Оксана Продан: “Кредити МВФ радше “знеболювальне”, але справжні “ліки” потрібно шукати в іншому місці – всередині країни”

10.11.2016

oksana-prodanПро проект бюджету на 2017 рік, підвищення мінімальної зарплати вдвічі та можливі наслідки цього кроку, а також про ймовірність відставки голови НБУ Валерії Гонтаревої, розповіла “Цензор.НЕТ” заступник голови фракції “Блок Петра Порошенка”,  Оксана Продан.

Так уже склалося, що останнім часом українцям доводиться рахувати не лише свої, а й чужі гроші. Тільки-но завдяки скасуванню рішення вщухло суспільне обурення щодо підвищення зарплат депутатам, як з’явилася нова тема для обговорення – їхні е-декларації. А поговорити було про що: тут тобі й мільйони кешу (причому не лише в гривнях), ікони з картинами і святі мощі. Тепер на черзі не менш важливе, але вже державне питання – бюджет на наступний рік. Парламенту вже неодноразово доводилося голосувати за “кота в мішку” через зірвані урядом терміни розгляду документу. Цього разу є надія, що його ухвалять не “під ялинку”. Хоча вона невелика, говорить народний депутат із фракції БПП Оксана Продан. 

– Верховна Рада підтримала в цілому висновки та пропозиції народних депутатів до проекту закону про Державний бюджет на наступний рік. Так швидко та без суперечок це вперше за 5 років. Такий хороший документ? Чи уряд кращий, аніж попередні? 

– Вперше за 5 років проект бюджету був внесений вчасно – відповідно до закону. За ті роки, коли порушувалася процедура, парламент відвик, що можна нормально дискутувати з цього питання, вносити поправки. Прийняття постанови – це ще, звичайно, не ухвалення бюджету. Попереду ще багато й багато дискусій (на відміну від уряду Яценюка ). Але дуже позитивним є те, що ці обговорення будуть.

Наскільки проект якісний? У ньому вперше зроблено спробу перейти до довгострокового планування, зазирнути трохи далі наступного року. Це однозначний позитив.
А негативом є заява урядовців про збільшення мінімальної заробітньої плати до 3200 гривень вже після початку розгляду проекту парламентом. Отже дохідна та витратна частини будуть повністю переглядатися, оскільки “мінімалка” є базою для нарахування цілого переліку дохідних статей бюджету і, так само, витратних.

– Що ще вам не подобається в проекті бюджету?

– Я подавала поправки до проекту від імені місцевих громад як представник Голови Асоціації міст України Віталія Кличка у Верховній Раді. Тож бачу, що проект недостатньо забезпечує фінансову свободу органів місцевого самоврядування, в тому числі і новооб’єднаних територіальних громад, яким це обіцялось раніше. З центрального бюджету занадто багато об’єктів для фінансування передано органам місцевого самоврядування. Об’єкти-то передані, а фінансовий ресурс – ні.

Ще один важливий момент – дохідна частина проекту на сьогодні сформована у тому числі за рахунок податків, ставки яких ще не прийняті Верховною Радою. Відповідно, виникає велике питання щодо реалістичності виконання дохідної частини бюджету.

І знову ж таки, яким проект стане після перерахунку мінімальної зарплати – ми не знаємо.

Я проти ідеї уряду ввести норму про сплату Єдиного соціального внеску підприємцями на загальній системі оподаткування незалежно від наявності у них доходу, лише за те, що ти зареєструвався підприємцем. Повинно бути навпаки: якщо людина створила невеличкий бізнес, нові робочі місця, але якийсь час не отримує доходів, будь ласка, нехай працює без сплати податків. Люди повинні мати можливість почати заробляти в легальному полі, а не обкладати їх податками з першого дня реєстрації, а отже змушувати починати бізнес у тіні.

