«Собача будка» російського олігарха в серці буковинських Карпат. Розслідування

Коли країна розвивається у невірному напрямку, на поверхню випливають факти очевидної несправедливості.

Одним можна все, іншим – закон. Система захищає інтереси лише обраних громадян – а іноді й бізнесменів із воюючої Росії, коли ті вбудовані в ґешефтові схеми найперших очільників країни та їх оточення. Один зі трагічних фактів українського сьогодення – наближення до влади робить цю маленьку касту «своїх людей» абсолютно невразливою до правоохоронної та судової систем.

За три роки ми пройшли по корупційному колу сансари і вийшли в точці, з якої починали Революцію Гідності. Так як було при Януковичу– так є і тепер. Ми все частіше говоримо про це вголос, не приймаючи чинний станом речей, який у світлих тонах змальовує підконтрольний олігархам «телевізор». А в повітрі все загрозливіше відчувається дух нового і дуже швидкого та жорсткого Майдану.

Події в історії, яку я хочу розповісти, сталися не раптово. Вони почалися, коли до влади в Чернівецькій області прийшла команда «фронтовиків» на чолі з майстром декадансу, геополітично мислячим Олександром Фищуком. Саме за його правління стала можливою побудова багатоповерхової «собачої будки» в серці буковинських Карпат (sic!), на землях сільськогосподарського призначення (sic!) російським олігархом (sic!) – який за інформацією Сергія Лещенка та інших журналістів-розслідувачів, має справи з найближчим оточенням Президента Петра Порошенка (fatality!).

Краєвиди буковинських Карпат давно оцінили політики: народний депутат Максим Бурбак разом із дружиною будує власне «Вижeнськe Мeжигір’я». Нe є сeкрeтом і любов губeрнатора Закарпаття Гeннадія Москаля до пeрeвалу Німчич, серед краси якого він проводить вільний від роботи час. Але одного прекрасного дня в селі Хорови Путильського району, у краї фантастичних краєвидів і безмежного туристичного потенціалу, з’явився новий будинок. Будівля виросла прямо на легендарному для піших туристів маршруті від перевалу Німчич до Соколиного ока та Буковинських водоспадів.

Прямо біля огородженого будинку розкинулись старовікові ліси, ідентифіковані Всесвітнім фондом природи (World Wide Fund for Nature), та Вижницький і Черемоський національні природні парки. Туристи кажуть, що одного дня частина маршруту від перевалу Німчич до Соколиного ока була перегороджена – якраз у тому місці, де відкривався фантастичний краєвид на Черемош і де бувалі туристи постійно зупинялися, а саму дорогу пустили нижче огородженої ділянки.

Скориставшись відкритими джерелами інформації, вдалося дізнатися багато цікавої інформації. Починаючи з кінця 2015 року, в селі Хорови Путильського району були виділені декілька земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, сінокосіння та випасання худоби.

Загальна площа цих «пасовищ» – 2,38 га. Для тих, хто хоч раз був у цих місцях, очевидно, що земля на крутому схилі, з якого відкривається прекрасний краєвид на Черемош та буковинські Карпати, м’яко скажемо, не зовсім придатна для ведення «особистого селянського господарства». Але це місце прекрасно підійшло для встановлення багатоповерхової «собачої будки». В цей же період Держгеокадастр впритул до ділянок резервує ще 5,31 га, також для сільськогосподарського призначення. Нижче ви зрозумієте, який саме «городник» зможе там у подальшому випасати худобу та збирати гриби. Між тим, ця виділена Держгеокадастром ділянка таки зайшла на територію пралісів – але це не так важливо.

Важливіші особи власників цих «городів», яким керівники Путильщини виділили золоту ділянку на найживописнішому місці буковинських Карпат. Згідно інформації Держгеокадастру, власником усіх ділянок є Михайло Григорович Адамовський, а одна з них – та, на якій власне і стоїть «собача будка» – перебуває в постійному користуванні Андрія Григоровича Адамовського.

Ми з колегами вирішили піти в турпохід і на власні очі подивитися на те, що ж насправді знаходится на тому місці, де Михайло та Андрій Адамовські мали б «тримати город» та збирати сіно. Результат нас вразив…

Підхід до «сільськогосподарської» ділянки загороджений добротними воротами та парканом, а сама дорога до Соколиного Ока та Буковинських водоспадів проходить уже нижче.

