Скільки коштують депутати? Операція «Перевибори» і заміна Каспрука
Буковинські можновладці, як виявилося, здебільшого перебувають на утриманні своїх дружин. Принаймні, такий висновок можна зробити, проаналізувавши їх декларації. Поки чоловіки за копійчану зарплатню розбудовують Україну, їх дружини у поті лиця заробляють на хліб насущний. Ось такі буковинські жінки. А вислів, який набув популярності за часів, коли областю керував ще один жигало, варто переінакшити на: «Буковина – край, у якому варто жити з дружиною».
Хоча, слід зазначити, що у порівнянні з деклараціями нардепів, місцеві декларанти виглядають більш ніж скромно. Ні тобі церквиці, ні колекційних вин та витворів мистецтва світового рівня. Потішив хіба Михайло Папієв, родині якого все ж належить капличка та газета «Свобода слова».
Попри відносно незначні статки, задекларовані буковинськими можновладцями, все ж деякі питання виникають щодо доходів та статків головного поліцейського Буковини. Сергій Пілігрім виявився найбагатшим начальником обласної поліції в Україні. Статки його родини становлять близько 5,8 мільйона гривень. Як йому це вдалося при скромній зарплатні (161 тис. грн. за минулий рік)? Каже, що працював у приватному бізнесі.
А от підлеглі Пілігріма, схоже, вирішили розв’язати питання власного матеріального становища радикально. Цього тижня начальника управління внутрішньої безпеки поліції Буковини затримали на спробі дати хабаря військовому прокуророві. Затриманий, як виявилося, успішно пройшов переатестацію та вирішив жити по-новому, покращуючи своє життя вже сьогодні. Скільки ще таких переатестованих незамінних кадрів працює в обласній поліції, можливо, знає Сергій Пілігрім, але нікому не розповість, бо вже майже два роки уникає спілкування із журналістами.
Через журналістів, як з’ясувалося, свою декларацію про доходи досі не показав депутат міської ради Василь Максимюк. Народний обранець настільки образився на працівників медіа, що вирішив приховати від світу свої статки. Принаймні, саме так Максимюк пояснив відсутність декларації на сайті міської ради. Відтак увесь світ та злі журналісти чекатимуть 14 листопада. Саме до цього дня Максимюка зобов’язали оприлюднити свою декларацію.
Чернівецький міський голова Олексій Каспрук, який задекларував трохи менше 152 тисяч гривень доходу за минулий рік, вирішив відзначитися на іншій ниві. Як ми передбачали в попередніх дайжестах, Олексій Павлович не має наміру позбавлятися начальника Інспекції з благоустрою Сергія Обшанського, відставки якого хочуть депутати міськради.
Для Каспрука Обшанський є своєрідним Біликом – чинником роздратування для багатьох недругів через готовність у будь-який момент виконати команду «фас». Крім того, міський голова намагається зберегти реноме «хазяїна міста» в очах виборців. А ситуація довкола конфлікту депутатського корпусу та Обшанського цьому сприятлива.
Засилля рекламних поверхонь та вивісок у місті вже кілька років відверто дратує. Тож поява структури, яка призначена навести лад на вулицях, є потенційно позитивна у сприйнятті виборця. Демонтаж кількох рекламних площ, бажано зі скандалом, відверне увагу навіть від вибірковості роботи Інспекції з благоустрою. А та принциповість, з якою подається демонтаж вивісок на закладах, які належать далеко не бідним і пересічним чернівчанам, не може не викликати захоплення у посполитства. Таким чином, віртуальна для більшості чернівчан війна у стінах міської ради переноситься на вулиці, з чітко розставленими акцентами, подається у зрозумілому форматі і має вигляд боротьби нового проти заскорузлого старого, що не дбає про місто.
Окрім боротьби за відданого начальника Інспекції з благоустрою, Олексій Каспрук цього тижня отримав ще один привід для хвилювання. Міський голова ветував рішення депутатів щодо створення наглядових рад на трьох комунальних підприємствах. Що значить утворення таких рад за сценарієм депутатів міської ради – читайте у попередньому дайджесті.
Чи вартують чогось veto Каспрука можна буде дізнатися на наступному засіданні сесії. Але вже зараз із високою ступінню ймовірності можна сказати, що у депутатів вистачить голосів аби подолати мерське veto. А відтак варто чекати у найближчому майбутньому цілий парад заборон від Каспрука, накладених на рішення сесії.
Ситуація, яка склалася у місті, вимагає від пробурбаківських сил максимальної активізації. Вже скоро міський голова, може позбавитися впливу на комунальні підприємства. Але на цьому умовний Продан не зупиниться й після такого удару по позиціях своїх опонентів, ймовірно, будуть удари на добивання. Козир, яким тривалий час спекулював Максим Бурбак щодо дострокових виборів і депутатів і міського голови, зараз вже не діє.