Немає в проекті бюджету повернення бізнесу усіх боргів за ПДВ. А це понад 17 мільярдів гривень. Також не закладено й повернення переплат з податку на прибуток. Хоча бізнес під тиском фіскалів сплатив цей податок вже на півтора роки наперед. Хочу зауважити – з неіснуючих прибутків.

Залишається рента у розмірі 70 відсотків на видобуток газу – для компаній, що працюють за договором про спільну діяльність. Це штучно підвищує ціну на газ, за що платить населення.

Судячи з проекту бюджету, ніхто не збирається ліквідовувати нещодавно створену систему заробляння на бізнесі через нарахування штрафних санкцій. Зараз санкції нараховуються навіть тоді, коли у фіскалів начебто не працює програма чи сайт. Одночасно відсутні вимоги до власників програм, не передбачена відповідальність операторів та фіскалів за збій в системі. Внаслідок цього начебто невеликий штраф у 170 гривень (за неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності ) насправді стає додатковим податком. Його нараховують щомісяця за кожне “порушення” по кожному податку чи єдиному соціальному внеску.

– Днями Володимир Гройсман пообіцяв, що “мінімалка” більше не буде прив’язана до зарплат тих же суддів та прокурорів…

– У четвер у нас на комітеті  перед засіданням Кабміну були (правда, менше, аніж півгодини) двоє міністрів – фінансів та соцполітики. Документи нам не роздали. Пам’ятаєте, як колись Яценюк лише показував нам проект бюджету, тримаючи його в руках? Отак нам на комітеті Андрій Рева демонстрував два законопроекти. Вони стверджують, що зараз “переприв’язують” все, що зараз “прикріплено” до мінімальної зарплати, до прожиткового мінімуму. Це я знаю лише зі слів. Поки невідомо, як вони збираються це робити. Бо, насправді, у багатьох категорій є ці “прив’язки”.

Більше того, у четвер ми голосували новий президентський законопроект про Вищу раду правосуддя. Там теж прив’язують зарплату до мінімальної. Як воно буде – побачимо. Поки все на рівні: “Одна баба сказала”. Правда, тут говорять чоловіки.

– Але підвищення мінімальної зарплати потягне за собою зростання цін, інфляцію. Як з цим бути?

– Однозначно! Знаєте, у нас з’ явилася нова рубрика: “3200 – вони говорять”. Так от за день-два після того, як була зроблена ця заява про підвищення, до нас на фракцію приходив Гройсман та дискутував з цього приводу. Говорив, що у них є розрахунки –планується плюс два відсотки інфляції. Але навіть не економісти кажуть про те, що це неможливо. Однак таку цифру назвав прем’єр. У мене, як у економіста, є величезні сумніви щодо цього.

– А скільки може бути?

– Я не можу сказати, бо це економіка – її лінійно оцінити просто неможливо. Впливає дуже багато факторів. Але економічного обґрунтування для збільшення “мінімалки” вдвічі за рахунок посилення податкового тиску на малий бізнес немає. Я в цьому переконана. Яка частина буде сплачена з економіки, а яка буде штучно…. навіть не хочу говорити, звідки можуть братися гроші, яких немає…

– Можна надрукувати. 

–  Я це навіть озвучувати не хочу. Але однозначно буде якийсь додатковий інфляційний процес. Бо лише два відсотки не може бути. Тоді будуть питання щодо тих людей, які отримують номінально більшу зарплату, а також стосовно пенсіонерів – їм обіцяють підняти виплати на 10 відсотків. Але це нічого порівняно з 3200. У проекті бюджету, який розглядав уряд, у них 1372 гривні. А колишні підприємці-пенсіонери зараз взагалі отримують 949 гривень. По малому та середньому бізнесу – величезне питання. У четвер міністр соцполітики обіцяв, що вони зроблять першій групі спрощенців 50 відсотків ЄСВ – наче, щоб їм допомогти. Я запитала: “А ви їм будете пенсійний стаж зараховувати 100 відсотків чи половину?”. Відповідь: “Ми будемо все нормально робити. Вони нічого не втрачають”. Я повторила запитання, чи зараховуватимуть стовідсотково або знову будуть мінусувати, як було колись. Виявилося, другий варіант. Тобто за рік людина отримає лише шість місяців пенсійного стажу. Але, кажуть, дозволять платити менше. Однак поки немає документа, ми хочемо вірити, що можемо довіряти урядовцям.

