Навіщо Свобода мишам (Чернівецька міська рада та її герої)

Наш сайт розпочинає серію публікацій про діяльність політичних сил, представлених у Чернівецькій міській раді.Ми хочемо оцінити, що конкретного вони зробили за час свого перебування у міському парламенті. І хто які особисті питання вирішує, ховаючись за партійними брендами.

Почнемо з найменшої фракції у МР – ВО «Свобода».

Запрошуємо до казино

 Партія «Свобода» існує на теренах міста вже давно, але прорватися у міський політикум зуміли  лише на місцевих виборах у жовтні 2010-го року.  Адже толерантність – наше все. Цікаво, що у толерантних Чернівцях часто почуваються євреями, не маючи на те жодних підстав у метриці. Просякли. Можливо, повітряне-крапельним шляхом передалося. А, можливо, просто крапельним. Ще більше містян так і не змогли визначитися. І усе життя із задоволенням блукають у пошуках самовизначення. На ранок – відчувають румунське коріння,  на обід –  почуваються природними українцями, а ввечері –  згадують про польську родичку. Тож пасажі Олега Тягнибока про те, кого треба стріляти, а кого – ні, не знаходили тривалий час  достатньої кількості прихильників у столиці Буковини. Бо відчувають, що стріляти будуть не по паспорту, а – «по морді». Паспортів у багатьох по декілька.  А от фаци…. До речі, про цю обставину цікаво було б подумати Арсенію Петровичу. Ми-то знаємо, що він природний українець і вірний греко-католик, але Україна дивиться і не може повірити  своїм очам. Дивиться і не вірить.

Життя в Україні веселе, але занадто. Політичний терпець урвався навіть у чернівчан і в якийсь момент вони захотіли « гострого» у політиці. Спитали, – де вони, наші екстремісти?  І  ультраправа політична сила набрала трохи більше шести відсотків голосів виборців на виборах до міської ради. Щоправда, зуміла провести до ради лише три депутати. І виною цьому не високі відсотки їх конкурентів, а змішана система виборів. А за мажоритаркою «Свободі» не вдалося виграти жодного округу. Що є показовим. Тим не менш, ті, хто на той момент думали, що свободівці будуть звичайними кнопкодавами, жорстоко помилилися у своїх розрахунках. Свій маленький пакет депутатських акцій від початку вони спробували реалізувати на всі сто. 

Тоді «Свобода» намагалася грати свою гру у міській раді так затято, як новачок у Монте-Карло. І треба сказати, що свої фішки вони реалізували гучно. Принаймні, перший цвях у труну мерства Миколи Федорука вбила саме ця політична сила.  Коли у лютому 2011 року тодішній мер Микола Федорук наклав вето на регламент прийнятий міською радою, який обмежував його повноваження, саме свободівці вирішили долю цього документу. 

Вже тоді вимальовувалися контури антифедоруківської коаліції у складі Партії Регіонів, «Батьківщини» та «Нашої України». На захист колишнього мера стала лише фракція «Фронту Змін». Коли кожен голос був на вагу золота, «Свобода» вирішила зробити хід конем і провести опитування серед мешканців міста, чи варто долати вето Федорука.  Ідея, до речі, була непоганою.  Тоді  більшість  анонімних заповнювачів анкет, висловилися, що «вето» Федорука треба долати. Що і зробили представники «Свободи» – три голоси яких стали «золотою акцією».

Тоді Каспрук на сходах Ратуші, дещо схожий виразом обличчя на жебрака на церковній паперті, у дусі Бабеля прокоментував, щось на кшталт: «світ –сміття, а люди – аферисти».  І про зраду «Свободою» опозиційних цінностей. Можливо, маючи на увазі конкретні цінності бізнесу Бурбаків. А може й щось абстрактне -якийсь моральний кодекс опозиціонера.  А от Олег Тягнибок своїх однопартійців підтримав, і чітко заявив, що фракція «Свободи» голосувала проти узурпації влади Федоруком. Щоправда, переплутав прізвище мера, але то таке – з ким не буває.

Більш ніж на за місяць «свободівці» спробували надати своїй позиції різнобарв’я.  І на очах громадськості,  коли знімали Федорука, теж стали на бік демократії та привселюдно розірвали свої бюлетені для голосування. 

