У Чернівцях не поспішають відміняти шкільні побори. Каспрук думає

Тема збору грошей з батьків у школах та дитячих так само вічна, як і розмови про неминучий крах світового капіталізму.

Періодично громадськість обурювалася, що треба постійно заносити на ремонти, підручники, подарунки та інші непомірні статті витрат. Влада «миттєво» реагувала, обіцяла розібратися, соромила освітян і, звісно, забороняла будь-які побори. Щоправда, особливо на ті заборони ніхто не зважав, і гроші все одно продовжували збирати. Всі до цього ставилися з розумінням і сприймали, як належне.

Та вихід, виявляється, є. Нещодавно в Тернополі міській голова Сергій Надал видав розпорядження про заборону поборів, а всі поточні витрати навчальних закладів, на які раніше скидалися батьки, тепер будуть фінансуватися з міського бюджету. Просто, логічно і має право на життя в якості експерименту.

У Чернівцях не могли пройти осторонь такої резонансної події, тож на своєму вчорашньому брифінгу Олексій Каспрук поспішив заявити, що чиновники разом з освітянами та батьківськими комітетами починають вивчати досвід сусіднього обласного центру. Але промінь надії зник так само швидко, як і з’явився. Бо міській голова одразу ж почав шукати причини чому побори з батьків важко відмінити.

За словами Олексія Павловича, батьки у Чернівцях поповнюють «партійну» касу шкіл та дитячих садочків приблизно на 9 мільйонів гривень. Хоча, при більш ретельному підрахунку ця цифра може виявитися вищою. Та варто взяти до уваги, що досить часто гроші збирають на потреби, які далеко не є першочерговими. І в такому випадку 9 мільйонів гривень абсолютно не стануть тягарем для міського бюджету, заважаючи на те, що десятки мільйонів вчасно все одно не освоюються.

Олексій Павлович бідкається, що заміна поборів бюджетним фінансуванням призведе до затягування вирішення дрібних проблем як то кран поремонтувати, чи паркан пофарбувати. А раніше, виходить, було краще: зібрали з батьків по пару гривень, ніхто не має клопоту. І так майже кожен день.

Намагаючись виправдати необхідність шкільних поборів, Каспрук навіть посилається на міжнародний досвід.

«Я був в США. Там пожертви батьків, колишніх випускників це значна складова бюджету школи».

Згадавши про приємні миттєвості свого заокеанського вояжу, Олексій Павлович чомусь забув, що у них пожертви добровільні, а у нас – добровільно-примусові. І, по суті, боротьба з шкільними поборами, це боротьба не стільки проти їхньої добровільності, скільки проти примусовості.

Бо гучний освітянській заклик до батьків «дай-дай!» більш-менш нормально сприйме лише той у кого є звідки витягнути і дати. А що робити тому у кого немає? Забирати дітей з школи, чи як?

Очевидно, що побори в школах та садочках не можна подолати за один день. Але настрій Каспрука чомусь підказує, що саму суть проблеми спробують поховати за численними дискусіями, дебатами та мантрами про те, що влада хоче, як краще. А в такому випадку сумніватися, що вийде, як завжди, не доводиться…

Андрій Тисовський