– А як взагалі співпрацюється з нинішнім Кабміном? Бо, пам’ятаю, ваші колеги багато нарікали на роботу із урядом Яценюка – мовляв, міністри на засідання комітетів та фракцій не приходили, законопроекти не погоджували та не представляли. 

– Все пізнається у порівнянні. Звичайно, нам би хотілося, щоб було краще. Бо півгодини на два міністри з такою складною темою без документів – це не те, що потрібно для ефективної співпраці. Але це краще, аніж було раніше.  Порівняно з урядом Яценюка, зараз у нас – несамовитий діалог. Однак парламент має повне право на те, щоб брати більш активну участь у процесі підготовки урядових законопроектів. Як кажуть: “Одна голова – добре, а дві – краще”.

– Проект бюджету передбачав збільшення зарплат депутатів – пропонувалося близько 40 тисяч гривень. Потім рішення відмінили. Ясно, що робота парламентаря має гарно оплачуватися. Але чи не завеликі це цифри для нинішньої ситуації в країні?

– Я вважаю, що завеликі зарплати мають керівники “Нафтогазу”, “Укргазвидобування”, “Укрпошти”, інших державних підприємств, часто збиткових. Наприклад, була інформація, що секретарка в “Укргазвидобуванні” отримує 44 тисячі гривень, які є частиною тарифу на газ, а потім компенсуються субсидіями. Та чомусь уряд Яценюка не питав і не звітував ні депутатам, ні суспільству, коли встановлював такі зарплати.

У нас великі перекоси в системі оплати праці. Хтось протягує окремі рішення, встановлює мільйонні оклади, а в цей час більшість бюджетників працюють за копійки.
Особисто я за повну прозорість в питаннях оплати праці. Депутати, керівники міністерств, державних підприємств – це все менеджери, яких наймають на роботу платники податків.
Давайте встановимо одні правила для всіх, прив’яжемо зарплату до показників роботи і поставимо крапку у цьому питанні.

– А що робити із дисципліною? Бо якось нелогічно: людина на роботу не ходить, а отримує такі кошти. Які є важелі впливу? 

– Якщо не ходить на роботу – не отримує заробітну плату. Насправді ця норма у Верховній Раді давно працює. Питання не тільки в тому, щоб були на роботі, питання в ефективності. Її можна побачити і оцінити на сайті парламенту, де є вичерпна інформація про роботу кожного парламентаря. Кожен, хто цікавиться, може зайти, відкрити профайл депутата і зробити висновки – голосувати чи ні за такого політика на наступних виборах.

– Є надія, що цього разу бюджет буде не “під ялинку”?

– Надія є. Щоправда зміна “мінімалки” її значно зменшила. Урядовці говорять, що не переписують проект бюджету. Але як так, коли зарплата з 1600 гривень стала 3200?! З неї ж, як мінімум, нараховуються ЄСВ та ПДФО (податок на доходи фізичних осіб),  який розділяється між державним та місцевим бюджетом. Тобто перераховувати треба усе. Як можна цього не робити – я не знаю. Мабуть, якесь ноу-хау від нашого Кабміну.

– Нещодавно ви говорили про те, що гроші від приватизації повинні направлятися виключно на розвиток, а не проїдання, як раніше. Кабмін передбачає в проектідержбюджету надходження від приватизації в розмірі 17 мільярдів гривень. Як було б правильно їх розподілити? 

