Оксана Продан: На кредитах від МВФ далеко не заїдеш

Україна отримала нові кредити. Від Міжнародного валютного фонду – $1 млрд., від ЄС – 600 млн. євро. Перемога?

І так, і ні. Нам потрібні ці кошти, бо в найближчі три роки Україна мусить повернути кредиторам $12,5 млрд. Без продовження співпраці з кредиторами ми не зможемо обслуговувати попередні запозичення, але чи є це визнанням українських реформ?

Високопосадовці говорять про нові транші як про велику заслугу влади. І це лякає, бо економічні реалії зовсім інші.

Три важливих факти, про які варто пам’ятати:

– понад 60% громадян в Україні живуть за межею бідності. За Індексом людського розвитку ми займаємо 84-те місце в світі. У порівнянні з минулим роком – «мінус» три позиції;

– експерти міжнародних організацій прогнозують, що у 2017 році світова економіка зросте на 3,3%, тоді як українська – на 2%. Далі у кращому випадку ми вийдемо на середньосвітові показники;

– прикриваючись співпрацею з кредиторами, українські чиновники продовжують боротися з тими, хто намагається ставити незручні запитання і контролювати їх дії. А саме – з малими підприємцями та середнім класом.

Один з пунктів в тексті нового Меморандуму з МВФ: «Ми значно посилимо вимоги до режиму спрощеного оподаткування, який створює суттєву прогалину в нашій системі оподаткування, з 1 січня 2018 року».

Хочу попередити: у разі  «посилення вимог» на вулицях опиняться сотні тисяч людей. Малий і середній бізнес – це 79% від усіх зайнятих в Україні. Тому за жодних умов не можна допустити ліквідації спрощенки.

Загалом українська економіка щороку повинна зростати на 8-10%.

За рахунок кредитів цього не зробиш, потрібні справжні зміни:

– податкова реформа;

– незалежний суд і гарантії права власності;

– зміна системи регулювання економіки;

– стимулювання приватної ініціативи;

– зміна грошово-кредитної політики і фінансування інноваційних проектів.

Тоді є шанс, що за 20-25 років ми наздоженемо Польщу, інші країни Центральної Європи і почнемо платити нормальні зарплати та пенсії. Бо нинішні темпи росту економіки в 1-2% – це консервація бідності. Саме про це повинні пам’ятати українські чиновники, коли говорять про «визнання реформ».

Оксана Продан, для nv.ua