Вибори ближчим часом не вигідні у першу чергу «Народному фронтові», бо ймовірність завести до сесійної зали більш-менш вагому кількість лояльних депутатів є невисокою. Не все так однозначно і з кандидатурою на міського голову. Наразі в опонентів Бурбака нема кандидатури, яка могла б стовідсотково перемагати вибори у Каспрука, але й позиції Олексія Павловича нині значно гірші, ніж рік чи два тому.
Схоже, що команда «Народного фронту» тримається за «справу Білика» як за соломинку, яка не дає потонути репутації чесних політиків на тлі безчестя «Рідного міста». Але, наразі, усі спроби тиснути на депутата-втікача бажаного результату не приносять. Вдало проведена PR-кампанія, що змінила сприйняття Білика як злочинця у Білика-жертву, перетворила справу депутата на нецікаву для більшості виставу й того ефекту, якого від неї сподіваються, вже не матиме.
Для більшості громадян підкуп трьох студентів під час виборів (який до того ж так судом і не визнаний) не такий великий гріх, як ті, що нинішня влада обіцяла розкрити після смертей на Майдані. А через небажання нової влади хоч якось відрізнятися від попередньої, у свідомості пересічного українця між ними вже стоїть знак «дорівнює». І на цьому тлі масштаби Біликового вчинку настільки мізерні, що на них вже багато хто не зважає.
Не зважає навіть постійна депутатська комісія з питань законності, прав і свобод людини, регламенту, депутатської діяльності, етики та запобігання корупції, що 4 листопада розглядала питання про невідвідування депутатом Ростиславом Біликом засідань сесій Чернівецької міської ради. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, якщо вже Білик наважився відкрито з’явитися на люди, певно, довідки про лікування в нього точно є.
Чи мала на меті комісія ухвалювати рішення про початок процедури позбавлення депутата мандата? Малоймовірно. Втім, у понеділок, 7 листопада, комісія збереться ще раз, аби подивитися на Біликові довідки. Чомусь є підозри, що побачивши довідки, члени комісії вирішать, що депутат за поважних причин пропустив стільки засідань. Цим самим питання по Білику закриють.
Володимир Звенигородський
Джерело: БукЦентр
Коментарі
“Для Каспрука Обшанський є своєрідним Біликом” – порівняли канєшно… Білик же нормальний, а от за Обшанського геї заступились.
підкуп студентів доведений лише зацікавленими особами. при тому, що це спецом робилось для присікання Білика. а от щодо розстрілу Майдану – то справи досі висять не розкриті
Ілюка висміяли самі ж кулявлоби, оце хлопчик натупив – ні собі, ні людям
не здивуюсь, якщо до Нового року буде питання про зняття Ілюка з посади голови фракції. молодий він ще, щоб такі рішення примати
хватит критиковать Иллюка, ну тупанул чутаху. а может поговорил с Собком, он ещё тот любитель Бурбака
Ілюк просто ще не визначився з ким він. грається з вогнем. головне, щоб не пришмалили за такі ігри
наслуханий, що він жостко підставив одного з партійців. Андрюша, досить гратись в підкилимні ігри. займись справами на окрузі краще
як би того не хотіла більшість чернівчан, Каспрук таки не звільнить Обшанського. це ж протеже, який навіть з партій пішов, щоб прислуговувати Народному Фронту
Как всем известно, в воде не тонет только ……. Если Каспрук не уволит пучеглазенького, тем самым он себя подставит.
Вы че? Речь идет о большом, просветленном празднике, который не имеет аналогов в мировой истории. Миллиарды людей вышли на майданы, чтобы покончить со зверствами тоталитарного режима Януковича. Они же там пытали и избивали детей, убогих и сирот, хохоча от садистского наслаждения, удерживали курс гривны на издевательской отметке «8». Огромный праздник! И, повторюсь, ни одна с…ка даже не чешется. Помню, первую годовщину «гидности». Есть же что вспомнить! Было прекрасно, волнительно и просто ох…тельно. Лучи гидности, к примеру. Верховный главнокомандующий как живой идет по ковровой дорожке к трибуне, под которой уже вломили сотнику Парасюку. А он всегда суется туда, куда не надо. Сейчас, правда, присмирел. Работает гравировщик у бывших «регионалов». Ну, те ему платят, чтобы он не делал гравировку на их авто. Нормальный такой бизнес.
