – надзвичайно хорошу систему освіти. І в галузі точних наук наша система освіти – одна з найкращих, і це вже зрозуміли всі. Вже в Японії беруть наших учнів, вже в Німеччину беруть наших учнів після 9 класу, Але давайте подумаємо: чи надовго вистачить нам оцих «фонтанів» і цих «скважин, які фонтанують талантами»? Скільки можна отак-от транжирити оце добро, оцей золотий наш запас ? Я вчора почав викладати у 8-му класі електрику. І коли діти запитали «ну і що ця електрика нам дає?» – то я взяв, у мене така є, банкноту на 100 доларів, і показав їм. Там портрет людини, яка подобається всім у світі. І знаєте, хто це? Це не президент. Це Бенджамін Франклін – людина, яка придумала вирішення проблеми, що собою являє електрика. Що там є додатні і від’ємні заряди. Мало того, ця людина придумала, як це застосувати практично. І побудувала блискавковідвід, яким ми і сьогодні користуємося всі. І я думаю, що великою мірою процвітання Сполучених Штатів Америки завдячує таким людям, і вони символічно цю людину надрукували на стодоларовій банкноті.

Що ми повинні зробити для того, щоби у нас стало краще? Найголовніший ресурс наш, якщо ми говоримо про освіту, – це вчителі. Професійні, добросовісні вчителі. Якщо ми говоримо про медицину – це грамотні, навчені лікарі. Якщо говоримо, наприклад, про інженерію, то це інженери, техніки, майстри. Ось де наша дорога, ось наш основний ресурс.

Яким чином зробити це так, щоб воно було?

Треба зробити так, щоб конкурс, наприклад, на педагогічні виші був такий, як у Фінляндії. 10-15 чоловік на місце. І як тільки це буде зроблено – у нас справа піде так, як має бути.

Є така організація Об’єднаних націй – ЮНЕСКО. Про що там сказано в самій назві? Освіта, наука і культура. І один дуже шанованих чоловік з Гонгконгу сказав, що перше і остаточне рішення всіх соціальних проблем прогресу – це освіта, наука і культура. У всіх цих ланках мають люди працювати натхненно, заробляти достойно, і тільки тоді ми займемо гідне місце у світі у всіх галузях – в тому числі і в високих технологіях. Не може бути високих технологій без науки, а науки не може бути без освіти. Ось, в принципі, майже все. Єдине, що я хочу додати, щоб не займати ваш час: яким чином треба вчити? А отак, як був навчений Франклін. Тобто коли ми вчимо – ми повинні дати дітям можливість практично застосувати свої знання. Оце я роблю вже дуже і дуже давно, і бачу результати, і результати – просто прекрасні.

У нас є дуже багато хороших шкіл, у нас їх може бути ще більше, у нас все ще є дуже багато хороших вчителів. Але якщо продовжувати в цьому плані так, як ми це робимо, то ми можемо втратити останню надію на те, що в нас буде покращення. Тому що всі знають, що дуже добре бути здоровим і багатим. Але не всі вміють розповісти і показати, ЯК стати здоровим і ЯК стати багатим. І я хочу нагадати ще раз оцю трилогію: освіта, наука і культура є ключ до соціального прогресу. І це єдиний спосіб зробити так, щоб наша країна була, наприклад, на такому самому рівні, як адекватна нам Франція – і за розміром, і за ресурсами, і за багатьма іншими показниками ми не поступаємося їм. Дякую!»

Згодом Юлія Тимошенко запропонувала спікерам питання про «перші три кроки, які першими потрібно зробити президентові».

«Перше – треба повернути людям віру в те, що хороша освіта гарантує достойне життя», – відповів Пауль Пшенічка. І на зауваження Юлії Володимирівни, що «це найважче завдання» додав: «У нас уже місця для легких завдань не залишилося».

«Друге. Нам треба створити всі умови для того, щоб наука, бізнес мали можливість легко відкриватися, легко закриватися, і щоб вони мали  всі можливості для нормального життя і розвитку, – продовжив Пауль Пшенічка. – Нам треба забезпечити рівні можливості і чесну конкуренцію. Це дуже важлива задача.

І третє. Нам потрібно створити банк людського капіталу. Це дуже важлива річ, і нам треба всіма засобами підтримати тих людей, які здатні придумувати, втілювати в життя все придумане, які вміють мислити і які готові заради прогресу працювати вдень і вночі. І тоді ми всі разом з вами опинимся в прекрасній і комфортній країні». На запитання, чи  десь є вже напрацювання таких «банків людей», резерву країни, Вчитель сказав, що «це є майже всюди в країнах, які входять в першу десятку-двадцятку». А щодо України додав:  «Я минулого року вперше побачив новий підхід у ставленні до вчителів. І я вже говорив сьогодні – це така фундація, як ГО «Освіторія». Вони привели сюди міжнародний конкурс, приз Global Teacher Prize, який по світу гарантує колосальну премію – мільйон доларів для вчителів. І вони зробили це тут, у нас. Не за рахунок державних коштів, а за рахунок приватних. Це вартує багато. І це є знак, сигнал всьому суспільству і особливо вчительству, що ми починаємо прокидатися в галузі освіти».

На завершення панельної дискусії Юлія Тимошенко закликала «щоб ми не ділилися, а знайшли в собі мудрість до спільної праці».