– Перш за все, потрібно, щоб ці гроші були. Не перший рік в бюджет закладаються мільярдні доходи від приватизації, але по факту ми бачимо зовсім інше. За перше півріччя держава на продажі активів та майна заробила аж 47 мільйонів гривень.

Не виключено, що наступного року ситуація повториться, і грандіозні плани обернуться пшиком. Але якщо держава заробить на приватизації, отримані кошти потрібно направляти виключно у спеціальний фонд розвитку. Інакше вони розчиняться. Як і у 2005 році, коли була приватизована “Криворіжсталь”. Тоді ми “проїли” 4,8 мільярди доларів. Залишилися одні згадки, більше нічого. Щоб знову не наступати на ті самі граблі, потрібно фінансувати те, що завтра стане економічним драйвером – модернізацію підприємств, впровадження нових технологій, окремо – освітні програми.

Ми досі залишаємося переважно сировинною економікою, тоді як сировина дешевшає. Цього року світові ціни на пшеницю досягли десятирічного мінімуму. Стратегія “житниця Європи” вже не працює. Тому потрібно зробити ставку не на експорт сировини, оскільки це завідомо програшна ставка. А на високотехнологічне національне виробництво і цілу мережу невеликих підприємств, малий і середній бізнес, який, як в Італії та інших країнах, експортуватиме готову продукцію.

– Як змусити уряд дослухатися?

– Пропонувати, переконувати, тиснути. Інших рецептів немає.

– Ви говорите, що потрібно модернізувати підприємства. За вашими спостереженнями, уряд цим займається?

– Модернізація – це вкладання у виробництво (було б неправильно, щоб уряд сам цим займався, він має створювати умови) або в освіту та медицину (а тут однозначно нічого не роблять, тому я б сьогодні не говорила, що ми працюємо на перспективу). А щодо першого… Є кілька неурядових депутатських проектів стосовно Антонова, оборонпрома. Вони трохи лобістські, але все ж про виробництво.

Хоча є одна річ, куди вкладають кошти – дороги. По-перше, це робочі місця. По-друге, ми – транзитна країна, яка ще й залучає до себе туристів. От дороги у нас зараз будуються. Правда, не в моїй рідній Чернівецькій області. Там немає доріг. Їх ніхто не робить, хоча початкові умови для цього є.

– У міністра Володимира Омеляна запитували, чому? Він, в принципі, дуже комунікабельний та доступний. 

– Абсолютно. Але тут не його питання. Є чотири області, які потрапили в експеримент (я особисто зробила все, щоб Чернівецьку область додали в перелік експериментальних). Вони отримують 50 відсотків від перевиконання плану митниці. Тому в цьому році Чернівецька отримала додатково (крім того, що було виділено з бюджету) понад 300 мільйонів гривень. Але ці кошти не освоюються. Тому що потрібно готувати проекти, робити документи, оголошувати тендери. От у Львові працюють – всі гроші до копійки використали. А в Чернівцях не складається.

– Чому так? Це місцева влада не робить?

– Повноваження у обласної державної адміністрації. Це вони повинні з облавтодором розподілити дороги, на які йтимуть кошти, провести тендери та все зробити. Але цього не відбувається.

– У нас є ще одна проблема – кредити. Вчергове отримали транш від МВФ під відомі умови. Але як віддавати будемо? 

– Що найважливіше для МВФ? Щоб країни, які беруть у них кредити, жили за коштами. Як це зроблять, питання до урядів цих держав. Саме вони пропонують конкретні економічні рішення, план забезпечення балансу витрат і доходів. Тому повна відповідальність за співпрацю з МВФ лежить на Кабінеті Міністрів та Національному банку України. Урядовці беруть участь у підготовці тексту меморандуму, скріплюють його підписами, і питання “як будемо віддавати” повинне ставитись до того, як беруться кошти.

Наскільки відомо, в найближчі чотири роки Україна має повернути МВФ понад 6 мільярдів доларів. Загалом, ми одні з найбільших позичальників Міжнародного валютного фонду.

