День непослуху у Чернівцях продовжується

03.12.2013

Студентська активістка ( дівчина з містечка Косів, це все, що розповіла про себе) вимагає відставки у Михайлішина

Саме книга про день Непослуху згадалася під час облоги міської ради та третього засідання сесії. Ну і всі, звісно, згадали знаменитий радянський фільм «Гараж», там де замкнули усіх членів гаражного кооперативу до переможного рішення.

Кілька слів з особистих вражень. Звернення, яке «просили» прийняти міську раду було досить швидко прийнято, хоча по ходу сесії туди вносили правки, про які ніхто не говорив на погоджувальній раді, тим не менш зволікання майже не було. Десь хвилин за сорок-пятдесят депутати впоралися. Однак, далі вийшла дівчинка, яка захотіла, щоб Михайлішин негайно подав у відставку. Саме негайно. У неї на очах.

У коридорі сесійної зали і міської ради вже стояли мітингувальники. Після цієї вимоги вихід з сесійної зали був заблокований і від депутатів почали чекати невідомо чого. Ще через ЧОТИРИ ГОДИНИ з’ясувалося, що студенти НЕ ЗРОЗУМІЛИ, що заява-звернення до Януковича, Генпрокурора, Уряду на їхню вимогу була прийнята. Вони це не усвідомили. Тобто їх довелося запевняти, що це саме так. Те, що цей акт зафіксували з десяток телекамер і голосування було одноголосним, їх не переконало. А деякі думали про щось своє і взагалі не зрозуміли, як це сталося. До речі, під час голосування я зауважив, що в задніх рядах дехто цілується. Тож не дивно, що нудні дядьки, які піднімали мандати пройшли повз свідомості. Коротше частина студентів увесь цей час були переконані, що їх “кинули” із заявою. А частині, повірте, було байдуже. У туалет пускали по одному. І комусь дорікнули, що він вже два рази був (немолодій людині, до речі). Це вочевидь випадало з розуміння революційної доцільності.

П’ять годин незабутнього спілкування подарувало мені багато відкриттів. По-перше, більшість дітей, які увійшли ( а, повірте, це були саме діти, нехай і повнолітні) були не з Чернівців. Це правда, тут немає пересмикування. Це взагалі не замовний матеріал і не рекламний і т.д. Друге, мені пригадався історичний факт, як техаські плантатори каталися на упряжках, куди впрягали негрів, так само чернівецькі буржуа від опозиції в’їжджають на свої політичні вершини на упряжках, куди впрягли сільських дітей.

Факти активної маніпуляції та напучування дітей від опозиційних депутатів були зафіксовані на відео. Йшлося саме про питання Михайлішина. Це висока мета, звісно. Але засоби… Попри, так скажемо, загальний цинізм політики, не кожен би наважився вплутувати дітей у свої ігри. Міські опозиціонери наважилися. Цікаво, що було б, якби деякі з цих опозиційних депутатів-народолюбців щиро розповіли про своє життя у політичному мистецтві студентам(особливо ті з них, хто вже був при посадах). . Якщо б дізнався, що хтось так напучує моїх дітей чи племіннників, я б сказав дядькові-напучувальнику щось неприємне до крайнощів. Та й уявіть своїх дітей на місці цих. Допоки йшли просто політичні ігри між депутатами і ЗМІ, все це якось було у межах ( здавалося мені). Але з дітьми, це дещо інше відчуття… Тим більше, що дядьки-ініціатори знають, що вчорашні дії порушують кримінальний кодекс. І там були десятки камер, які зафіксували це. Будемо сподіватися, що під шумок революції якось пройде. А як не пройде? Куди очі ховатимуть?

Із студентами розмовляв багато. Відчуття чистоти, віри у справедливість, чорно-білий поділ світу, які активно навіюють наші ЗМІ, абсолютне розуміння, що світ дуже простий і вони зараз встановлять у ньому ту справедливість(теж очевидно наслідок роботи ЗМІ). Законодавчий нігілізм цілковитий. Слова: «процедура», “легітимне рішення” – більшість чує, як вперше. Хочемо, і все . Я завжди дивувався, коли читав про більшовицьких комісарів, чому вони були такими молодими. Я це навіть не зрозумів вчора, а відчув. Чудовий досвід, з якого можуть виростати книги.

Студенти втомилися і вирішили розійтися до сьогодні, щоб виконати своє складне завдання. Обіцяли блокувати вулиці і вимагати, вимагати, вимагати. Про Євроінтеграцію забуто. Це було так давно. Тиждень тому. А світ вимог такий великий. А ігри на свіжому повітрі такі цікаві, а поцілунки з революціонером у сто разів солодші, аніж з пересічним студентом. Хай живе романтика? І ті прагматичні дядьки, які знають, як нею скористатися.

Сьогодні продовження свята. День непослуху. Росія колись теж щось таке святкувала. У 1917 році. Учкоми (студентські і школярські організації) керували професорами і навчальними закладами, юні шукачі справедливості бродяжили в ейфорії по вулицях, пронародно налаштована інтелігенція плакала у хустки, дами ходили із стрічками у зачісках і на рукавичках і ненавиділи стару владу. Ну, як зараз))). Головне, щоб далі було по-іншому

Сергій Воронцов

Коментарі

Браво, Сергію. Краще не скажеш, а порівняння з плантаторами опозиційних буржуа на спинах сільських дітей – “не в бровь, а в глаз”

День непослуху у Чернівцях продовжується

Коментарі

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Як вигадують кримінальні справи

Останні новини