Політичні підсумки тижня у програмі “Чорним по білому”, 3-й випуск (відео+друкопис)

Третій випуск політичних підсумків тижня від Святослава Вишинського в програмі «Чорним по білому» на телеканалі «Чернівецький промінь».

Нетолерантна Буковина: обшук у депутата міської ради, тарифна змова та похорон буковинського університету. Губернатор позбувається заступників і готується до затяжної війни. Міський голова – приймає естафету.

Друкопис програми:

Більшість Мокловича

У четвер відбулась позачергова сесія Чернівецької міської ради, на якій було заслухано звіт поліції щодо обшуку у помешканні депутата від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Назара Мокловича. Нагадаємо, 5 лютого у квартирі депутата озброєні правоохоронці здійснили обшук у гучній кримінальній справі.

Йдеться про крадіжку радіо-приймача, дрелей і перфоратора з автомобіля ВАЗ-2108, який належить працівнику поліції. Судячи з усього, в цьому ганебному і резонансному злочині підозрювали не то Назара Мокловича, не то його брата Володимира – підприємця і кандидата в депутати міської ради на виборах 2015 року. Схоже на те, що між виборами вони обоє, як робін-гуди підробляють дрібними крадіжками з поліцейських автомобілів.

Це справа із багатьма невідомими. Поліція так і не змогла пояснити, чому ці речі шукали саме у квартирі депутата. Чому їх шукали озброєні правоохоронці. Чому пошуком дрелей у дитячій білизні та жіночих сумочках керували особисто начальник і заступник начальника управління карного розшуку. Чому цей обшук, зрештою, стався після того, як підозрюваний – або не підозрюваний – на сесії міської ради голосував за звернення про відставку Уряду Арсенія Яценюка.

Начальник Чернівецького відділу поліції Василь Паращук на сесії переконував і себе, і депутатів, що «справа Мокловича не має відношення до політики». Та й до самого Мокловича, адже «ніяких питань до депутата начебто не виникало». Слідчі дії є, ухвала суду є – а претензій до Мокловича: немає.

Всі підозрілі моменти є чистим збігом обставин – зброєю не залякують, обшуками не принижуть, а поліція, як завжди, поза політикою. Цей абсурд Вам це нічого не нагадує?

У жовтні 2015 року, через день після перемоги партії «Рідне місто» на виборах до міської ради відбувся обшук у помешканні депутата Ростислава Білика – у справі підкупу виборців. Для його проведення із зони АТО зняли спецпідрозділ Міністерства внутрішніх справ «Сокіл» – у масках, бронежилетах, з автоматичною зброєю наперевіс.

Тоді бійці, зняті з фронту, знайшли в речах депутата флешку, доля якої, однак, невідома. Але відомо, що доказом у справі вона не стала – попри дуже велике бажання Олексія Каспрука, його однопартійців і самого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, вину депутата в суді довести не змогли.

Це найскандальніше скликання міської ради. За останні кілька місяців у чотирьох депутатів із чотирьох різних фракцій відбувались обшуки вдома, перевірки бізнесу або виїмка службових документів.

Після інциденту з Ростиславом Біликом, у грудні Державна податкова інспекція «кошмарила» перевірками підприємство депутата «Народного контролю» Ярослава Петришина. В січні перед голосуванням за секретаря міської ради, податкова інспекція та правоохоронні органи перевіряли управління капітального будівництва ОДА, котре очолює депутат від «Батьківщини» Олександр Пуршага. Нарешті, в лютому поліція завітала на вогник до «свободівця» Назара Мокловича.

Одна з цих справ суто корупційна і є прикладом цинічого вибивання хабаря. Три інші – політичні, і за всіма із них стоїть один і той же інтерес влади: примусити чернівецьких депутатів до лояльності.

Інтереси Яценюка

Так склалось історично, що містом Чернівці і Чернівецькою областю не перший рік керує фінансово-політична група Арсенія Яценюка. Це його найближче оточення: бізнес-партнери, шкільні та університетські друзі, однопартійці, чинний та колишній міський голова.

Частина з них давно змінила чернівецьку прописку на столичну, але залишила тут намісників, які захищають у Чернівцях бізнес-інтереси «любих друзів» Яценюка. Йдеться про чернівецькі ринки, пасажирські перевезення, бюджетні потоки, будівельні об’єкти, а за рядом чуток – і про налагоджені схеми контрабанди.

Практично всі керівні пости в місті та області посідають особи, приналежні до так званого «чернівецького клану», або підконтрольні йому по управлінській вертикалі. Це і міський голова Олексій Каспрук та його заступники, голови комунальних підприємств, голова обласної адміністрації Олександр Фищук, начальник митниці Микола Салагор, начальник поліції Сергій Пілігрім і багато інших. Як наслідок, політична партія з рейтингом 2% прямо або опосередковано управляє більшістю процесів у регіоні.

Однак після того, як Арсеній Петрович надуспішними реформами знищив рейтинг «Народного фронту» та відмовився брати участь у місцевих виборах – крісла під посадовцями загрозливо захитались. А з ними – почала руйнуватись і певність у світлому майбутньому місцевих корупціонерів. Тож навіть найменші спроби порушити свою монополію влада сприймає як оголошення війни.

Війни в буквальному значенні цього слова. Війни, в якій задіяні журналісти, суди, силові структури та спецпідрозділи МВС із бойовими набоями. Одні і ті ж ЗМІ публікують на депутатів компромати, одні і ті ж судді в усіх справах дають ухвали на обшуки, одні і ті ж спецпідрозділи залякують близьких і рідних опозиційних депутатів. Півроку тому це було важко уявити – але тим не менше такий поворот подій: прогнозували.

Депутатська солідарність. Голосування в сесійній залі все розставило на свої місця. Після трагіфарсу у виконанні правоохоронців депутати міської ради звернулись до Генеральної прокуратури щодо перевірки законності обшуку в Назара Мокловича. І лише депутати «Народного фронту» – за це рішення не проголосували.

Це ті дійсні або колишні однопартійці Арсенія Яценюка, які пройшли в міську раду під брендом президентської партії «Солідарність», а тепер виступають у Ратуші агентами впливу міського голови Олексія Каспрука. Саме ці депутати – раніше не підписались під зверненням про скликання сесії, на якій поліція мала переконувати депутатів у своїй неполітизованості.

Саме ці депутати, в яких є конкретні імена і прізвища, невипадково не голосували, вийнявши картки і вдаючи свою відсутність. Саме міський голова, в якого є конкретне ім’я і прізвище, під час звіту поліції та подальшого «розбору польотів» – невипадково мовчав. Демонструючи свою: відсутність.