Чомусь на цьому цьому гучна гра «Свободівців» закінчилася. Головне міське Монте-Карло (власне, міська рада) їх вочевидь налякало пристрастями. І замість того, щоб стати гравцями, вони вирішили обрати сіре амплуа – мишей у казино.  Справді, депутати почали вести тихе мишаче існування. Таких  занудних промові такого тривалих мовчазних пауз міська рада ще не знала. Складається враження, що вони десь «точать» сир і більше ніщо не цікавить.  Мовчазніше був лише депутат Ніконов. Але він справді був зайнятий, як не сиром, то пончиками.

 Цікавий склад наших ультраправих:  бізнесмен-будівельник, вчителька музичної школи, адвокат.  Справді, хто вони, наші політичні екстремали? 

А депутати хто?

Хто ж представляє виборців ВО «Свобода» у Чернівецькій міській раді?

Віктор Крохмаль – лідер фракції(фото якого немає у мережі, зауважимо). Слава цієї людини в тому, що її ніхто не знає, як політика. Згідно офіційних документів в.о. генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас-Буковина». Ця фірма займається будівництвом житлових комплексів на території Чернівців. 

Раніше у затятій політичній, а тим більше ультраправій діяльності, помічений не був. Вочевидь має спокійний, нордичний характер.  Взагалі активна політична діяльність протирічить і характеру Крохмаля, і його фаху. Він любить не так ламати, як будувати. І будувати із прибутком. Скидається на те, що своє високе місце у списку він отримав завдяки певному внеску до партійної каси,  а до міської ради прийшов, аби лобіювати питання виділення земельних ділянок під ведення власного будівельного бізнесу.

Зайвим підтвердження цього є той факт, що практично жодного разу не озвучив позицію фракції, чи свою власну позицію з того,чи іншого питання життєдіяльності міста.

Маряна Кривич – юрист.

 Після гучного скандалу із зняттям Федорука ніде особливо не «світилася».  Під час епопеї із зняттям Федорука активно і незрозуміло коментувала позицію фракції.  За останній рік п. Кривич стурбувалася лише утилізацією батарейок (хімічних джерел Струму))), як науково   визначила  п. Кривич). Цікава сторінка Мар’яни Кривич «Вконтакті». (фото “Вконтакті)По-перше, певною інфантильністю. Однак, депутата турбує те, що має турбувати жінку: історії про пилюку, їжаків, котів, собак. Приклад допису:

(Хо-хо.) У знакомых моего знакомого (они обеспеченные и занятые люди – к ним приходит одна дама убирать квартиру, и у них дома всегда идеальная чистота) как-то раз, при кормлении такой милой рыбки с рук, эта самая рыбка выскочила из акваса и улетела, скользя на лыжах, прямо под шкаф.Дама, следящая за чистотой в доме, имела потом огромные проблемы, ибо, после извлечения из-под шкафа, у нежной рыбки нескромного размера даже глаза и пасть были залеплены пылью. Это не считая того, что вся она была была покрыта таким слоем пыли, что если бы её жарили – панировки понадобилось бы раза в четыре меньше по объёму.))Пока “родители” рыбки хватались за сердце в процессе извлечения жЫвотного из-под шкафа, мой знакомый взял зверушку и помыл её под краном (ничё, и хлорку зверик пережил)). 

Кароч – хэппи энд.))

Є ще різні милі дописи. Бачимо, що пані Кривич не особливо заморочуються на мовні питання. І, крім того, жодного допису про юриспруденцію.  У декларації про доходи у 2012 році, п. Кривич вказала  155 тисяч гривень отриманих за професійну діяльність. З гучних справ…  Її послугами користувався  колишній директор кіно палацу «Чернівці» Руслан Прокоп’єв. Коли з ним не продовжили контракт, він за будь-яку ціну намагався втриматися на посаді.  З огляду на те, що нині п. Руслан не директор, а блогер і проявляє свою активність не у кріслі  керівника, а на сторінках у соцмережах, можна судити, що Кривич не найкращий адвокат.  

Власне, як і депутат. Здається, як і Крохмаль, на сесії вона ходить, аби побавитися із кнопками «за», проти», «утримався». І, можливо, зайвий раз потрапити в об’єктиви телекамер. 

