Cон Фищука у царстві Мунтяна

У порівнянні з Чернівцями, на обласному рівні події протягом року виглядали дещо млявіше. За відсутності яскравих гравців основну скрипку на обласному рівні мимоволі грав голова обласної ради Іван Мунтян. Варто зазначити, що початок 2016 року для Мунтяна виявився не надто вдалим. Через небажання ставати сателітом Максима Бурбака, голова облради отримав кілька недвозначних меседжів – або, як казав дон Корлеоне з роману Маріо П’юзо, пропозиції, від яких важко відмовитися.

Відмова від цих пропозицій могла викликати скандал такого рівня, що Мунтянові довелося б складати повноваження. Оприлюднення соратником Бурбака Миколою Салагором інформації щодо подвійного громадянства правої руки голови обласної ради та голови фракції Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” Альони Гливко й автомобіля з іноземною реєстрацією, на якому їздить сам Іван Мунтян, мали б стати такими скандалами. Проте і сам Мунтян, і Гливко і нині там.

Надзвичайно корисним з точки зору відволікання уваги від голови облради виявився протест, організований активістом Ігорем Жижияном. Протестний вінігрет, нашпигований румунським питанням, боротьбою з корупцією на Чернівецькій митниці, питанням подвійного громадянства, спричинив такий резонанс, що вийшов навіть за межі України. У цей час питання громадянства Альони Гливко та автомобіля Івана Мунтяна відійшли на другий план як значно менші. Таке дивне співпадіння врятувало позиції голови обласної ради й показало опонентам, що Івана Миколайовича так легко не взяти.

Упевнившись у своєму стійкому політичному становищі, Мунтян зумів домовитися з усіма основними представниками сил в обласній раді. Наразі засідання сесії облради відбуваються як годинниковий механізм – аж до враження, що сама сесія є лише формальністю, а всі питання вирішені раніше. Не в останню чергу, саме завдяки Мунтянові в обласній раді сформувалася унікальна картина, де не розрізнити опозицію й владу: керівництво, представлене опозиційними до Уряду й Президента політсилами, чудово співпрацює з проурядовою “Солідарністю”, а вчорашні активісти Майдану прекрасно порозумілися з екс-“регіоналами” й “тушками”. Очевидно, що за цією буковинською ідилією толерантності стоять інші інтереси.

Свою амбітність Іван Мунтян продемонстрував і восени, знайшовши козир, що може значно сприяти його кар’єрному ростові. Йдеться про співпрацю з румунською стороною. Якщо голові Чернівецької обласної ради вдасться просунути бодай частину з обіцяного, на тлі перманентних війн між іншими представниками політжиття Буковини й загалом низьким рівнем місцевої політики, Іван Миколайович має змогу значно вирізнятися з-поміж інших політиків місцевого розливу.

На відміну від голови обласної ради, голова Чернівецької обласної державної адміністрації Олександр Фищук протягом року не став фігурантом значних подій, які б могли формувати його позитивний імідж. Основна проблема Олександра Георгійовича – невміння комунікувати з громадськістю. А в ситуації, коли ти мовчиш, говоритимуть за тебе. Відтак, Фищук запам’ятався звільненням посадовців ОДА, які були схвалені громадою одразу ж після Революції гідності, незрозумілими іграми зі своїми заступниками, кросівками для вихованця дитбудинку та відкриттям ліфту.

Чи не кожна справа, за яку брався голова ОДА, мала своїм наслідком негативне висвітлення. Як то ситуація з перекриттям під’їздів до кордону, про яку ми згадували вище, звільнення Олени Вериги з посади директора Департаменту соціального захисту, невикористання коштів на ремонт доріг, які надійшли від митниці (ця ж історія може повторитися і в 2017 році), заяви про звільнення своїх заступників, що довший час не мали підтвердження тощо. Все це сформувало враження про невідповідність Олександра Фищука займаній посаді та його несамостійність. Проте потужне партійне лоббі, незважаючи на численні промахи, дозволяє голові ОДА зберігати свою посаду.

Про непорушність Фищука засвідчила й ситуація із звільненням у кінці серпня його першого заступника, представника президентської “Солідарності” Володимира Куліша. Сам Куліш так і не розкрив причини свого звільнення. Можна припустити, що тут спрацювали політичні ревнощі, притаманні “фронтовикам”, адже Володимир Куліш і сам мав непогані виходи на керівництво країни і міг з легкістю “з’їсти” не лише Фищука. Ситуація, у якій перебувала і перебуває виконавча влада на Буковині, змушує хитріших діячів відсторонитися від ймовірної відповідальності за стан справ у області. Наразі ж маємо тотальний контроль за виконавчою владою на Буковині з боку представників “Народного фронту”.

На рівні регіону значних змін ні в обласній раді, ні в обласній державній адміністрації не передбачається. Ймовірно, що основними інструментами у політичні боротьбі надалі будуть популізм та кулуарні домовленості.

Володимир Звенигородський  

Джерело: БукЦентр