Особливості керування революційними загонами

Автор: Святослав Вишинський

Більшість чернівчан підтримують «революцію» пасивно, сигналячи в клаксони і справно відвідуючи робочі місця. Фактично на вулицях тільки студентство, і то далеко не все: «збірна солянка» нечисельного громадського активу, яке хоч трохи розбирається в ситуації, і більшість, яка «скаче» і танцює в силу особливостей етнічного походження. У неділю, 1 грудня, в очах людей читалась тривага – сьогодні вже читається безпечність. Кривавий розгін 30 листопада їх нічому не навчив. «…Ти будеш неприємно вражений натовпом, знахабнілим від безпеки і від неї дурним».

З такими революціонерами можна швидко стати реакціонером. Важко прогнозувати успіх цієї «революції», якщо на загальний страйк не вийшла навіть більшість киян. При тому, що і Уряд, і Президент дали чітко зрозуміти, за кого вони нас мають, і що на поступки від влади годі чекати, опозиція і протестуючі перебувають у якомусь незрозумілому очікуванні «покращення». Тоді як репресивна машина вже ввімкнулась: один за одним відбуваються перші арешти.

Дехто не розуміє, що страх перед рішучими діями зараз – обернеться рішучими репресіями потім. Будуть саджати за кожну вибиту шибку. «У боксі багато умовностей. Тому, українці, захоплюйтеся Кличком, але не беріть з нього приклад: їх таки треба добивати. Завжди». (Дмитро Корчинський)

Спілкуючись із бюджетниками в Чернівцях вражає той факт, що ніхто не зголошується на страйк, але всі чекають міфічного сигналу згори – від влади, напевно. Яка сама має дозволити себе скинути.

В Чернівецькому національному університеті це питання вирішили іще шляхетніше: акції – підтримати, на навчання – ходити. Нещодавно ж страйковий комітет оприлюднив правила для мітингувальників, достойні цитування: «1. Не порушуйте правила дорожнього руху (ходіть тротуарами, переходьте дорогу на зелене світло і т.д.). 2. Не блокуйте рух транспорту. 3. Не блокуйте адміністративні будівлі. 4. Вигукуйте лише обдумані гасла до 22.00. 5. Використовуйте національну символіку. 6. Не вживайте алкогольні напої. 7. Не провокуйте конфлікти. 8. Не пошкоджуйте громадське та приватне майно. 9. Не смітіть». У мене запитання: чому останнім пунктом не написано: «10. Не страйкуйте і не бойкотуйте чинну владу»? Пародія протесту. Їх будуть бити гумовими кийками, а вони бояться ходити на червоне світло.«Не митингуй, не совершай ошибку».

І хоча ряд організаторів Евромайдану в Києві, як то Єгор Соболєв, відкрито закликали до блокування вулиць як запоруки успіху всієї справи – і в столиці, і на місцях нічим не пояснюваний страх і цензура в головах. Рішучих дій настільки бояться і організатори, і протестувальники, що говорити про яку-небудь «стихійність» виступів узагалі не доводиться. Танцями революції не робляться. Але ми просто приречені танцювати.

Після деяких інцидентів я всерйоз починаю вірити владі, яка каже, що студентами маніпулюють. Тому що молодь справді нічого не тямить і практично не здатна до дієвої самоорганізації. Виключення тільки підтверджують правило. Як і мої польові спостереження та експерименти.

2 грудня з парою знайомих майже випадково долучились до колони протестувальників, котра рухалась із Центральної закликати студентів чернівецьких навчальних закладів приєднуватись до загального страйку. Висновки: колоною, як і її головою, не складно маніпулювати. Переконати рухатись чи не рухатись у потрібному напрямку людей, яких бачиш уперше в житті, реально в межах кількох чітко сформульованих реплік. В окремих випадках група осіб за попередньою змовою і без жодних слів – просто показує приклад. Якому на протязі декількох хвилин пасивно слідують інші.

Будь-який провокатор має змогу втертись в авторитет і вирівнювати маршрути – в його ролі я себе кілька разів і мав нагоду відчути. Через деякий час дехто з протестувальників самі запитували про те, куди йти і що робити далі. Не менш показовими є і речівки, які, при влучному формулюванні, не тільки легко навіюються тут і тепер, в окремо взятій ситуації, але швидко поширюються і далі бездумно відтворюються учасниками протестів при будь-якій іншій нагоді. Цілі словесні шаблони перетворюються на меми – і це дуже нагадує Помаранчеву революцію 2004 р.

Доля ірраціоналізму, звісно, необхідна складова роботи з масами, але неможливо збагнути, коли ірраціоналізмом просякнуті і більшість студентських «польових командирів». І ця безвідповідальність злочинна: вони вивільняють нішу для провокаторів. Усі ці речі можливі тому, що учасники акцій не мають ні плану дій, ні організаційної мережі – що стосується не лишень студентів і громадських активістів, але й партійних функціонерів.

Головна ж проблема, об яку може обламатись «революція» – відсутність волі і маршруту до перемоги. Якщо опозиція закликає громадян на вулиці, то вона повинна дати їм наступальний план дій – і це необов’язково пряме насильство. Досвід Евромайдану та ін. акцій протесту доводить, що пасивне овече стояння у кращому (sic) випадку закінчиться тим, чим закінчилась ніч на 30 листопада на Майдані Незалежності. В гіршому – безкровним розчаруванням. Якщо політики і громадяни до цього не готові – не слід узагалі виходити на вулиці.