Олена Калмикова – викладачка музичної школи. Єдина з фракції, хто хоч якось проявляє політичну активність. Постійна учасниця акцій проти когось та проти чогось.(фото, депутат Калмикова під час  чергової акції, що закінчилися нічим. вул. Гонти, 20. Суд зупинив безглуздя, як і вимагала Калмикова, але визнав, що безглуздими були мітингувальники) 

Однак, деякі її політичні «концерти» вже починають викликати відверте глузування. Насамперед – відірваністю від реалій.  Дитяча віра у те, що якщо перейменувати вулиці, то бідні – збагатіють, хворі-одужають, а злі корпуціонери – подобрішають, характерна для депутатської творчості Калмикової. Дитяча безпосередність, з якою вона раділа тому, що міська рада на останній сесії підтримала ініціативу «Свободи» і скасувала мораторій на перейменування вулиць у Центральній частині міста  – чудово підкреслює  ці сподівання депутата. .

Складається враження, що у Чернівцях все добре з дорогами, димветканалами, комунікаціями, громадським транспортом. Залишилося лише перейменувати вулиці і наступить рай на землі. 

Горук рвався на свободу

Як не дивно, але хоча б якоюсь більш-менш політичною позицією ВО» Свобода» у Чернівецькій міській раді, вирізнялася тоді, коли осередок партії очолював Назар Горук. Принаймні, цей депутат, попри те, що дозволяв собі критикувати певні рішення партії, виглядав, як людина, яка має відношення до ВО «Свобода», на відміну від Крохмаля, або Кривич… Цікаво, знов про декларації . (Горук вказує 240 тисяч гривень доходів від підприємницької діяльності)

 Він не боявся висловлювати свою позицію, навіть, якщо вона частенько і йшла у розріз із генеральною лінією партії – взяти хоча б випадок із відвертим небажанням підтримувати Федорука на виборах до парламенту.  Горук у порівнянні із іншими був безпрецендентно активним.  І свободівці були вимушені проявляти хоч якусь активність і підтягуватися за своїм лідером. 

Тепер же, коли Горук відійшов від справ, і  знаходиться на політичному роздоріжжі, фракція «Свободи» у міській раді та три її депутати – це справді сірі миші.

 Частина остання.  Ми робитиме це повільно і сумно

Складається враження, що тепер, коли крайовим очільником «Свободи» став Віталій Мельничук, він вольовим рішенням зосередив увагу громадськості на своїй персоні та подіях в обласній раді. А Чернівці його не цікавлять. (додаткові дані, у своїй декларації про доходи Мельчничук вказує – нуль, відповідно і з податками, дивна любов до Батьківщини)

Періодично десь виринає Калмикова. Але це робиться більше за інерцією, ніж для здобуття прихильності в очах пересічного виборця. Себто, може із надією на цю прихильність, але настільки млявою, що у реанімації виглядають бадьорішими.

 Пікетування «Свободою» консульства Румунії у Чернівцях організоване Мельничуком та Калмиковою на тлі проблем, що стоять перед буковинцями, чернівчанами, депутаським корпусом виглядали жалюгідною цирковою виставою. ( І рівнем організації також). Це не тільки збентежило  журналістів, але й викликало сміх й жарти у працівників консульства. (фото Молодий Буковинець)

З огляду на той факт, що, як мінімум у Чернівцях опозиційним табором рулять найближчі соратники Яценюка, стає зрозумілим, чому свободівці у міській раді позбавлені права голосу, і є всього лише кнопкодавами і сліпими виконавцями волі фракції «ФЗ»( зараз «За Батьківщину»). Вони просто не в змозі запропонувати щось своє.   Та чи розуміють вони те,  що вибори до міської ради не за горами, і депутатам від «Свободи» треба буде хоч з чимось йти до своїх виборців. Навіть не для того, щоб збільшити результат. А принаймні втримати те, що було отримане у 2010 році.

Можна спрогнозувати, що завдяки партійному бренду до наступної міської ради вони таки потраплять. І в залежності від фортуни навіть збільшать свій відсоток до десяти. Але це лише у тому випадку, якщо збережеться існуюча виборча система.

Якщо ж, на місцевих виборах повністю буде мажоритарна, то «Свободі» і один депутат буде за щастя. Проблема стала явною. У партії на Буковині не має особистостей,  яскравих досвідчених політиків. Цікаво провести ще одне опитування: чи потрібна мишам свобода?

 Андрій СТРУМ