– Після оприлюднення декларацій люди почали жартувати, що ми вже самі можемо кредитувати МВФ.

– Ще не вистачить. А якщо серйозно, для того, щоб ми почали віддавати, необхідно, щоб запрацювала економіка.

– Але все ж – у нас стільки є своїх коштів, які лежать без діла й нікуди не вкладаються, а ми йдемо на Захід із простягнутою рукою. Це хіба нормально? 

– Скільки б мені не говорили, що ми не можемо впоратися з якоюсь мафією, незаконним видобуванням чи гральним бізнесом, я не вірю у таку неспроможність, якщо ти на цьому не заробляєш гроші. Я не можу сказати, як і хто персонально. Так, є ситуації, де “працюють” бандюки – там всередині війна. Але минуло понад два роки з моменту Революції Гідності. Влада зобов’язана перекрити тіньові потоки та перенаправити гроші в бюджет. Інакше люди оберуть іншу владу.

– Як взагалі позбуватися цієї “залежності” від МВФ?

– Ставати сильнішими. МВФ працює з найбіднішими країнами, допомагає забезпечити курсову стабільність, але мені ось так одразу важко пригадати, які країни за допомогою кредитів Міжнародного валютного фонду вирішували проблему економічного зростання. Потрібно пам’ятати, що кредити МВФ – радше “знеболювальне”, але справжні “ліки” потрібно шукати в іншому місці – всередині країни. І не просто шукати, а створювати у власній економіці. Я вважаю, що нам слід змінювати систему регулювання економіки (про що мною внесено відповідний законопроект), забезпечити захист права власності та виконання закону в Україні, в першу чергу – представниками органів влади. Тільки так матимемо можливість забезпечувати роботою громадян України, тільки так будуть зростати розмір зарплат (в тому числі й мінімальної), пенсій та доходи бюджету.

– У Верховній Раді знову підняли питання відставки голови Нацбанку. Ви сказали, що підтримаєте звернення до Президента з пропозицією звільнити Валерію Гонтареву. Чому? 

– Головна причина – це сума збитків, які зазнали десятки тисяч підприємців внаслідок ліквідації банків. Через діяльність та бездіяльність НБУ люди, які створюють робочі місця та забезпечують виплати пенсій, втратили мільярди. Але ні НБУ, ні держава нічого не зробили, щоб повернути зароблені підприємствами кошти. НБУ сьогодні стримує і експорт, і інвестиції своїм антиукраїнським регулюванням, бо до нас інвестори не тільки не заходять, але й тікають.

– Сергій Тарута, який виступає за відставку Гонтаревої, вважає, що за місяць-півтора Президент подасть подання про її звільнення. Ви як вважаєте?

– Нещодавно я брала участь в засіданні Національної Ради реформ, де розглядали два блоки питань – податкова економіка та валютне регулювання. Була доповідь голови НБУ, обговорення. Не було жодного, хто б піднявся й сказав, що він не згоден із політикою Нацради. Тому я б не робила тут ніяких прогнозів. У нас уже Насірова другий рік знімають, а він досі працює.

Однак я знаю, що сьогоднішня політика Нацбанку “вбиває” економіку. Ми не маємо права говорити, що не дозволяємо виводити дивіденди з країни. Наявність такої декларації свідчить про те, що жодні інвестиції сюди не прийдуть. Хто ж принесе сюди гроші, розуміючи, що він не зможе на них ні заробляти, ні забрати назад?!