Потом гарант вместе с «голосом майдана» нажимает на большую красную кнопку (тут, надо отметить, недоработка – кнопка должна быть кошерного голубого цвета), и прямо в небо бьют лучи гидности. Прямо до созвездия Тау Кита. Все кричат от радости, торжествуют, поздравляют друг друга с годовщиной, мечтают о том, как Саакашвили станет премьером и мы заживем! Весь Киев увешан плакатами, которые мобилизуют, радуют и бодрят. Не помню какими, но увешан.
Вторая годовщина прошла как-то скомканно. Провокаторы, нанятые Путиным, разбили пару офисов российских банков, попытались начать несанкционированный майдан, но их быстро вывели на чистую воду. Мерзавцы!
И вот третья годовщина должна широко, масштабно, с огоньком отмечаться 21 ноября. Самое время подводить итоги экономического, европейского и иного прорывов. А что мы видим вместо этого? Ничего. Где итоги? В ответ только мат и заявления типа «зато мы выстояли против Путина, когда он напал». Но, по логике, Путин еще не напал, когда стоял майдан. Поэтому можно поговорить о том, что изменилось к лучшему, как Украина стала великой космической державой, планирующей колонизировать Марс, Луну и, х…й с ним, Юпитер. Почему нет?
Однако вопрос о безвизовом режиме, за который, по легенде, стоял майдан, сейчас вызывает какую-то озлобленную реакцию. Почему? Что изменилось? Ну не дали сегодня, дадут в обозримом будущем. Впереди еще много годовщин, в том числе и юбилейных. Надо с оптимизмом смотреть в перспективу.
Да, Саакашвили, я считаю, предал идеалы революции. Он как-то по-сволочному, не дожидаясь окончания празднования, подал в отставку. Подлый удар. Бросил красавицу Одессу, которая ему так верила. Ему и великой команде грузинских реформаторов, в число которых входил главполицай области, заместитель генерального прокурора Сакварелидзе (помните его куртку за 15 «штук» евро из меха, выдранного по волосинке из задниц гималайских крыс-альбиносов), внучка Гайдара, великий гений инвестиций Саша Боровик. К сожалению, звезда «Ю-туба» пердящий мальчик в последний момент отказался участвовать в шоу. Всего за год Михо обещал сделать из Одессы международный транспортный хаб, ключевой перевалочный узел между Китаем и США. Огромный аэропорт, гигантский порт, кругом монорельсы, автобаны, многоуровневые развязки, кабинки для нуль-транспортировки. Удалось сделать только кабинку для быстрого бракосочетания. Помешали коррупционеры.
И ведь многие верили в этот бред, прыгали, ждали десятков тысяч евро на одно рыло, элитного белья и электрокаров. Однако Саакашвили сказал, что ему надо срочно в Киев, очищать нацию от коррупционеров. С хера ли? Что мешало ему в Одессе? Почему все едут в Киев? Я понимаю, что у Лещенко есть хата, на которой можно зависнуть, но там Мустафа еще ремонт не закончил. Зачем нам всем еще одна антикоррупционная партия? К третьей годовщине революции у нас их столько, что они могут уличать в коррупции друг друга. Короче, огорчил всех Михо. Вчера над Киевом можно было наблюдать очередное зарево от бабахнувших пуканов. Тем не менее, праздник должен быть.
Помните трех великих лидеров евромайдана? Тягнибок, Яценюк и Кличко. Оказалось, что первый – террорист, второй – коррупционер, а третий – дебил. И что? Надо отменять торжества? Это не повод.
Вся надежда на гаранта нации. Он единственный, кто может зажечь на годовщину. Как здорово он поднял настроение всем во Львове. Говорит, все немецкие авто производятся во Львове. Орал от счастья! Интересно, немцы знают? Не важно. Обществу, которое застыло в трудной евроинтеграционной позе, необходима красивая мечта. Чтобы сплотиться. Хата Лещенко не подходит. Саакашвили спалился, Эка Згуладзе уехала, Айварас Абромавичус пропал. Кстати, я полгода учил, как пишется его фамилия. И что в результате? Он оказался таким нежным, что не выдержал давления лысого армейского друга президента. Подумаешь, макнул его пару раз головой в унитаз. И что, после этого надо становиться в позу? Бред какой-то.
Гениальная финансистка Яресько ведет себя странно. А вот Гройсман молодец. Чувствуется, он сможет показать, как именно надо управлять государством. Нам уже есть чем гордиться. Хотя бы электронными декларациями лучших сынов и дочерей нации. Надо срочно организовать комитет по празднованию третьей годовщины, не дожидаясь итогов выборов в США. Разработать программу возложения цветов, праздничных салютов, расставить везде инсталляции, бигборды и просто толковых полицейских. Чтобы у всех было веселое настроение, опять хотелось прыгать и носить смешные кастрюли на голове.