Хороші люди (проти кого працює «Чернівці Таймс»?)

 Хто пам’ятає, у радянські часи була така оригінальна біда – хороші люди. Маються на увазі ті, хто знав, як правильно. Хто шанував героїв, захищав основи, точно знав, що таке добре, що таке погано.  І це усіляко втілював, як міг. Ну й певний зиск з цього мав. Але зиск не був головним.

Коли хтось намагався щось сказати хорошім людям  всупереч, то одразу йшлося не про аргументи, а про те, що ти не відповідаєш моральним “устоям”. Ті часи давно минули, але куди ж поділися хороші люди?  МИ провели розслідування. У них все в порядку.  Вони знов шанують героїв, захищають основи, і знов знають, що таке добре, що таке погано. У них робота така. Щоправда, зауважимо – імена героїв сильно змінилися, зміст основ суспільства також. Не змінилися впевненість хороших людей, у тому, що вони хороші. Їхній бадьорий тон не змінився. І власне, не змінилося їхнє відчуття, що вони когось там можуть повчати, замість того, щоб надавати на свою користь притомні аргументи.

Найбільша біда українського суспільства в тому, що демократичний тренд став модним. І ті самі  хороші люди пішли туди. А їх у нас багато. Частина з них, по-справжньому безкорисна. Їх не так влада цікавить, а це шалено прекрасне відчуття сіяння розумного, доброго, вічного. За відсутності інших переваг та якихось виняткових талантів і це в кайф. Особливо це помітно в такій забубенній провінції, як Буковина. Інших суспільних  кайфів не так  багато і цей цінується.

Один з китів, на якому тримається ідеологія нашого Таймс( китів, зрозуміло, три) – це боротьба із хорошими людьми. Мета боротьба така – щоб хороші люди стали просто людьми. Завдання непосильне, але  що може бути кращим непосильних завдань?

 На Україні є кілька різновидів хороших людей, в залежності від місцин. Найбільш отруйними визнані різновіди, що водяться у Криму і на Галичині. Але нас, звісно, цікавить буковинські різновиди. Буковинська хороша людина тяжко переживає злочинно-окупаційну владу ( те, що влада легітимна і обрана більшістю українців його ніколи не цікавило), сам особисто від влади не постраждав, але бачить, як мучаться люди. Буковинська хороша людина за Євровибір. Але дивлячись з ким.  Одночасно буковинську хорошу людину дратує, що румунські сіла дублюють документацію та назви румунською.  Ніякого когнітивного дисонансу притому не виникає. Буковинська хороша людина впевнена, що її ксенофобія знайде надійний прихисток у Європі.  

У глибині душі вірить, що як тільки прийде у Європу, то йому покладуть зарплату  рази в три більше і він заживе, як  герої у європейському кіно. Але на людях вдає реаліста. Не думає, що його родичам у селі заборонять вирощувати буряк й капусту (це пропаганда). Підсвідомо сподівається, що європейці дуже хочуть зробити особисто йому щось приємне, зокрема, вирішити його особисті фінансові проблеми, покарати тих, хто його образив, заберуть неправильного Януковича, поставлять правильного Тягнибока, Тимошенко, у крайньому разі Кличка. Вважає, що влада завжди винна і на закони можна наплювати, якщо вони не подобаються. В той же час захоплюється законослухняністю європейців. Когнітивний дисонанс з цього приводу відсутній. Завжди вірить, якщо щось погане говорять про «чужих». Ніколи не вірить, якщо щось погане говорять про «своїх»(або не бере до уваги). Щиро вірує у цей поділ людей.   Навіть якщо стверджує зворотнє. Завжди на стороні хороших. Крім того, як вже було вказано,  шанує героїв, релігію, як сам її розуміє (переважно свою), своїх політиків і дивується, що знаходяться нелюди, для яких нічого святого.  Особлива прикмета: хороша людина не зраджує своїм ідеалам, навіть якщо вони змінилися на протилежні (а якщо зраджує, то ніколи цього не помічає). Глибоко впевнений, що усі перелічені якості роблять його хорошою людиною, якій  місце у найкращому товаристві.  

Є на Буковині ще інші   різновиди хороших людей, які борються з   описаними хорошими людьми за ареал( у природі хороші люди, як правило,  ворогують, особливо агресивними бійками відрізняються зустрічі хороших галичан і кримчан)   

До історії питання. Якщо хтось цікавився антропологією, найбільше хороших людей було у первісному суспільстві.  Тоді їх було сто відсотків. Це були часи, коли найбільш суворо дотримувалися усіх табу, акуратно молилися, завжди шанували дух предків та культурних героїв.  За це Господь дарував їм жирних земляних хробаків і в середньому двадцять п’ять років щасливого життя поміж пантер і змій.  Усіх нехороших тоді одразу запікали на вогнищі. Так продовжувалося тисячи років.

 Поки не з’явився новий тренд – коли  почали думати.

 Сергій Воронцов