Крім того, повторюся, тисячі підприємців втратили кошти при ліквідації банків. Я не в курсі про власників цих структур – далека від них, тому не володію інформацію про їх збитки. Але знаю тих людей, які кров’ю і потом заробляли свої копійки, а потім втратили гроші, які були на рахунках, і не мають жодних шансів їх повернути. Я проходила подібну ситуацію на початку 2000-х років, коли збанкрутував банк “Україна”, де були наші рахунки. Ми тоді мали платити зарплати. Бо, як і зараз, існувала кримінальна відповідальність за невиплату. Так і сьогодні: люди не мають звідки сплачувати заробітні плати та податки, але зобов’язані це робити. Маємо отакий “сніжний ком” для людей, які не мають жодного стосунку до зловживань банків чи НБУ – при Гонтаревій чи до неї. Адже це та сфера, яка дуже сильно регулюється. Не вірю я в те, що зловживання (якщо вони були) відбувалися без участі працівників Нацбанку. Так само, як сьогодні зайве ПДВ неможливо відшкодувати без ДФС. Я погоджуюся з тими, хто говорить, що політика Національного банку повинна бути змінена. Якщо вона залежить від голови, значить, потрібно з неї й почати.

– Олег Ляшко виступає за притягнення до відповідальності Гонтаревої за знищення банків. Ви як вважаєте – чи потрібні кримінальні провадження?

– Це питання до правоохоронних органів.

– У парламенті можуть назбиратися голови за відставку Гонтаревої? 

– Остання заява про те, що “НБУ наполягає на призначенні іншого голови та складу комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності” збільшить кількість депутатів, які виступатимуть за відставку Валерії Гонтаревої. Все-таки у нас парламентсько-президентська республіка, тому подібні заяви взагалі виходять за межі допустимого.

– Кого б Ви бачили на посаді керівника НБУ? 

– Можна багато міркувати на цю тему, але кандидатуру голови Національного банку України вносить Президент, ми будемо її розглядати.

– Я пам’ятаю вас іще з Податкового майдану. Після тих подій була Революція Гідності. Зараз знову заговорили про можливі бунти через підвищення тарифів та відсутність коштів. Одна справа, коли люди виходять за європейське майбутнє чи проти ухвалення певного документу, інша – коли їм немає чим годувати дітей… 

– Голодні діти – це найстрашніше…

– У вас немає відчуття, що зараз – затишшя перед бурею? 

– Той Податковий майдан був несподіванкою як для влади, так і для опозиції. Він тривав 10 днів. А ми взагалі виходили чотири місяці. Перший раз нас було 200 чоловік, потім – 500, і так далі. Я писала листівки, ми їх розвозили по регіонах, розносили по ринках. Це була така системна робота. Мені навіть зубри політики говорили: “Оксана, что ты делаешь?! Вас сметут катком. Это же Янукович!” А в мене була така безвихідь. Я взагалі-то мирна людина. Але до певної межі. Тим більше, мене підпирали люди й казали: “Мы же не сможем работать. Нам надо что-то делать “. Тому іншого виходу не мала – пішла на Майдан захищати людей, яких влада одним законом хотіла позбавити засобів для існування.

Коли ми реально стали потужною силою, політики з усіх боків злякалися. Був період, коли поливали брудом, щоб перебити позитив, якого ми домоглися. В тому числі щодо мене. Але “дякувати” Азарову, вийшла з депресії, тому що потрібно було готувати проект “спрощенки”. Бо вони таке презентували, що я зрозуміла: або-або. Або “азаровщина”, або середній клас.

У 2010 році підприємці “переламали” ситуацію. Якщо сьогодні знову дійде до того, що люди втрачатимуть свої робочі місця, вони за них боротимуться. Бо коли ми виходили за європейські цінності, хотіли відповідного майбутнього. Дуже важливо, щоб влада розуміла: над людьми не можна експериментувати.
Ольга Москалюк

Джерело: “Цензор.НЕТ”

Коментарі

  • І все правильно каже! В самій державі ресурсів, потенціалу і трудового ресурсу більше ніж достатньо)))
    Але немає тих, хто буде думати і працювати не на власну кишеню, а на державу і народ!

    Відповісти

    • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як вигадують кримінальні справи

    Останні новини