За парканом знаходиться багатоповерхова «хонка». Не така помпезна, як любив наш попередній Президент-утікач, але з певною претензією на оригінальність.

У найкращих традиціях, на ділянці поряд із основною «собачою будкою» є і «будка» меншого розміру – приміщення для охорони. Дуже характерна для «путильських селян» наявність трансформаторної підстанції разом із дизель-генератором.

Ну і звісно: який «сінокіс» і збирання грибів без місця, де одинокий грибник міг би долучитися до релігійної містерії? Відразу за парканом збудовано аж дві каплички. Одна – для «звичайних селян».

Інша – для соліднішого контингенту…

«Хонка» начисто перегороджує своїм об’ємним фасадом мальовничі краєвиди Карпат. За територію паркану, звичайно ж, місцевому жителю або туристу вже не потрапити без спеціального запрошення. Сама «будка» виглядає шикарно.

І у виправдання сільськогосподарського призначення ділянок на огородженій території є вулики, кущі ожини та декілька копиць сіна.

Що ж це за люди такі, які можуть собі дозволити побудуватися прямо на ділянці сільськогосподарського призначення буквально на одному з наймальовничіших туристичних маршрутів України? Будинок фактично розташований на ділянці № 7323583500:01:003:0241, яка перебуває у приватній власності Михайла Адамовського та в користуванні Андрія Адамовського.
Ці прізвища нічого не скажуть навіть найобізнанішому буковинському читачу. Але читач столичний одразу згадає для себе дві гучні історії таємничого російського олігарха Андрія Адамовського, в яких були густо замішані люди з найближчого оточення Президента Петра Порошенка. Одна з цих історій стосувалася можливого рейдерського захоплення одного з найбільших у Києві торгівельних центрів “Sky Mall”.

Інша – історія скандалу навколо компанії «Трейд Коммодіті».

Отже, наш рідний путильський «фермер» Андрій Адамовський – виявляється одним із найбагатших людей України (ми їх називаємо «олігархами») і є громадянином Росії. (До честі особи потрібно зазначити, що як громадянин Російської Федерації він був одним із підписантів звернення українських євреїв до російського президента Володимира Путіна із засудженням військової агресії). Сам Адамовський публічно заперечує свій зв’язок з Олександром Грановським, народним депутатом та одним із наближених до Президента України бізнесменів, але про їх тісний зв’язок публічно заявляє відомий українських журналіст Сергій Лещенко та ряд інших журналістів-розслідувачів.

Я, звичайно, вірю Андрію Адамовському і представникам його команди. Вірю в те, що фірма з Кам’янського зі смішним статутним капіталом за 1,5 роки на постачанні палива державним підприємствам може виграти тендерів на більш як 7 млд. грн. Так само як вірю в те, що людина без зв’язків і підтримки діючої команди Президента може прямо в серці буковинських Карпат, на туристичному маршруті, на землях сільськогосподарського призначення «відгрохати» багатоповерховий будинок.

Фактично російсько-український олігарх із приходом до влади Петра Порошенка та його команди настільки потужно закріпився в Україні, що може собі дозволити будуватись у центрі Карпат і бути певним, що цей факт не викличе жодних запитань у представників влади, правоохоронців та суддів – яких у нашій державі контролює не закон і страх його невідворотного виконання, а комерційні «договорняки». Повернення в часи Януковича вже відбулося. Люди, які пов’язані з вищими ешелонами влади, можуть зневажати закон і робити все що завгодно – адже закон писаний для «лохів».

Більш ніж чітко зрозуміло, що місцеві «еліти», тобто чиновники Путильської РДА, та обласна влада втиху прогнулися і дозволили російському олігарху під час війни зробити те, що не можна робити жодному іншому громадянину України. Тимчасом у «фронтовиків» Геннадія Москаля і Максима Бурбака з’явився «замечательный сосед» – російський олігарх Адамовський.

Михайло Шморгун 

Повна версія журналістського розслідування з усіма документами на БукЦентр